16 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2675/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №163950003729 від 21.02.2024 про відмову у переведенні пенсії ОСОБА_1 на інший Закон;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 13.08.1985 по 30.11.1987 на посаді секретаря комітету комсомольського міського управління громадського харчування в Крюківському РК ЛКСМ України та з 01.12.1987 по 16.07.1990 на посаді завідуючої сектором обліку чл.ВЛКСМ та фінансів комсомолу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 13.02.2024 з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 13.02.2024 пенсію за віком державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 08 лютого 2024 року №1600-0503-8/9786 та №1600-0503-8/9784;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 із 13 лютого 2024 року пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що, враховуючи, що станом на 01.05.2016 займала посаду державного службовця та мала більше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, відмова у переведенні на інший вид пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Ухвалою суду від 11.03.2024 провадження у даній справі відкрито, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначали, що в контексті спірних відносин ГУ ПФУ в Полтавській області не розглядалися подані позивачем документи на предмет визначення прав на переведення на інший вид пенсії, а відтак не приймалося рішення та не вичинялося жодних дій відносно позивача в розумінні припису статті 19 Конституції України, які можуть бути оскаржені до суду.
Від відповідача ГУ ПФУ в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити в задоволенні позовних вимог. За доводами пенсійного органу, оскільки позивачем не дотримано сукупності усіх вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ в частині стажу державної служби. Вказували, що посаду секретаря комітету комсомольського міського управління громадського харчування в Крюківському РК ЛКСМ України та посаду завідуючої сектором обліку чл. ВЛКСМ та фінансів комсомолу не передбачено статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач з 2019 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсіє з 28.11.2018 по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13.02.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати.
За принципом екстериторіальності вказану заяву та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України Черкаські області та 21.02.2024 винесено рішення № 163950003729, яким відмовлено позивачу в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю права. Зазначено, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XIIта актами Кабінету Міністрів України становить 9 років 5 місяців 24 дні.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах, Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2) (зі змінами) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (далі - постанова № 25-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV постанови № 25-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Отже, відповідно пункту 4.2 розділу IV постанови № 25-1 заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон № 889-VIII), згідно Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу визначеного підпунктами 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 676/4235/17.
Так, відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно спірного рішення на час звернення позивача за призначенням пенсії відповідно Закону України «Про державну службу» вік заявника становив 60 років 10 місяців 11 днів. Станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України ОСОБА_1 становить 9 років 5 місяців 24 дні.
Стаж державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, в кількості 9 років 5 місяців 24 дні визнається відповідачем, так само як і наявність страхового стажу, тому перевірка їх судом не здійснюється.
У рішенні ГУ ПФУ в Черкаській області від 21.02.2024 №163950003729, перелічивши положення законодавства, пенсійним органом резюмовано про відсутність підстав для проведення перерахунку. При цьому, зазначення конкретної підстави чи посилання на певну норму Закону у спірному рішенні відсутнє.
Разом з цим, у відзиві на адміністративний позов ГУ ПФУ в Черкаській області визначено про відсутність підстав для зарахування до державної служби періоди роботи позивача в період з 13.08.1985 до 30.11.1987 на посаді секретаря комітету комсомольського міського управління громадського харчування в Крюківському РК ЛКСМ України та з 01.12.1987 до 16.07.1990 на посаді завідуючої сектором обліку чл. ВЛКСМ та фінансів комсомолу
З приводу наявності у позивача достатнього стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, суд зазначає наступне.
Згідно з записами №№ 6-8 копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що позивача:
13.08.1985 затверджено на посаді секретаря комітету комсомолу міського управління громадського харчування в Крюківському РК ЛКСМ України на підставі протоколу № 16 від 18.07.85 р.;
01.12.1987 затверджено на посаді завідуючої сектором обліку чл. ВЛКСМ та фінансів райкому комсомолу на підставі протоколу № 28 від 10.12.87;
16.07.1990 звільнено із займаної посади.
Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Крім того, відповідно до пункту 3 Постанови № 283 до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Порядку № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 118 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №742/1718/17.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року №45-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Цими статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій. Відповідальною вважають посаду, на яку приймають колегіальним органом (постановою конференції, зборів, комітету, бюро) партійних, комсомольських та профспілкових організацій.
Відповідно до 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах, зокрема, керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
У вказаному додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Діяльність ВЛКСМ була врегульована Статутом, прийнятим XIV з'їздом ВЛКСМ, із змінами, внесеними XV, XVII и XVIII з'їздами ВЛСМ.
Пунктом 11 цього Статуту було встановлено, що одним із керівних принципів організаційної побудови комсомолу є демократичний централізм, що означає, зокрема виборність усіх керівних органів комсомолу знизу доверху.
Пунктами 13,14 цього Статуту визначено, що вищим керівним органом комсомольської організації є: загальні збори (для первинних організацій), конференція (для районних, міських, окружних, обласних, крайових організацій), з'їзд (для комсомольських організацій союзних республік, для ВЛКСМ). Загальні збори, конференція або з'їзд обирають бюро або комітет, які є їх виконавчим органом та здійснює керівництво усією поточною роботою комсомольської організації.
Пунктом 41 цього Статуту встановлено, що окружний, міський, районний комітет комсомолу обирає бюро, в тому числі секретарів комітету.
Таким чином вищезазначені посади які обіймав позивач у спірний період відносяться до відповідальних посад, оскільки призначення на таку приймалось колегіальним органом комсомольської організацій.
Враховуючи, спосіб призначення позивача на вищезазначені посади (секретар комітету комсомолу міського управління громадського харчування в Крюківському РК ЛКСМ України, завідуюча сектором обліку чл. ВЛКСМ та фінансів райкому комсомолу), а саме затвердження за рішенням колегіального органу, такі також відноситься до відповідальних, а отже повинні бути включені до стажу державної служби.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 21.02.2024 № 163950003729, прийняте з наведених у ньому підстав, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу відновлення свого порушеного права зобов'язального характеру, суд зазначає.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже вищевказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягають задоволенню.
Водночас, оскільки відповідачем ГУ ПФУ в Черкаській області не вчинені належні та достатні дії в межах наданих законом повноважень для повного та об'єктивного розгляду заяви позивача, то суд, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, керуючись положеннями частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 про перехід на пенсію за іншим законом з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23,Черкаси,Черкаська область,18008, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 21.02.2024 № 163950003729.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 про перехід на пенсію за іншим законом з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя С.С. Бойко