16 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2198/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управліннями Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 23.08.1986 по 27.06.1992 до його спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати йому грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати період навчання ОСОБА_1 з 23.08.1986 по 27.06.1992 до його спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та виплатити йому грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до спеціального стажу вислуги років не врахували період навчання позивача, у зв'язку із чим спеціальний стаж позивача складає менше ніж 35 років, що не дає можливості отримати грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилається, що відповідно до даних трудової книжки позивача останній у спірний період навчався у Вінницькому медичному інституті ім. М.І. Пирогова на лікувальному факультеті, а 03.07.1989 позивач вже працював медсестрею відділення та це період роботи відповідачами визнається спеціальним, виходячи з розрахунку.
Ухвалою суду від 06.03.2024 провадження у даній справі відкрито, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що до стажу позивача зараховано періоди роботи к календарному обчисленні 32 року 11 місяців 24 дні, що не дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів необґрунтованості.
Від ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки за матеріалами електронної пенсійної справи позивача страховий стаж становить 42 роки 03 місяці 21 день, з них: періоди навчання у вищих навчальних закладах - 9 років 03 місяці 27 днів, спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугою років становить 32 роки 11 місяців 24 дні. Відтак, на думку ГУ ПФУ у Київській області, право на виплату грошової допомоги у позивача відсутнє.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
За змістом матеріалів справи позивач 21.07.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.12.2023 № 28969-29186/Т-02/8-1600/23 за наслідками перевірки встановлено, що заява позивача від 21.07.2023 про призначення пенсії за віком опрацьовувалася за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області та перевірялася ГУ ПФУ в Житомирській області.
В результаті розгляду заяви позивачу призначено пенсію за віком з 04.08.2023.
Надалі позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області про виплату грошової допомоги у розмірі у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 02.10.2023 за результатами розгляду звернення позивача повідомлено останнього, що оскільки спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугою років становить 32 роки 11 місяців 24 дні, то відповідно право на виплату грошової допомоги у розмірі у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
За змістом письмових пояснень ГУ ПФУ у Київській області, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки страховий стаж позивача становить 42 роки 03 місяці 21 день, з них: період навчання у вищих навчальних закладах -09 років 03 місяці 27 днів, спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугою років становить 32 роки 11 місяців 24 дні, то відповідно право на виплату грошової допомоги відсутнє.
Позивач, вважаючи своє право на виплату вищевказаної грошової допомоги порушеним, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною 1 Закону №1058-IV врегульовано відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
Пункту 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посада, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Спірним в цій справі є незарахування періоду навчання позивача до страхового стажу, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги як працівнику охорони здоров'я.
За змістом записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано 23.08.1986 студентом 1го курсу лікувального факультету Вінницького медичного інституту (запис № 4, наказ № 234 від 23.08.1986) та відраховано з числа студентів в зв'язку з закінченням інституту (запис № 5, наказ № 160 від 27.06.1992).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За приписами підпунктів «з», «і» та «к» частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР.
Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», а саме частиною 1 статті 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно- технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно- технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як слідує з копії диплому серії НОМЕР_2 у період з 1986 по 1992 позивач навчався у Вінницькому медичному інституті ім. М.І. Пирогова та отримав кваліфікацію лікувальна справа, вказане також підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Після закінчення навчання позивача прийнято на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури, відповідно до запису № 8 трудової книжки, а перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, у зв'язку з чим вказаний період повинен бути зарахований позивачу до спеціального стажу.
За таких підстав, сукупний період роботи позивача, який також підтверджений записами у трудовій книжці та дає право на отримання грошової допомоги, перевищує 35 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про виплату грошової допомоги звертався: 19.09.2023 до ГУ ПФУ в Київській області, 12.12.2023 до ГУ ПФУ в Полтавській області, а також із адвокатськими запитами.
Доказів розгляду іншим управлінням Пенсійного фонду України заяв позивача та прийняття за результатами розгляд таких заяв певного рішення не надано.
В даному випадку, зі змісту сформованих ГУ ПФУ в Полтавській області та ГУ ПФУ в Київській області листів, копії яких наявні в матеріалах справи, слідує, що по суті питання позивача про призначення йому відповідного виду грошової допомоги означеними не розглядалось. Водночас, хоча означені пенсійні органи і не прийняли рішення про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги, однак надали оцінку наявності в ОСОБА_1 права на виплату такої допомоги та повідомило позивача про недостатність спеціального стажу.
Разом з тим, за змістом листів ГУ ПФУ в Полтавській області за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 21.07.2023 та доданих документів саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про призначення пенсії, в тому числі щодо підрахунку стажу.
Наразі позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Київській області.
Як вже було зазначено судом Порядком № 1191 визначено, що одноразова допомога нараховується одночасно з призначенням пенсії та виплачується одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Звернення із окремою заявою про виплату грошової допомоги, безвідносно до заяви про призначення пенсії, чинним законодавством не передбачено.
Постановою Пенсійного фонду № 23-1 від 24.11.2022 доповнено Порядок № 22-1 в частині визначення того, щодо заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV.
Вказаною постановою, з 24.11.2022 уточнено спосіб подання відповідних документів, однак, правове регулювання порядку звернення за грошовою допомогою не змінено.
Так, внесення змін до Порядку № 22-1, підтверджує висновки у про те, що окрема заява про призначення грошової допомоги не подається.
З огляду на викладене, суд вважає, що питання виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV вирішується в процесі розгляду заяви про призначення пенсії.
Оскільки суд самостійно не проводить перерахунок страхового, у тому числі пільгового стажу пенсіонерів, суд не вирішує питання зобов'язання відповідача призначити позивачу виплату цієї допомоги.
Водночас, оскільки відповідачем ГУ ПФУ в Полтавській області та ГУ ПФУ в Київській області не вчинені належні та достатні дії в межах наданих законом повноважеень, то суд, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в стаж, який надає йому право на призначення грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення, період його навчання з 23.08.1986 по 27.06.1992, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає йому право на призначення неоподатковуваної одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення, період його навчання з 23.08.1986 по 27.06.1992 та вирішити питання щодо призначення такої грошової допомоги, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, враховуючи, що в результаті розгляду цієї справи частково задоволено заявлені позовні вимоги до ГУ ПФУ в Полтавській області та ГУ ПФУ в Київській області, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області та ГУ ПФУ в Київській області солідарно підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ідентифікаційний код 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄРДПОУ 22933548) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в стаж, який надає йому право на призначення грошової допомоги передбаченої пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення, період його навчання з 23.08.1986 по 27.06.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає йому право на призначення неоподатковуваної одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі 10 місячних пенсій особи на день її призначення, період його навчання з 23.08.1986 по 27.06.1992 та вирішити питання щодо призначення такої грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя С.С. Бойко