Справа № 420/12617/24
17 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 23 квітня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6), в якій позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не здійснення дій згідно заяви судді у відставці ОСОБА_1 від 28.03.2024 року щодо зарахування в порядку вимог ч.2 ст.137, частини першої статті 69 Закону № 1402^Ш, ч.2 ст.127 Конституції України, правових висновків рішень КСУ від 26.03.2024 року у справах-№3-р(ІІ)/2024 та № 11-р/2018 від 4 грудня 2018 року, додатково до стажу судді -5 років стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та не здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року.
Зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити зарахування судді у відставці ОСОБА_1 , до стажу судді -5 років стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% від суддівської винагороди згідно довідки від 26.02.2020 р. № 334/02 виданої ТУ ДСА в Херсонській області з 19.02.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі - 968,96 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області.
Ухвалою від 29 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є суддя у відставці та отримує довічне грошове утримання з 05.08.2018 року.
Представник позивача зазначає, що у зв'язку зі зміною законодавства у призначенні довічного грошового утриманні суддям у відставці, уповноважений орган (Херсонський міський суд Херсонської області або ТУ ДСА в Херсонській області) мала скласти оновлені довідки та відповідні накази та направити їх до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку в автоматичному порядку без будь-якої заяви судді у відставці, що також підтверджено роз'ясненнями ДСА від 05.11.2018 року.
Позивач звернув увагу, що згідно з роз'яснень мінімально встановлений строк складав за вимогою закону - два роки, але з врахуванням того, що КСУ визнав цю норму неконституційною з підстав того, що на час прийняття Конституції України мінімально встановлений строк складав - три роки, то позивач має право на додатковий строк -3 роки, що складає додатково до розміру щомісячного грошового утримання -6%, які вона не отримує з вини ПФУ та уповноваженого органу, які не здійснили необхідні дії автоматично, як передбачено ч.4 ст.142 ЗУ №1402 УШ та Порядку № 3-1.
28.03.2024 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою згідно з Порядку №3-1 від 25.01.2008 року з проханням здійснити перерахунок стажу судді, та до стажу роботи на посаді судді також зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та згідно з роз'яснень ДСА від 05.11.2018 року, що фактично впливає на розмір грошового утримання судді.
Позивач не отримав відповідь на цю заяву.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, з таких підстав.
Так, позивач зазначає, що згідно з рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/1854/20 Відповідач був зобов'язаний здійснити перерахунок згідно з довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 26.02.2020 р. № 334/02 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 станом на 18.02.2020 р. складає 107 202,00 грн. Після проведення перерахунку Позивачу з 19.02.2020 року їй враховано стаж 25 років 02 місяця 26 днів-60% (20 років -50%+ (5років х 2%)).
Після перерахунку сплачується позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 64321.20 грн., (64321.20/107202)=60%, але Позивач з урахуванням стажу професійної діяльності згідно вимог ч.2 ст.137 ЗУ №1402 УІІІ мала право на 70% при зарахуванні стажу професійної діяльності у відповідності до ч.2 ст.127 Конституції України, що складало б -(107202,0 х70%) = 75041,40 грн., тобто Позивач з вини ПФУ та його територіального підрозділу - Відповідача щомісячно з часу виникнення права на перерахунок недоотримає - (75041,40 грн -64321.20 грн)-10720,20 грн., що є порушенням її майнового права передбаченого статтею першою Першого Протоколу Європейської Конвенції з захисту прав та основоположних свобод, яке підлягає захисту у судовому порядку з урахуванням вимог ст. 13 та 14 Європейської Конвенції з захисту прав та основоположних свобод, та ч.1 ст.22, ч.1 ст.24, ст.55, ч.2 ст.127 Конституції України.
Представник позивача зазначає, що вказані висновки щодо зарахування додаткового стажу узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 року у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 року у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 року у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 року у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 року у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 року у справі №303/1504/17-а.
