Справа № 420/2698/24
16 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління ПФУ в м. Києві, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від №155750005004 від 04.12.2023 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до загального страхового стажу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 01.09.1983 року по 01.08.1996 рік;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на підставі ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29.11.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача є формальною. В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.08.1983 року виданої на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на аркуші 5 в графі «на основании чего внесена запись» зазначено «Пр 132 от 31.10.83», та вбачається що цифра « 3» виправлена, ким, чому і коли проведено виправлення позивачу не відомо, з того часу минуло 40 років і на даний час такого підприємства/установи вже не існує.
Позивач також вказує, що відмовляючи в призначенні пенсії ГУ ПФУ в м. Києві одну з причин зазначило, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.08.1983 року, паспорті НОМЕР_2 від 14.07.1999 року ім'я позивача зазначено « ОСОБА_3 », а в Архівному витягу №22 від 27.11.2023 року ім'я зазначено російською мовою « ОСОБА_3 », що на думку відповідача ставить під сумнів допустимість документів для призначення пенсійного забезпечення.
Позивач вважає, що Рішення №155750005004 від 04.12.2023 року винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві підлягає визнанню протиправним та скасуванню, з зобов'язанням повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача зазначає у відзиві, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.11.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Згідно наданих документів встановлено, що вік заявниці становить 60 років, страховий стаж - 29 років 02 місяці 25 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1983 по 01.08.1996 (наявність виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, а також дата не відповідає даті наказу), у довідці від 27.11.2023 № 22 (первинні копії наказів) невірно вказано прізвище, ім'я, по батькові позивачки). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.12.2023 № 155750005004 Позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Також до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що з аналізу трудової книжки гр. ОСОБА_1 вбачається виправлення у даті наказу при зарахуванні за період роботи з 01.09.1983 по 01.08.1996, а, до того ж, дата не відповідає наказу.
Тобто, вказує представник відповідача, вищезазначені записи трудової книжки не відповідають вимогам законодавства, є некоректними, у зв'язку з чим період роботи з 01.09.1983 по 01.08.1996 потребує уточнення. У свою чергу, позивачкою для підтвердження спірного періоду роботи було надаю довідку від 27.11.2023 №22 (первиші копії наказів), однак у документі не вірно вказано ПІБ. Тому період роботи з 01.09.1983 по 01.08.1996 не зараховано до страхового стажу гр. ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 29.01.2024 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 29.112023 щодо призначення їй пенсії за віком, до якої була додана зокрема копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .
04.12.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №155750005004, з тих підстав, що: « 29.11.2023 № 2600 звернулась гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_3 ) працює, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон).
Відповідно до статті 26 Закону наявність страхового стажу передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, уточнююча довідка) загальний страховий стаж складає 29 років 2 місяці 25 днів, що не достатньо для призначення пенсії.
До загального страхового стажу не враховано період роботи з 01.09.1983 по 01.08.1996 (виправлення в даті наказу при зарахуванні та дата не відповідає наказу; в довідці від 27.11.2023 №22 (первинні копії наказів) не вірно вказано ПІБ).
Враховуючи вищезазначене гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу».
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам (далі - Закон №1058).
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення..
Частиною 5 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пункт 1.1 Порядку № 22-1 визначає, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з п. 1.7 1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до пункту 3 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-1, принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.
Судом встановлено, що підставою відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що страхового стажу роботи заявника не зараховано період роботи позивача з 01.09.1983 року по 01.08.1996 року.
Суд зазначає, що доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування позивачу зазначений період до її трудового стажу є необґрунтованими зважаючи на надання до пенсійного органу архівний витяг комунальної установи “Трудовий архів” Роздільнянської міської ради Одеської області від 27.11.2023 №22 з копіями наказів від 31.10.1983 року №132 про прийняття позивача на роботу в ОСОБА_5 та від 01.08.1996 року №6 про звільнення позивача з ТОВ “Роздільнянський Райпобуткомбінат”.
При цьому розбіжність у написанні російською мовою імені позивача у зазначеній архівній довідці (“ ОСОБА_3 ” та “ ОСОБА_3 ”) не є безумовним доказом того, що зазначена архівна довідка стосується іншої ніж позивач особи.
Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України 20.09.1993 №58 (далі - Інструкція, у редакції, чинній на дату заповнення відповідних періодів роботи позивача), заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.4 вказаної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6, 2.9 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інш. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Суд, надаючи оцінку підставі неврахування зазначених вище періодів роботи позивача до його страхового стажу зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, зважаючи на те, що позивач не є особою, відповідальною за правильність заповнення записів її трудової книжки, суд вважає, що неврахування відповідачем періоду такої роботи позивача з 01.09.1983 року по 01.08.1996 року до страхового стажу є неправомірним.
При цьому суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей (доказів на підтвердження чого відповідачем до суду не надано) не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Таким чином, враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на загальних умовах, а не на пільгових, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та про доцільність їх задоволення з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 155750005004 від 04.12.2023 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 01.09.1983 року по 01.08.1996 рік та призначити пенсію за віком на підставі ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29.11.2023 року.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 155750005004 від 04.12.2023 року про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 01.09.1983 року по 01.08.1996 рік та призначити пенсію за віком на підставі ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 29.11.2023 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012).
Суддя П.П. Марин