15 липня 2024 року справа №320/21521/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: 22.05.2023 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС звернулась ОСОБА_2 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 20.03.2023 №80111300018738 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці Казахстану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати його;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву подану громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами розгляду видати їй посвідку на тимчасове проживання.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 20.03.2023 №80111300018738 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним, адже відсутні підстави, передбачені підпунктом 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018.
Позивач зазначила, що оскаржуване рішення прийняте з формальних підстав, серед підстав, внаслідок яких територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, окреслених підпунктом 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 відсутнє зобов'язання особи проживати за адресою, повідомленою в анкеті-заяві про видачу посвідки на тимчасове проживання і зазначене не може тлумачитись як подання неправдивих відомостей.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; докази направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів; копію паспорту громадянина Казахстану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (належної якості), разом із нотаріально посвідченим перекладом на українську мову.
20.11.2023 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позовної заяви, направлені представником позивача на адресу суду засобами поштового зв'язку 09.08.2023 згідно із штампом АТ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшли докази, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 21.07.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.12.2023 через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та зазначає, що до Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства про проведення перевірки інформації, зазначеної в заяві-анкеті № 100181366 від 21.11.2022 громадянкою Казахстану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка звернулась за оформленням/обміном посвідки на тимчасове проживання на підставі возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Головними спеціалістами відділу супроводу, головними спеціалістами відділу протидії нелегальній міграції проведено виїзну перевірку адреси проживання позивача, зазначеної в анкеті-заяві, а саме: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки встановлено, що за вказаною в заяві-анкеті адресою ОСОБА_2 не проживає, що підтверджується інформацією, отриманою від мешканців з приватного будинку № 5 під час виїзду.
На думку відповідача зазначені обставини свідчать про факт подання неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідки, що є підставою для відмови в її оформленні.
22.12.2023 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що договір найму житлового приміщення за зазначеною вище адресою укладено на ім'я ОСОБА_1 . Крім того, зазначає, що відповідно до письмових пояснень чоловіка позивача, копія яких міститься у матеріалах справи, за адресою: АДРЕСА_1 розташований багатоквартирний будинок, а не приватний будинок, як зазначає у відзиві відповідач. Представник позивача зазначає, що за вказаною адресою виїзна перевірка не здійснювалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Казахстану, про що свідчить паспорт АДРЕСА_2 , виданий 13.07.2016 Міністерством внутрішніх справ, строком дії до 12.07.2026, копія якого із нотаріально посвідченим перекладом наявна у матеріалах справи (т.1, а.с.60-61).
22.12.2021 між позивачем та громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 883.
Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 157).
28.02.2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування» та позивачем укладено Договір добровільного медичного страхування № 041517.
28.02.2023 позивач звернулась до органу міграційної служби із заявою-анкетою №100181366 про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу) (т.1, а.с.46, далі-заява-анкета).
У зазначеній заяві-анкеті ОСОБА_2 вказала своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи міститься копія договору найму житлового приміщення від 18.02.2023 (т. 1, а.с. 127-129), відповідно до якого ОСОБА_7 передає ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , зі строком дії до 30.12.2023 (далі - договір найму).
Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 02.03.2023 №8010.8.4/11347-23 повідомило Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що за результатами перевірки встановлено, що позивач за вказаною в заяві-анкеті адресою проживання не проживає, що підтверджується інформацією, отриманою від мешканців приватного будинку № 5 під час виїзду та безпосередньо очного спілкування. Працівниками Управління надано фото ОСОБА_1 мешканцям даного будинку, на що останні повідомили, що зазначена іноземка за вказаною адресою не проживає. Від письмових пояснень та надання своїх персональних даних мешканці приватного будинку № 5 відмовились.
В подальшому, на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 відповідачем прийнято рішення від 20.03.2023 №80111300018738 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці Казахстану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 2 Закону №3773-VI).
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 15 статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Згідно з частиною 3 статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
За правилами частини 14 статті 5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Положеннями частини 1 статті 5-1 Закону №3773-VI регламентовано, що строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: 1) у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не встановлено законом чи міжнародним договором України; 2) у випадку, визначеному частиною п'ятою статті 4 цього Закону, - строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту; 3) у випадку, визначеному частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, - два роки; 4) у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні; 4-1) у випадку, визначеному частиною двадцятою статті 4 цього Закону, - три роки; 5) в усіх інших випадках, визначених статтею 4 цього Закону, - один рік.
Відповідно до частини 3 статті 5-1 Закону №3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.
Між тим, Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 (далі - Порядок №322).
Згідно з пунктом 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства (п. 3 Порядку №322).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки.
За правилами пунктів 16, 19 Порядку №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
У разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Згідно з пунктами 20-30 Порядку №322 керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет та видачі посвідки, і працівників, які виконують функції з оформлення посвідки (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).
Керівник уповноваженого суб'єкта визначає осіб, які в межах повноважень, установлених законом, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет і видачі посвідки.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.
Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.
У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення.
Після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до неї відомостей про особу. Якщо іноземець або особа без громадянства через фізичні вади не можуть підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.
