16 липня 2024 рокусправа № 380/2567/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОВАЦІЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
товариство з обмеженою відповідальністю «ОВАЦІЯ» (далі - ТзОВ «ОВАЦІЯ», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ017796 від 10.01.2024 у сумі 17000,00 грн., винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № ПШ0117796 за порушення, визначені ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає зазначені в постанові доводи відповідача безпідставними, оскільки на час проведення перевірки він не був перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не міг бути притягнутим до відповідальності. Відповідач, зокрема, встановив порушення щодо перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної або іншого документу, що визначений законодавством. Позивач зазначає, що не надавав послуги з вантажного перевезення на договірних умовах, а тому у водія не могло бути товарно-транспортної накладної, оскільки товар перевозився для власних потреб зі складу за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286Б на магазини ТзОВ «ОВАЦІЯ» у м. Рівне за адресами: вул. Демянучка, 1а, вул. Полуботка, 8, вул. Базарна, 8. При цьому, перевезення відбувалось власним автомобільним транспортом водієм товариства. Також зазначає, що на підтвердження здійснення ТзОВ «ОВАЦІЯ» внутрішніх перевезень водієм ОСОБА_1 було надано інспектору ТТН на переміщення алкогольних напоїв, про що зазначено в протоколі, який не було взято до уваги. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 06.02.2023 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
19.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13190), в якому зазначає, що 28.11.2023 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 24.11.2023 та направлення на рейдову перевірку № 015756 від 24.11.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) па а/д М-06 «Київ-Чоп», км. 432. При проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було перевірено транспортний засіб марки HYUNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно накладної на внутрішнє переміщення № 175535 від 27.1 1.2023. Водій транспортного засобу не надав для перевірки: товарно-транспортну накладну. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки, знайшла своє відображення в акті від 28.11.2023 № АР021584. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 10.01.2024 № ПШ017796 за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної. Відповідач зазначив, що ТзОВ «ОВАЦІЯ» є зареєстрованим суб'єктом господарювання та повинно нести відповідальність на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» як автомобільний перевізник, незалежно від того як ним здійснювалось перевезення вантажу на договірних умовах чи для власних потреб. Щодо наданих позивачем до позовної заяви товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних продуктів № 175535, № 175532, № 175531 від 27.11.23, то зазначає, що такі судом не можуть братися до уваги як доказ відсутності порушень, оскільки вони були відсутні під час проведення перевірки 28.11.2023, а у водія була проста накладна на внутрішнє переміщення № 175535 від 27.11.2023. Отже, надання позивачем до позовної заяви товарно-транспортних накладних свідчить про їх неіснування під час рейдової перевірки 28.11.2023. за таких обставин відповідач у задоволенні позову просить відмовити повністю.
26.02.2024 відповідач подав додаткові пояснення ( вх. № 14923). У поданих поясненнях зазначив, що відеофіксація рейдової перевірки 28.11.2023 разом з актом проведення перевірки є важливим доказом того, що водієм було здійснення перевезення вантажу за відсутності документа, передбаченого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме товарно-транспортної накладної.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 28.11.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки в особі відділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки HYUNDAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 . Місце проведення перевірки: а/д М-06 «Київ-Чоп», км. 432. Транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 .
За результатами перевірки встановлено порушення: під час перевезення вантажу згідно накладної на внутрішнє переміщення № 175535 від 27.11.2023 перевізник не забезпечив на транспортний засіб HYUNDAI, НОМЕР_1 , наявності товарно-транспортної накладної або інші документи на вантаж, визначений законодавством, наявність якого передбачена ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є порушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абзац 3 ч. 1 - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 021584 від 28.11.2023.
Щодо виявлених порушень, то у акті порушення водій надав пояснення: «Перевозив товар зі складу Львів на склад м. Рівне. Внутрішнє перевезення».
Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.01.2024 № ПШ017796. Цією постановою до автомобільного перевізника ТзОВ «ОВАЦІЯ» застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.
Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
В силу вимог п. п. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Відповідно до п. 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Виходячи з положень п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт встановленої форми.
В ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
В ч. 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено обов'язок автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Обов'язкові ж реквізити товарно-транспортної накладної визначено ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За змістом ч. 2 ст. 49 Закону «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Як передбачено ч. 1 ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (надалі - Правила № 363).
В п. 11.1 розділу 11 Правил № 363 закріплено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги". Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.2 розділу 11 Правил № 363).
Таким чином, положеннями чинного законодавства визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний та основний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом №2344 та Правилами № 363.
Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Отже, законодавець чітко окреслив межі, за яких настає відповідальність, передбачена абзацом 3 ч. 1 ст 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом України «Про автомобільний транспорт» та Правилами № 363, і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
З матеріалів справи видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слугувала відсутність у водія на час проведення рейдової перевірки товарно-транспортної накладної на вантаж, що відображено в акті від 28.11.2023 № АР021584.
При цьому, необхідність мати товарно-транспортну накладну при перевезенні вантажу позивач заперечує, адже наголошує, що товар перевозився з власного складу на власні торгові точки. Позивач наголошує, що відбувалося внутрішнє перевезення товару.
Разом з тим, ані приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», ані положення Правил № 363 не ставлять надання суб'єкту господарювання статусу перевізника в залежність від того, з якою метою (на замовлення, для власних потреб тощо) ним здійснюється перевезення вантажу, адже за визначеннями поняття "перевізник", що наведені у цих нормативно-правових актах, ним може бути фізична або юридична особа, що на комерційній основі надає послуги з перевезень вантажів та/або пасажирів чи здійснює за власний кошт їх перевезення автомобільними транспортними засобами.
Тобто відповідальність, передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Відтак, перевезення для власних потреб також є перевезенням, а тому відповідно на вантаж також має бути оформлена товарно-транспортна накладна, в якій у відомостях про перевізника та вантажоодержувача буде зазначена одна й таж сама особа, оскільки при перевезенні для власних потреб особи перевізника та вантажоодержувача співпадають.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що за результатами здійсненої 28.11.2023 перевірки належного ТзОВ «ОВАЦІЯ» транспортного засобу посадові особи Укртрансбезпеки прийшли до правильного висновку про порушення позивачем положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв'язку із відсутністю у водія підприємства товарно-транспортної накладної.
Між тим, заперечуючи необхідність мати товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу, позивач таки долучив до позовної заяви товарно-транспортні накладні від 27.11.2023 № 175535, від 27.11.2023 № 175532, від 27.11.2023 № 175531, якими намагався підтвердити здійснення внутрішнього перевезення вантажу, яке мало місце 28.11.2023.
Проте, суд зазначає, що долучення товарно-транспортних накладних до матеріалів адміністративного позову не свідчить про їх наявність та пред'явлення водієм як на час проведення перевірки, так і під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вказана обставина, на думку суду, свідчить про бажання позивача уникнути відповідальності за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Обставина щодо здійснення 28.11.2023 перевезення вантажу знайшла своє підтвердження і внаслідок дослідження відеозапису спілкування уповноваженої особи Укртрансбезпеки з водієм позивача, з якого зрозуміло, що на запитання інспектора «Надайте документи на вантаж, ТТН надайте» водій відповів: «У мене немає ТТН, бо виконую внутрішні перевезення».
Наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 № 590 затверджений Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2022 за № 1053/38389, далі - Порядок № 590).
Згідно п. 5 розділу ІІ Порядку № 590, портативний відеореєстратор вмикається посадовою особою Укртрансбезпеки та повинен перебувати в режимі відеозйомки з аудіо супроводженням під час здійснення відповідних заходів, визначених пунктом 3 розділу I цього Порядку, крім випадків, пов'язаних з виникненням у посадової особи Укртрансбезпеки приватного становища (відвідування вбиральні, кімнати відпочинку, перерви для приймання їжі тощо).
Посадова особа Укртрансбезпеки зобов'язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами.
З огляду на наведені норми, суд бере до уваги наданий відповідачем відеозапис спілкування з водієм під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Між тим, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, з-поміж іншого зазначив, що в цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду справи суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.01.2024 № ПШ017796 від про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Звідси, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.07.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна