17 липня 2024 року справа №320/15778/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 048326 від 26.03.2024.
Ухвалою від 15.04.2024 провадження у справі відкрито, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортного засобу у випадку, коли власник не використовує транспортний засіб. Стверджував, що відповідний автомобіль передано на підставі договору оренди транспортного засобу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , відповідно до товарно-транспортної накладної перевізником у цьому випадку вказано також ФОП ОСОБА_2 , а не позивача.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що у спірному випадку протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на момент перевірки був недійсним, у зв'язку з втратою чинності. Вказали, що позивач міг надати заперечення та пояснення до винесення оскаржуваної постанови і за умови дотримання оператором поштового зв'язку нормативів пересилання поштових відправлень ОСОБА_1 міг своєчасно отримати повідомлення про розгляд справи про правопорушення. Також зазначили про необхідність належного оформлення передачі у користування транспортного засобу.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
15.02.2024 посадовими особами відділу державного накладу (контролю) Укртрансбезпеки у Рівненській області проведено на ділянці дороги Київ-Чоп (267км+100м) рейдову перевірку автомобільного транспорту під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Перевірку проведено на підставі направлення від 09.02.2024 №015768 (а.с.28) та з урахуванням щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с.29).
Водієм ОСОБА_3 було надано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.26-27), посвідчення водія (а.с.26-27) та товарно-транспортну накладну від 14.02.2024 (а.с.26), а також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ((а.с.27).
У вказаній товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 (а.с.26).
За результатами перевірки складено акт №АР022028 від 15.02.2024, у якому констатовано незабезпечення перевізником водія протоколом перевірки та адаптації тахографа, наявність якого передбачена наказом №340, статтями 34 і 48 Законом України «Про автомобільний транспорт». Констатовано перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена статтею 60 такого закону (а.с.25).
Так, відповідачем зазначалося, що наданий до перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа (а.с.27) на момент проведення перевірки був недійсним, втратив чинність 31.01.2024, позивач цей факт не заперечує.
Водій із актом ознайомлений, що підтверджується особистим підписом (а.с.25).
Власником автомобільного транспорту MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с.26-27).
Як видно із договору оренди транспортного засобу від 11.10.2023, посвідченого нотаріально, вантажний автомобіль марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (орендодавець) передав в тимчасове платне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (орендар) на строк по 11.10.2026, з правом використання при здійсненні господарської діяльності (а.с.7-8).
Як вбачається з наказу №1 від 11.10.2023, ОСОБА_3 прийнятий на роботу (основну) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 12.10.2023 з тривалістю робочого тижня 40 год (а.с.4)
05.03.2024 оформлено повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом (а.с.30). Повідомлення направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення (а.с.31).
Разом із тим, суд звертає увагу, що доказів отримання позивачем такого повідомлення відповідач не надав.
У відзиві на позовну заяву з цього приводу вказано, що за умови дотримання оператором поштового зв'язку нормативів пересилання поштових відправлень позивач міг своєчасно отримати відповідне відправлення, а несвоєчасність отримання не залежала від волевиявлення відповідача.
26.03.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №048326, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» через порушення статті 48 цього ж Закону (відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу) (а.с.23).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до пункту 5 названого Положення Укртрансбезпека здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (Закон № 2344-III).
За визначенням у статті 1 названого Закону:
автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Відповідно до положень частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством (стаття 18 Закону № 2344-III).
Згідно вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (стаття 48 Закон № 2344-III).
За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
У відповідності до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком №1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11 2006 (Порядок №1567).
Як закріплено у пункті 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).
За нормами пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку №1567).
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (Положення №340).
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 Положення №340).
У відповідності до абзацу першого пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Згідно пункту 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За визначенням у пункті 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
За результатами аналізу наведеного вище, суд приходить до наступних висновків.
Так, наявність діючих документів, підтверджуючих облік робочого часу водія (зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу) у досліджуваному є обов'язковим для автомобільного перевізника. При цьому, у випадку, який розглядається, обов'язок наявності таких документів, а також відсутність у перевізника під час проведення перевірки діючого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу не заперечується сторонами.
Так, саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за умови праці та відпочинок водія, і, відповідно, забезпечення наявності документів на підтвердження цього.
У той же час, у спірному випадку позивач надав докази передачі у користування належного йому на праві власності транспортного засобу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , на підтвердження цього надав нотаріально посвідчений договір оренди. Крім того, у товарно-транспортній накладній, згідно якої перевозився вантаж, автомобільним перевізником зазначено саме ФОП ОСОБА_2 . Суд наголошує, що відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до товарно-транспортної накладної автоперевізником є позивач, однак це не відповідає дійсності, оскільки автоперевізником вказано ФОП ОСОБА_2 (а.с.26). До того ж, водій у цьому випадку, ОСОБА_3 , перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , а не з позивачем.
Окрім того, у випадку, який розглядається, відповідачем розглянуто справу про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом без доказів отримання позивачем повідомлення про такий розгляд, і, як наслідок, без надання можливості йому бути присутнім при цьому і надати пояснення й документи стосовно констатованого порушення, хоча таке право безумовно закріплене за ним нормативно.
За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У той же час, за наведеного вище, оскаржуване рішення не відповідає перерахованим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства вимогам, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 05.04.2024 (а.с.3) позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 048326 від 26.03.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.