На думку представника позивача, враховуючи, що Позивач був призначений на посаду судді першої інстанції вперше в часи УРСР та під час незалежності було прийнято Конституцію України, якою зазначено вимоги щодо кандидата на посаду судді - 3 роки, але враховуючи єдиний статус суддів та внесення змін до ч.2 ст.127 Конституції України де мінімальний стаж є 5 років, то на його погляд саме -5 років має застосовуватися як мінімальний стаж професійної діяльності судді, тобто у відповідності до ч.1 ст.69 Закону № 1402-УІ, ч. 2 ст.127 Конституції України та правових висновків КСУ від 26.03.2024 року у справах-№3-р(ІІ)/2024 та № 11- р/2018 від 4 грудня 2018 року.
Враховуючи вищенаведене в частині протиправної бездіяльності відповідача щодо не здійснення в автоматичному порядку необхідних дій з часу виникнення права на здійснення перерахунку стажу -05.08.2018 року та не здійснення зазначених дій після надсилання та опублікування на сайті ВРУ листа ДСА України від 05.11.2018 року у Відповідача виникла протиправна бездіяльність щодо не здійснення зарахування та перерахунку стажу Позивачу шляхом зарахування - 5 років стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді з 05.08.2018 року та перерахунку та виплати у розмірі 70% від суддівської винагороди з 19.02.2020 року.
Крім того, представник позивача вважає, що Відповідач після набуття чинності рішення КСУ від 18.02.2020 року № 2-р/2020 та здійснення перерахунку з 19.02.2020 року за оновленою довідкою теж не здійснив автоматичне зарахування стажу - досвід роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
До суду 31.05.2024 року (вхід. № 21553/24) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що механізм подання та оформлення документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регламентовано Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 (далі - Порядок №3-1).
Представник відповідача зазначає, що позивачкою не дотримано порядок звернення щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із вимогами Порядку №3-1, тому ОСОБА_1 заява розглядалась відповідно до Закону України “Про звернення громадян”.
ОСОБА_1 звернувся до Відповідача із зверненням щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вищезазначене звернення розглянуто Головним управлінням у відповідності до норм Закону України “Про звернення громадян” та листом від 26.04.2024 року № 3905-2923/С- 02/8-2100/24 Позивачці надано роз'яснення щодо пенсійного забезпечення.
Представник відповідача звертає увагу, що лист Відповідача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за своєю правовою природою не є рішенням пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як помилково зазначає Позивачка.
Також представник відповідача зазначає, що системний аналіз наведених у відзиві норм права дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Тобто, при обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, має враховуватись лише стаж роботи на посаді судді. З огляду на положення ст.116 Закону №1402, стаж роботи судді передбачений ст.137 Закону №1402, лише дає право судді подати заяву про відставку.
Представник відповідача звертає увагу, що це питання досліджувалось і Великою Палатою Верховного Суду, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону №1402 зміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася Законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481заі18 (9901/805/18), від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19).
Зазначена правова позиція, також, підтримана Верховним Судом в постанові по справі №640/6062/19 від 13.05.2021 року.
Частиною першою ст.7 Закону №2862, яка була чинною на час обрання Позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Тобто, на думку представника відповідача, законодавець у вказаній нормі висловив побажання, а не необхідність мати юридичний стаж.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні з вересня 2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону №1402.
Під час звернення до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окрім інших документів Позивачкою надано Розрахунок стажу вислуги років за №03-22/11/2016, що виданий Херсонським міським судом Херсонської області та Довідка про стаж роботи на посаді судді за №03-22/110/2016, що видана Херсонським міським судом Херсонської області. Відповідно до Розрахунку та Довідки, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.09.2016 склав 25 роки 02 місяці 00 днів.
Представник відповідача звертає увагу, що розрахунок та Довідка в судовому порядку не оскаржувались і на сьогодні залишаються чинними.
Крім того, після виходу Позивачки у відставку, стаж її роботи на посаді судді не змінився, з огляду на це, у Відповідача фактично були відсутні підстави для здійснення перерахунку стажу судді у відставці ОСОБА_1 .
Представник відповідача звертає увагу, що Позивачка у своїх позовних вимогах лише просить зобов'язати Відповідача збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до 70 %, при цьому не зазначає за рахунок чого такий відсоток може бути збільшено (позовні вимоги не містять зобов'язання щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, з якого визначається відсотковий розмір грошового утримання певних періодів трудової діяльності Позивачки).
