Справа № 420/13427/24
17 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, за результатом якого позивач просить:
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості:
-по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 738 175 гривень 00 копійок, на бюджетний рахунок - UA298999980314070512000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Одеса/18010300;
-по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 2 735 гривень 95 копійок, на бюджетний рахунок - UA288999980314030617000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Одеса/18010200.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник внаслідок несплати відповідачем самостійно узгоджених податкових.
Ухвалою суду від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що об'єкти оподаткування в даному випадку підпадають під обидві необхідні умови для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є'підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2014 року, за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності нежила будівля блоку складів за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці з цільовим призначенням: для експлуатації підприємств.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.03.2009 року, за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_3 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2008 року по справі № 2-7934/08 встановлено наступне:
«Позивач ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про визнання права власності на реконструйовану нежилу будівлю по АДРЕСА_3 загальною площею 2338, 9 кв.м. Він за свій рахунок провів цю реконструкцію під офісно-складські приміщення з надбудівлями до 3-х поверхів, що було проведено на місці вже існуючих будівель колишнього транспортного цеху та гаражу.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежила будівля транспортного цеху та гаражу транспортного цеху, що розташовані в АДРЕСА_3 під літ. «А» загальною площею 1328, 8 кв.м. Це вбачається з договору купівлі-продажу від 11.04.2006р., а право власності зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» під № 3499 в книзі 51неж-157.
Крім права власності, зареєстрованого на нежилі приміщення, за ОСОБА_1 , зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці приміщення. Це; підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0, 6449 га по АДРЕСА_4 з цільовим призначенням земельної ділянки - для експлуатації підприємства,
Позивач, з метою зайняття підприємницькою діяльністю, провів надбудови до існуючого приміщення, в результаті воно збільшилось в площі та стало складати 2338, 9 кв.м.».
Фізична особа ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 , є платником податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб.
Позивач зазначає, що станом на 01.04.2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості становить 490 851 гривня 30 копійок, а саме:
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті:
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №2007944-2408-1552 від 23.11.2022 року на загальну суму 140 334 гривні 00 копійок (основний платіж);
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №2007945-2408-1552 від 23.11.2022 року на загальну суму 213 990 гривень 00 копійок (основний платіж);
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0071176-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 231 822 гривні 50 копійок (основний платіж);
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0071183-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 152 028 гривень 50 копійок (основний платіж).
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виникла в результаті:
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №007117-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 629 гривень 85 копійок (основний платіж);
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0071178-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 1 729 гривень 00 копійок (основний платіж);
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0071180-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 241 гривня 15 копійок (основний платіж);
-нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0071182-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 235 гривень 95 копійок (основний платіж).
Згідно розрахунку позивача заборгованість позивача складає: 140 334,00 гривні (основний платіж) + 213 990,00 гривень (основний платіж) +231 822,50 гривні (основний платіж) + 152 028,50 гривень (основний платіж) + 629,85 гривень (основний платіж) - 100,00 гривень (сплачено)+ 1 729,00 гривень (основний платіж) + 241,15 гривня (основний платіж) + 235,95 гривень (основний платіж) = 740 910гривень 95 копійок
Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).
Відповідно до п.14.1.137 ст.14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Згідно п.15.1. ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.56.11. ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно п.57.1. ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовими положенням пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 ПК України. Крім того, в силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 20.1.34. п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість позивача станом на 01.04.2024 року складає по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 738 175 гривень 00 копійок, та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 2 735 гривень 95 копійок.
При цьому, заборгованість з податку на нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: нарахування по податковому повідомленню-рішенню(форми «Ф») №2007944-2408-1552 від 23.11.2022 року на загальну суму 140 334 гривні 00 копійок (основний платіж);(форми «Ф») №2007945-2408-1552 від 23.11.2022 року на загальну суму 213 990 гривень 00 копійок (основний платіж); (форми «Ф») №0071176-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 231 822 гривні 50 копійок (основний платіж);нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №0071183-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 152 028 гривень 50 копійок (основний платіж).
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виникла в результаті:нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми «Ф») №007117-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 629 гривень 85 копійок (основний платіж);(форми «Ф») №0071178-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 1 729 гривень 00 копійок (основний платіж);(форми «Ф») №0071180-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 241 гривня 15 копійок (основний платіж); (форми «Ф») №0071182-2407-1552 від 28.03.2023 року на загальну суму 235 гривень 95 копійок (основний платіж).
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом,відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.03.2014 року, за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності нежила будівля блоку складів за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці з цільовим призначенням: для експлуатації підприємств.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.03.2009 року, за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_3 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2008 року по справі № 2-7934/08 встановлено наступне:
«Позивач ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом про визнання права власності на реконструйовану нежилу будівлю по АДРЕСА_3 загальною площею 2338, 9 кв.м. Він за свій рахунок провів цю реконструкцію під офісно-складські приміщення з надбудівлями до 3-х поверхів, що було проведено на місці вже існуючих будівель колишнього транспортного цеху та гаражу.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежила будівля транспортного цеху та гаражу транспортного цеху, що розташовані в АДРЕСА_3 під літ. «А» загальною площею 1328, 8 кв.м. Це вбачається з договору купівлі-продажу від 11.04.2006р., а право власності зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» під № 3499 в книзі 51неж-157.
Крім права власності, зареєстрованого на нежилі приміщення, за ОСОБА_1 , зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці приміщення. Це; підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0, 6449 га по АДРЕСА_4 з цільовим призначенням земельної ділянки - для експлуатації підприємства,
Позивач, з метою зайняття підприємницькою діяльністю, провів надбудови до існуючого приміщення, в результаті воно збільшилось в площі та стало складати 2338, 9 кв.м.».
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга -передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового Кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель таспоруд ДК 018-2000. що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД Ж 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
До групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 входять зокрема складські майданчики, склади універсальні, криті будівлі промислового призначення.
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266,2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). (Постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 р. по справі № 820/3556/17).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Як вже було зазначено вище, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та 1/12 є складськими приміщеннями, які входять до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. та були зокрема реконструйовані з нежилих будівель транспортного цеху та гаражу транспортного цеху. Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці з цільовим призначенням: для експлуатації підприємств. Зазначені приміщення не здаються власником в оренду, лізинг, позичку.
Окремо судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, з основним видом діяльності:23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.
Даний вид діяльності класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010 - Переробна промисловість.
Проведення виробничої діяльності ФОП ОСОБА_1 в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 та 1/12 підтверджується відповідною первинною документацією, що додається - Договори обробки каменю, акти наданих послуг.
Таким чином з викладеного вбачається, що підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Так, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, чинній станом на 2020 рік визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Враховуючи викладене, в даному випадку наявні обидві необхідні умови для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є'підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_1 є власником об'єктів промисловості, які використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Враховуючи викладене, ГУ ДПС в Одеській області необґрунтовано нарахувало податкові зобов'язання на об'єкти нерухомості за адресою; АДРЕСА_6 .
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «PressosCompaniaNaviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.