16 липня 2024 року м.Київ № 320/11989/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №320/11989/22 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно рішення у справі №640/2021/21; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) станом на 29.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, за відповідною (прирівняною) посадою з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 для проведення перерахунку розміру його пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно рішення у справі №640/2021/21.
24.07.2023 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №320/11989/22 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) станом на 29.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, за відповідною (прирівняною) посадою з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 для проведення перерахунку розміру його пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно рішення у справі №640/2021/21.
28.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №320/11989/22.
Вказану заяву було передано судді Лисенко В.І. для розгляду 16.07.2024.
Так, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки статтею 382 КАС України не встановлений порядок розгляду заяви позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, тому розгляд вказаної заяви проведено у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву позивача від 28.03.2024 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, згідно зі статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Суд зазначає, що при ухваленні рішення у цій справі судом судовий контроль не встановлювався.
Обґрунтовуючи заяву про встановлення судового контролю представник позивача вказує, що його звільнено у запас у 2001 році з посади «начальник служби спеціальних вимірювань (та єдиного часу) Управління (акредитації та спеціальних робіт) Головного центру управління метрології і стандартизації (Воєнстандарту) Міністерства оборони України» (додаток 2-1). Згідно архівної довідки ГДА МОУ від 08.05.2020 №179/1/5618 з 02.12.2002 Служба спеціальних вимірювань (та єдиного часу) виведена зі штату №87/034 у повному складі (додаток 2-2 ). В подальшому такий підрозділ в нових штатах не вводився. На неодноразові звернення позивача використовувати посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за аналогічною типовою посадою згідно п.7 додатку 2 до наказу Міністра оборони України №90 від 01.03.2018 «начальник відділу, служби у складі Головного (Центрального, самостійного) управління», ШПК «полковник», 47 т.р. згідно матеріалів особової справи Відповідач не реагує та використовує самочинно встановлений 37 тарифний розряд (довідки на 29.02.2020, 01.01.2021, 10.10.2022, - додаток 3- 1,2,3), встановлений з перевищенням службових повноважень шляхом маніпуляцій з керівними документами, які не стосуються порядку перерахунку пенсії (додаток 4). На протязі 2023-2024 років позивач неодноразово звертався до відповідача (вх. №2153 від 25.01.2024, - додаток 5) з проханнями і вимогами діяти відповідно до законодавства та в межах повноважень. Позивач стверджує, що від виконання його законних вимог відповідач ухиляється.
При цьому у заяві не вказано чи пред'являв позивач виданий судом виконавчий лист до примусового виконання та чи здійснюються в рамках виконавчого провадження відповідні дії примусового характеру з виконання виконавчого листа.
Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №320/11989/22, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №320/11989/22, як і доказів того, що відповідач ухиляється від виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №320/11989/22.
Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Заява не містить жодного обґрунтування щодо обов'язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення з метою забезпечення його повного, правильного і своєчасного виконання, позивач не навів та не надав суду докази можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання.
Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа по справі на примусове виконання до органу виконавчої служби.
Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Отже, на час звернення представника позивача із вказаною заявою, процедура виконання судового рішення органами державної виконавчої служби відсутня, що свідчить про передчасність звернення представника позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки відсутні об'єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.
В межах відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом №320/11989/22 державний виконавець здійснюватиме контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлювати додатковий судовий контроль за виконанням рішення немає потреби.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16.
При цьому, суд зазначає, що позивач при належному обґрунтуванні щодо обов'язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та наданні доказів можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 про встановлення судового контролю, - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) сторонам по справі, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.