Після перевірки іноземцем або особою без громадянства правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру документи до заяви-анкети, які подаються іноземцем або особою без громадянства.
Прийняті уповноваженим суб'єктом заява-анкета та скановані документи (у тому числі отримані біометричні дані, параметри) із застосуванням засобів Реєстру автоматично розподіляються та надсилаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який обслуговує відповідного уповноваженого суб'єкта, що прийняв документи від іноземця або особи без громадянства.
Керівник/заступник керівника територіального органу ДМС або керівник його структурного підрозділу, керівник/заступник керівника територіального підрозділу ДМС або особа, яка виконує його обов'язки, щодня здійснюють розподіл прийнятих (у тому числі уповноваженими суб'єктами) заяв-анкет між працівниками, які виконують функції з оформлення посвідки.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження для розгляду документів, прийнятих уповноваженим суб'єктом, перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб'єктом, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб'єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою його подальшого вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Згідно із підпунктом 9 пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Як вже було вказано судом вище, 28.02.2023 позивач звернулась до органу міграційної служби з заявою-анкетою №100181366 про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу), однак відповідачем було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку №322.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України суд зазначає про наступне.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження відповідно до Конституції України регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (далі Закон №1382-IV).
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом (ч. 1 статті 2 Закону №1382-IV).
Згідно з статтею 3 Закону №1382-IV свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
В матеріалах справи міститься копія договору найму житлового приміщення від 18.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_7 передає ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , зі строком дії до 30.12.2023 (далі - договір найму).
З метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи суд ухвалою від 20.12.2023 викликав в судове засідання 15.01.2023 в якості свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 - головного спеціаліста супроводу Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_9 - головного спеціаліста відділу протидії нелегальної міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_10 - головного спеціаліста відділу протидії нелегальної міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
В судовому засіданні 15.01.2023 ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , підписано розписку свідка, складено та підписано присягу свідка, а судом доведено до їх відома інформацію про права та обов'язки свідка у відповідності до положень статей 65-67 КАС України.
В зазначеному судовому засіданні ОСОБА_6 повідомив суд, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , але проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ЖК « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зазначив, що 22.12.2021 ним зареєстровано шлюб з позивачем у м. Краматорськ. До Києва переїхали після 24.02.2022, спочатку проживали у знайомих, а згодом зняли однокімнатну квартиру у багатоповерховому будинку поверховість більше 12 поверхів, на 7 поверсі, де на даний час проживають разом із дружиною ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_6 зазначив, що працює будівельником у різних містах України (Дніпро, Краматорськ, Харків), дружина не працевлаштована.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_10 зазначив, що вказану вище посаду займає з 16.08.2023, пояснив, що обставини проведеної перевірки адреси місця проживання позивача не пригадує, він не залучався до такого роду перевірок, у його посадові обов'язки зазначене не входить.
Свідок ОСОБА_10 зазначив, що в лютому 2023 року він був головним спеціалістом відділу протидії нелегальної міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, у його обов'язки не входили проведення перевірок, жодного разу не брав участь у таких заходах.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_9 зазначив, що перебуває на займаній посаді з вересня 2022 року, повідомив суду, що не пригадує ОСОБА_11 , але зазначив, що виїжджав з іншими колегами, прізвища яких зараз не згадає, імовірно з ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначив, що за вказаною адресою знаходиться приватний будинок, багатоквартирного будинку за вказаною адресою немає. Також зазначив, що не пригадує чи складали якийсь документ за результатами перевірки.
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_8 повідомив, що перебуває на займаній посаді з серпня 2023 року, зазначив, що за матеріалами перевірки за вказаною вище адресою знаходиться приватний будинок, а не багатоповерховий будинок.
У судовому засіданні 18.04.2024 із залученням перекладача у якості свідка допитана ОСОБА_2 , якою підписано розписку свідка, складено та підписано присягу свідка, а судом доведено до її відома інформацію про права та обов'язки свідка у відповідності до положень статей 65-67 КАС України, складено та підписано присягу перекладача.
Свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що проживає у АДРЕСА_5 з 2024 року. На даний час не працює.
Зазначила, що в Україну приїхала до свого чоловіка у 2023 році, з яким познайомилась п'ять років назад у Москві через мережу Інтернет. 22.12.2021 одружилась із ОСОБА_6 у м. Краматорськ. Зазначила, що ОСОБА_6 є її другим чоловіком, перший чоловік теж був українець, він помер.
З України виїхала до м.Астани для оформлення візи «Д» на возз'єднання із родиною. Пояснила, що 24.02.2022 її, як громадянку іноземної держави евакуювало консульство Республіки Казахстан. З України виїжджала через Львів, потім через Польщу і далі літаком до ОСОБА_12 .
Пояснила, що у Консульстві України у Казахстані їй повідомили, що для повернення в Україну треба чекати три місяці.
ОСОБА_2 повідомила, що візу «Д» отримала у вересні 2022 року на 90 днів для перебування в Україні з 20.09.2022 по 18.12.2022.