Також, зазначено, що відповідно до ч. 3 ст.142 Закону №1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що Головним управлінням по відношенню до ОСОБА_1 жодних протиправних дій чи бездіяльності не вчинено, та з наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем надано суду копію пенсійної справи позивача.
Правом на надання відповіді на відзив, представник позивача не скористався.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 .
Суд встановив, що позивач є суддя у відставці Херсонського міського суду Херсонської області,що підтверджено посвідченням судді у відставці № 02063.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Херсонській області з 16.09.2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Так, відповідно до протоколу 10927 від 26.09.2016 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 16.09.2016 року довічно, зарахований стаж судді 25 років 2 місяці 19 днів, загальний стаж (повний) 25 років 2 місяці 19 днів, загальний процент розрахунку утримання від заробітку - 90 %.
Відповідно до довідки від 21.09.2016 року № 03-22/10/2026, виданої Херсонським міським судом Херсонської області, стаж на роботі судді ОСОБА_1 складає - 25 років 2 місяці, а саме: 06.1991-03.1999 - народний суддя Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 03.1999-11.1999 - суддя, заступник голови Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 11.1999-02.2013 - суддя, голова Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 02.2013-04.2015 - суддя Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 04.2015 - 03.2016 - суддя, заступник голови Комсомольського районного народного суду м. Херсона; 03.2016-09.2016 - суддя Херсонського міського суду Херсонської області.
Відповідно до розрахунку стажу вислуги років ОСОБА_1 , виданого Херсонським міським судом Херсонської області до стажу вислуги років, окрім вище переліченого стажу на посаді судді (25 років 2 місяці), включено періоди роботи: 19.08.1977 року -28.09.1977 року - секретар народного суду Комсомольського района м. Херсона; 12.05.1982 року - 24.06.1991 року - державний нотаріус Другої Херсонської нотаріальної контори, та стаж вислуги років становить 34 роки 05 місяців 05 днів.
Наведений вище періоди стажу позивача підтверджені записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 .
Суд встановив, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі № 540/1854/20 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області відповідно до рішення 965220193034 від 17.06.2021 року про перерахунок пенсії позивачу позивача на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року вих. № 108 від 14.01.2021 року, в основному розмірі пенсії від заробітку - 60 %, страховий стаж (неповний) 25 років 2 місяці 19 днів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та листом від 26.04.2024 року № 3905-2923/С-02/8-2100/24 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило, що враховуючи норми ст. 137 Закону № 1402, підстав для зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посаді державного нотаріуса Другої Херсонської нотаріальної контори, немає.
Одночасно судом досліджено лист Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України від 05.11.2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді».
Не погодившись із розрахунком стажу судді та, відповідно, визначного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Спірні у цій справі правовідносини регулюються, зокрема Законом №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі, у тому числі, - Закон № 1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч.2 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч.1 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Так, суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу було призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці з 16.09.2016 року відповідно до 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1402, в розмірі 90 % від заробітку.
Згодом на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 року по справі № 540/1854/20 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області відповідно до рішення 965220193034 від 17.06.2021 року про перерахунок пенсії на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року вих. № 108 від 14.01.2021 року, позивачу перераховано щомісячне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 року в основному розмірі пенсії від заробітку - 60 %, відповідно ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при цьому страховий стаж (неповний) складає 25 років 2 місяці 19 днів.
Змістом спірних правовідносин є не зарахування до стажу судді 5 років роботи (професійної діяльності), що надавало право на призначення на посаду судді.
Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін з порушеного питання, суд зазначає таке.
Так, вперше позивач була призначена на посаду судді у червні 1991 року - була обрана народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона.
У червня 1991 року діяв Закон СРСР від 04.08.1989 року № 328-1 «Про статус суддів в СРСР».
Статтею 8 цього Закону було передбачено, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402, доповнений із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відтак, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було призначено на посаду суддів вперше згідно з вимогами, встановленими Законом СРСР від 04.08.1989 року № 328-1 «Про статус суддів в СРСР».
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право на зарахування до стажу судді два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона у червні 1991 року.
