Справа № 420/2437/24
16 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо не звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт та звільнити ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивача 15 січня 2023 року призвано на військову службу, по мобілізації та на даний час він, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 27.12.2023 року позиваче було подано рапорт до відділу персоналу військової частини НОМЕР_2 вхідний № НОМЕР_3 з проханням звільнити його з військової служби у відповідності до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю, у дружини ІІІ групи інвалідності, проте 27.12.2023 року отримав відмову від звільнення з військової служби вихідний № НОМЕР_4 , з поясненням причини відмови, що п.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовця наявність у дружини ІІІ групи інвалідності як під час особливого періоду так і під час воєнного стану.
Позивач зазначає у позовній заяві, що не погоджується із таким висновком та відмовою у звільненні з військової служби військової частини НОМЕР_1 , оскільки між ним та між ОСОБА_2 зареєстровано шлюб та що його дружині згідно висновку огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 477945 від 07.12.2023 року, ОСОБА_3 з 01.09.2023 року встановлена ІІІ група інвалідності по зору.
Позивач вважає, що спірним у даному випадку є питання щодо застосування положень абзацу шостого підпункту «г» пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які визначають підстави для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини.
Ухвалою суду від 29.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача 05.02.2024 року надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що прийняття наказу про звільнення з військової служби с дискреційними повноваженнями військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу військовослужбовець ОСОБА_1 . Водночас, оскільки відсутні підстави для визнання протиправними дії, то й відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання вчинити певні дії та в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити даного військовослужбовця від проходження військової служби, слід відмовити.
Також відповідач у відзиві вказує, що приписами ч. 4 статті 26 вказаного Закону не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовців наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду так і під час воєнного стану. Всі підстави для звільнення, які передбачені ч. 4 ст. 26 цього Закону стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які в свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме І чи II групи інвалідності. Крім того, якщо в підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», залишити сполучник «та», то виходить наступна підстава: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. І навпаки, якщо залишити сполучник «або», то виходить така підстава для звільнення: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Відповідач також зазначає, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи. Причина інвалідності інвалідність з дитинства. Захворювання зору. Вказані показання МСЕК не свідчать про наявність у дружини позивача обставин непрацездатності, значного обмеження життєдіяльності, неспроможності або обмеженої спроможності до самообслуговування, що у контексті підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ та не є підставою звільнення з військової служби. Таким чином, варто дійти до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Виходячи із наведеного, вказує відповідач, варто дійти до висновку, що у рапорті позивача на звільнення з військової служби з підстав наявності у дружини інвалідності ІІІ групи було відмовлено з огляду на відсутність такої підстави у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2023 року № 57 матроса ОСОБА_1 , вважати таким, що справи та посаду водія 2-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 прийняв та з 05.03.2023 приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2023 року №265 увільнено від займаної посади та призначено до цієї військової частини старшого матроса ОСОБА_1 , водія протитанкового взводу роти вогневої підтримки старшим водієм роти вогневої підтримки, ВОС - 790702М, шпк "старший матрос", що відповідає 6 тарифному розряду.
27.12.2023 року ОСОБА_1 на ім'я командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 подав письмовий рапорт щодо його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв'язку з необхідністю догляду за хворою дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом ІІІ групи.
У переліку додатків до рапорту зазначено про надання зокрема копій свідоцтва про шлюб та довідки до акту огляду МСЕК.
Відповідно до довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, інвалідність встановлена на строк до 01.01.2025, та їй протипоказана важка фізична праця.
У відповідь на зазначений рапорт військовою частиною НОМЕР_1 27.12.2024 року надано лист №6802, в якому зазначено, що: “... Приписами ч. 4 статті 26 вказаного Закону не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовців наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду так і під час воєнного стану. Всі підстави для звільнення, які передбачені ч. 4 ст. 26 цього Закону стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які в свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме 1 чи II групи інвалідності.
Як вбачається із довідки до акту огляду медико соціальної експертної комісії № 477945 серія ААГ від 07.08.2023 Ваша дружина ОСОБА_4 , має ІІІ (третю) групу інвалідності, що в свою чергу унеможливлює командуванню військової частини НОМЕР_1 прийняти законне рішення щодо звільнення Вас старшого матроса ОСОБА_1 , з Лав Збройних Сил України”.
Вирішуючи дану справу, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось вище, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, подавши рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, а саме у зв'язку із необхідністю догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства.
Відповідно до пп. «г» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану зокрема через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зазначає, що зазначена позивачем у рапорті підстава для його звільнення з військової служби не може бути застосована до нього, оскільки як зазначає сам позивач у позовній заяві він проходить військову службу по мобілізації, а частина 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» стосується військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
Щодо наявності підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» суд зазначає, що вказаною нормою передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Отже, під час дії воєнного стану військовослужбовця можна звільнити з військової служби з підстав необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), але за умови, якщо це підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зазначає, що позивачем не надано до позовної заяви та під час розгляду даної справи медичного висновку медико-соціальної експертної комісії щодо того, що його дружина ОСОБА_3 потребує постійного догляду.
Сам по собі факт наявності у дружини військовослужбовця інвалідності ІІІ групи не є підставою для звільнення його з військової служби.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у незвільненні за сімейними обставинами військовослужбовця ОСОБА_1 та про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя П.П. Марин
.