Зазначила, що до війни проживала у АДРЕСА_6 , за адресою: АДРЕСА_7 разом з чоловіком. Після повернення в Україну, у вересні 2022 році проживала в АДРЕСА_2 .
Позивач зазначила, що повернулась в Україну у кінці вересня 2022 року і проживала разом із чоловіком в с. Крюківщина Київської області. Чоловік працював в м. Краматорськ зварювальником, займався будівництвом шкіл, лікарень у м. Харкові та Харківській області. У грудні 2022 року до спливу 90 днів мала повернутись до Казахстану. Зазначила, що повинна була подати документи до міграційної служби для отримання посвідки на проживання в Україні. Пояснила, що документи були подані, але необхідно було звернутись раніше та разом із чоловіком. Про необхідність звернутись раніше не знали.
У вересні 2022 року три дні проживали у ЖК «Щасливий», орендували квартиру у ОСОБА_13 . У зв'язку із тим, що разом із нею була домашня тварина переїхали до Крюківщини та проживали там до спливу 90-денного терміну, після чого позивач виїхала до Казахстану. Документи на посвідку не прийняли.
Позивач пояснила, що отримала нову візу «Д» строком з 06.02.2023 по 06.05.2023.
Виїхала в Україну 17.02.2023 та проживала в ЖК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору. Зазначила, що просила, щоб власник квартири направив договір. Примірник договору надано на адресу: АДРЕСА_1 . До матеріалів справи надано примірник зазначеного договору. Договір укладався на 3 місяці, але у тексті самого договору зазначений строк 4 місяці, він продовжувався та проживала за вказаною адресою до нового року.
Позивач пояснила, що документи подавала до міграційної служби м. Києва для возз'єднання із родиною. Документи були прийняті, але в оформленні посвідки відмовлено, оскільки позивача не було вдома, хоча остання постійно перебувала за адресою, за якою знаходиться багатоповерхівка, 12 чи 14 поверхів. Квартира знаходиться на п'ятому поверсі, є охорона, закрита територія, на яку можна потрапити за наявності картки, яку орендодавець їй передав.
На запитання суду чи знайомилась позивач із анкетою, остання відповіла, що так, зазначила, що англійською мовою не володіє, анкета містить її підпис. Також вказала, що в анкеті вказана адреса проживання, але позивач вважала ОСОБА_14 , а не Київською областю.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
В силу вимог частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Суд звертає увагу, що за приписом підпункту 9 пункту 61 Порядку №322 підставою для відмови іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання є встановлення факту подання іноземцем або особою без громадянства не будь-яких неправдивих відомостей, а відомостей, які є не завідомо неправдивими.
Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_2 , у анкеті-заяві вона вказала місце проживання м. Київ, замість Київська область, через необізнаність, що у свою чергу не може трактуватись як надання завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів.
В матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Враховуючи гарантовані громадянам частиною першою статті 33 Конституції України свободу пересування та вільний вибір місця проживання суд звертає увагу, що норми Порядку №322 не зобов'язують громадян проживати виключно за адресою, зазначеною в анкеті-заяві на отримання посвідки на тимчасове проживання.
При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про здійснення посадовими особами відповідача телефонних дзвінків на номер позивача з метою встановлення її фактичного місця перебування/проживання.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що позивач уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_6 , уклала договір добровільного медичного страхування, та уклала договір найму житлового приміщення.
Таким чином, відповідачем не доведено, що ним при перевірці заяви-анкети позивача встановлено факт подання нею завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
При цьому суд звертає увагу, що за сталою судовою практикою загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд зазначити, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.12.2018 у справі № 758/281/17, адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення (відмови).
Однак, оскаржуване рішення не містить відомостей про те, які саме неправдиві відомості або підроблені документи було подано позивачем для отримання посвідки.
Загальне посилання відповідача у рішенні на положення п.п. 9 п. 61 Порядку № 322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Щодо вимоги зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву подану громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами розгляду видати їй посвідку на тимчасове проживання суд зазначає таке.
Частина перша статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
В межах цієї справи та спірних правовідносин, з огляду на предмет правового регулювання для відповідача, як суб'єкта владних повноважень існувало лише два варіанти встановлених законодавством дій, як то прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу або відмовити у такій видачі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішенням від 20.03.2023 №80111300018738 за наслідками розгляду поданої заяви позивача та документів на отримання посвідки на тимчасове проживання, відмовив в оформленні та видачі такої посвідки на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку №322.
Суд вважає, що механізм відновлення порушеного права позивача має бути застосований у ефективний спосіб, тобто такий, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Такі саме правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 рокуу справі №500/3925/22.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач не надав беззаперечні докази того, що наявні передбачені законодавством підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн. коп., що підтверджується квитанцією від 22.05.2023 № 47963.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 20.03.2023 №80111300018738 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці Казахстану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, ідентифікаційний код 42552598) повторно розглянути заяву, подану громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами розгляду видати їй посвідку на тимчасове проживання.
4. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, ідентифікаційний код 42552598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду складено 15.07.2024.
Суддя Кушнова А.О.