16 липня 2024 року № 640/11297/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі від 28.09.2020 року №640/1057/20 та безпідставному зниженню нарахування пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% до 70% від суми грошового забезпечення, яка визначена у довідці, виданій Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 20.08.2020р. № 21/3/2-9/878-808 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті з 01.04.2019 р. повної суми щомісячного пенсійного забезпечення, без обмеження сумою в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, нарахованої відповідно до довідки, наданої Фінансово-економічним управлінням СБ України від 20.08.2020р. № 21/3/2-9/878-808 про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року та відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 року у справі №640/2147/21 без застосування обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/1057/20 від 28.09.2020 щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років позивачу ОСОБА_1 з 01.04.2019 р. у розмірі 80% суми грошового забезпечення, вказаної у довідці, виданій Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 20.08.2020р. № 21/3/2-9/878-808 та відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2021 року у справі №640/2147/21 у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, без обмеження сумою в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час, починаючи з 1 квітня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/1057/20 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок попереднього розміру пенсії позивача з 01.01.2018 року, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, зазначених Постановою Кабінету Міністрів України №103, з урахуванням 80% грошового забезпечення. На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач з 01.03.2021 року встановив позивачу для щомісячної виплати розмір пенсії, обчисленої з розрахунку 80% сум грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №640/2147/21 відповідача було зобов'язано провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату позивачеві пенсії згідно оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо виконання рішення суду, застосувавши розмір пенсії, визначений на момент призначення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. На заяву позивача, відповідач листом повідомив, що перерахунок пенсії здійснений, з розрахунку 70% грошового забезпечення, обмеживши її десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії з 01.04.2019 із розрахунку 80% грошового забезпечення, оскільки саме такий відсоток грошового забезпечення було застосовано при призначенні пенсії та має право на перерахунок та виплату пенсії без встановлення обмеження граничного розміру, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, - втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 20.12.2016 №7-рп/2016, тобто з 20.12.2016.
Проте, таке право порушено відповідачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2022 року дану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/11297/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
13 березня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як військовий пенсіонер з 02.04.2014 року.
Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №640/1057/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 80% розміру грошового забезпечення до 70% при здійсненні перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2018 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 103, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії - 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату, компенсувавши суму недоплати за період з 01.01.2018 року по дату здійснення перерахунку, з урахуванням виплачених сум у відповідності до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 у справі №640/2147/21 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, наданої Фінансово-економічним Управлінням Служби безпеки України із обов'язковим урахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії станом на 01 квітня 2019 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до довідки Служби безпеки України від 20 серпня 2020 року №21/3/2-9/878-808 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням проведених раніше виплат.
Із протоколу перерахунку пенсії вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 із суми грошового забезпечення 35154,02 грн.
Підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії становить 19340,00 грн.
На заяву позивача відповідач листом від 30.05.2022 №10791-10489/Л-02/8-2600/22 відмовив у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії, аргументуючи свої дії положеннями частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо здійснення перерахунку розміру його пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення, обмеживши її виплату десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-XII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (1763-15) (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII внесено зміни у частину 2 статті 13 Закону №2262-XII, згідно з якими цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Суд зазначає, що Законами №3668-VІ та №1166-VІІ були внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII щодо розміру відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії.
При цьому, слід звернути увагу, що ні положеннями Закону №3668-VІ, ні положеннями Закону №1166-VІІ, ні положеннями Закону №2262-XII не передбачено проведення після 01 квітня 2014 року перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені статті 63 Закону №2262-XII.
Необхідно відмітити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення №5-рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Також, у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена у розмірі 80% грошового забезпечення за 31 рік вислуги, однак відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року виходячи із розміру 70 % грошового забезпечення.
Суд враховує, що право на перерахунок пенсії позивачу у розмірі 80% грошового забезпечення було предметом судового розгляду та рішенням Окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі №640/1057/20 визнавалися протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років із 80% до 70% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 року у справі №640/2147/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки, виданої Фінансово-економічним управлінням СБ України про розмір грошового забезпечення від 20.08.2020р. № 21/3/2-9/878-808, з урахуванням раніше виплачених сум.
Проте, після набрання вказаним рішенням законної сили відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 з розрахунку 70% грошового забезпечення.
Суд зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 19, статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, зменшення максимального обсягу пенсії у відсотках при її перерахунку не може застосовуватися для зменшення встановленого законом на момент первісного її призначення чи досягнутого пізніше максимального обсягу пенсії.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років позивачу із розрахунку 70% замість 80% грошового забезпечення з 01.04.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, з протоколу перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року також вбачається, що відповідач здійснивши перерахунок пенсії позивачу на виконання рішення суду, обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011), на яку посилається відповідач, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року внесено зміни у Законі №2262-XII у частині сьомій статті 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року», незважаючи на те, що частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, оскільки внесені Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону №262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, такі зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 17 травня 2021 року по справі №343/870/17, від 10 вересня 2021 року по справі №300/633/19 та від 24 вересня 2021 року по справі №370/2610/17.
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
В рішенні №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина 1 статті 17 Основного Закону України).
Норми частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд доходить висновку, що дії відповідача в даному випадку не можуть відповідати критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перерахунку та виплати раніше призначеної позивачу пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №640/2147/21 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії та з обмеженням суми пенсії максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із розрахунку 80% на підставі довідки Фінансово-економічним управлінням СБ України від 20.08.2020р. № 21/3/2-9/878-808, з 01 квітня 2019 року, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням оновленої довідки з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, такі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем у позовній заяві не обґрунтовується протиправність дій чи бездіяльності пенсійного органу в цій частині, а з матеріалів справи не вбачається, що під час перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки пенсійним органом приймалось рішення про виплату пенсії не у розмірі 100%.
Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити різницю між розміром перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час, починаючи з 01.04.2019 року, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У цьому випадку способом виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень ГУ ПФУ в м. Києві, є виплата належних позивачу сум у повному обсязі, інший спосіб виконання в спірних правовідносинах нормативно не визначено.
Суд зауважує, що ні приписами статті 55 Закону №2262, ні постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» за відсутності вини пенсійного органу не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум частинами, періодичністю проведення платежів тощо та не обмежено право позивача на виплату належної йому суми одним платежем.
Під час ухвалення судом рішення, суд зобов'язує відповідача здійснити позивачу виплату належних сум пенсії, та у разі набрання законної сили рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 992,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження суми пенсії десятьма прожитковими мінімумами, при перерахунку раніше призначеної пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 80% на підставі довідки Фінансово-економічним управлінням СБ України від 20.08.2020 р. № 21/3/2-9/878-808, з 01 квітня 2019 року, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев'ятсот девяносто два) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.