про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду
16 липня 2024 року м. Київ № 320/13121/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
в с та н о в и в :
До Київського окружного адміністративного суду через звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 15.01.2023, підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , починаючи з 15.01.2023, підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 15.01.2023, підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), починаючи з 15.01.2023, підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Після закінчення строку подання апеляційної скарги всім учасникам справи, рішення суду набрало законної сили 08.02.2024.
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства, у якій позивач просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду;
- у разі невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23 або ненадання звіту про виконання накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що звертався до відповідача із заявою щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23 (яке набрало законної сили 08.02.2024).
На звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в у Київській області листом від 22.02.2024 № 100-0202-8/31030 була надана відповідь, згідно якої відповідач вказав, що рішення від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23 виконано в межах повноважень; при перерахунку пенсії застосовано два прожиткових мінімуми для працездатних осіб. Відповідно до статті 8 Закону України від 09.11.2023 № 2460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 визначено розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600,00 грн. При перерахунку пенсії за період з 01.01.2024 по 29.02.2024, відповідно до рішення суду, застосовано дві мінімальні заробітні плати, які застосовуються як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду.
Як зазначив відповідач, кошти за рішенням суду за період з 15.01.2223 по 29.02.2024 нараховано в сумі 68 218,58 грн, обліковано та внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Проте, позивач не погоджується з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду, оскільки вважає, що пенсія повинна була бути перерахована саме у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних заробітних плат.
Отже, позивач зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23 залишилося не виконаним, а тому просить встановити судовий контроль за його виконанням.
Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви позивача з огляду на таке.
Стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначеній нормі відповідають також і положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Суд наголошує, що наведене є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до визначення наданого у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як убачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа для звернення з ним до виконавчої служби, та, відповідно, не вбачається вчинення органами державної виконавчої служби України всіх можливих дій щодо виконання судового рішення, які передбачені вимогами чинного законодавства.
Отже, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до органів державної виконавчої служби щодо належного примусового виконання із виконавчим листом на підставі рішення від 08.01.2024 у справі № 320/13121/23.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 382 КАС України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу в адміністративній справі № 320/13121/23 відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Шевченко А.В.