В зв'язку з цим, розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці позивача, виходячи із стажу роботи на посаді судді повних 27 роки повинен становити 64 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 14 % (7 років * 2 %) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
Посилання представника позивача на те, що позивач має право на зарахування 5 років стажу за юридичною спеціальністю, відхиляються судом, оскільки, як вже було зазначено, положення абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402, передбачають, що при визначенні стажу роботи на посаді судді мають бути застосовані положення законодавства, що діяло на день призначення (обрання) судді.
З урахуванням того, що положеннями абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу розмір стажу на посаді судді на два роки.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково правомірними та належать задоволенню шляхом:
Визнати протиправним дії Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у зарахуванні до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона з 25 червня 1991 року, а саме: період роботи Державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної роботи - з 24.06.1989 року по 24.06.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести позивачу зарахування до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона з 25 червня 1991 року, а саме: період роботи Державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної роботи - з 24.06.1989 року по 24.06.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року виходячи із 27 повних років суддівського стажу в розмірі 64 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог слід відмовити, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що позивач має право на зарахування до стажу судді - 5 років стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), що надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову частково не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.
У зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
Також у позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в сумі 70000 грн.
Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між адвокатом адвокатом Кияшко О.О. та Спічак О.Б. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 06.03.2024 року, відповідно до умов якого адвокат надає замовнику правову допомогу: надання консультацій, представництво інтересів замовника у судових органах з усіма правами передбаченими КАС України щодо сторін у справі.
Відповідно до умов п. 3.1. договору, замовник сплачує аванс на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору.
Представник позивача надав суду детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого адвокатом було здійснено та надано наступні послуги:
Надана консультація замовнику - 1 голина - 1000 грн за годину.
Підготовлена заява та подана в Порядку № 3-1 до Херсонського міського суду Херсонської області про видачу наказу про зарахування стажу та видачі оновленого розрахунку стажу - 1 година -1000 грн.
Подана заява від 28.03.2024 року на адресу ГУПФУ в Херсонській області з надання кодів перевірки та сертифікату кваліфікованого електронного підпису адвоката.
Надана консультація позивачу - 1 година - 1000 грн.
Погоджено із замовником вартість роботи адвоката щодо надання правової допомоги, написання позову, подання відповіді на відзив, клопотань та пояснень в суді першої інстанції …. в сумі 2000 грн за 1 годину роботи.
Підготовлено позовна заява та подана до суду через електронний суд з урахуванням обумовленої вартості - 2000 грн за годину роботи - витрачено 3,6 годин - 7000 грн.
Також представник позивача зазначив, що позивач сплатив аванс за підготовку позовної заяви в сумі 7000 грн, що підтверджується квитанцією № 5 від 10.04.2024 року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що з аналізу переліку наданих послуг позивачці адвокатом, вбачається невідповідність розміру гонорару з критеріям реальності адвокатських послуг, розумності їхнього розміру у розумінні приписів ч. 9 ст. 139 КАС України та не є співмірними зі складністю справи.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у детальному описі наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, суд доходить висновку, що фактично представник позивача просить відшкодувати витрати на підготовку позовної заяви, що є неминучими та реальними витратами на правову допомогу, які належать відшкодуванню за рахунок відповідача, але з урахуванням категорії даної справи та те, що позовну заяву було задоволено частково, суд доходить висновку, що загальний розмір понесених витрат в сумі 7000 грн є завищений та належить зменшенню до 3000 грн.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що фактичні витрати, які належать стягненню за рахунок відповідача складають 3000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) щодо відмови у зарахуванні до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням позивача на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона з 25 червня 1991 року, а саме: період роботи Державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної роботи - з 24.06.1989 року по 24.06.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) провести ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зарахування до суддівського стажу для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці два роки стажу роботи за юридичною спеціальністю, що передували перед обранням ОСОБА_1 на посаду народним суддею Комсомольського районного народного суду м. Херсона з 25 червня 1991 року, а саме: період роботи Державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної роботи - з 24.06.1989 року по 24.06.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року виходячи із 27 повних років суддівського стажу в розмірі 64 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко