15 липня 2024 року № 826/17491/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №2499-ц від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній посаді з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 17 березня 2021 року у розмірі 673 475,67 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 8 432,82 грн. допущено до негайного виконання.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року в частині розміру стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 17 березня 2021 року - змінено, зазначивши суму стягнення у розмірі 1 227 358, 62 грн.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року в частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - змінено, зазначивши суму стягнення у розмірі 17 350, 96 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 залишено без змін.
19 вересня 2023 року від Верховного Суду надійшла адміністративна справа №826/17491/14 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
19 вересня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 прийнято справу до свого провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представник позивача 13.03.2024 подав до суду клопотання в якому просив суд здійснювати розгляд справи в письмовому провадженні.
Протокольною ухвалою суду від 13.03.2024 закрито підготовче провадження та у зв'язку з поданим клопотанням представника позивача, судом вирішено подальший розгляд справи по суті здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Направляючи справу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.02.2023 зазначив, що при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції взагалі не навів мотивів не застосування пункту 10 Порядку № 100, а суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для обчислення середнього заробітку позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Поряд із цим, цей аспект безпосередньо впливає на загальну суму середнього заробітку, яка підлягає до виплати позивачу за час вимушеного прогулу, оскільки потребує повторного здійснення судом розрахунку середнього заробітку. А також суди попередніх інстанцій допустили помилки в обчисленні кількості робочих днів у спірний період, що також призвело до хибних розрахунків розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.
Таким чином, судом першої інстанції необхідно вирішити питання щодо невірного розрахунку середнього заробітку, не вірної підрахованої кількості днів вимушеного прогулу, а також щодо коефіцієнту підвищення заробітної плати та розрахунку без коефіцієнту.
Представником офісу Генерального прокурора подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив свою позицію, щодо позовних вимог позивача після висновків Верховного Суду.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній підтримав позицію викладену в позовній заяві.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, щодо невірного розрахунку середньоденного заробітку, не вірно підрахованої кількості днів вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Згідно із правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями, діючими на момент виникнення правовідносин) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Згідно з Рішенням суду ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі іменується як «Порядок №100»).
Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_2 , виданої Генеральною прокуратурою України 13 листопада 2014 року №18-2178 вих-14, середня заробітна плата позивача, обчислена за останні 2 місяці роботи, становить 16 099,09 грн.
Згідно з листом Офісу Генерального прокурора від 06.04.2021 №21-970вих-21 та доданих розрахункових листів (за серпень та вересень 2014) у серпні було нараховано 14055,84 грн., а у вересні 16609,09 грн., а всього за два місяці 30664,93 грн. При цьому кількість відпрацьованих днів позивача складає 20 у серпні та 20 у вересні 2014 року.
В цьому ж листі відповідач вказав, що сума середньоденної заробітної плати складає 766,62325 грн., аналогічно зазначеному відповідач підтверджує у відзиві.
У постанові Верховного Суду вказується, що кількість днів вимушеного прогулу з 24.10.2014 року по день ухвалення рішення 17.03.2021 року станові 1600 робочих днів.
Також при розгляді справи позивачем надавалась суду інформація про підвищення посадового окладу заступника начальника головного управління та про коефіцієнт підвищення заробітної плати викладена у листі Генеральної прокуратури України від 18.11.2019 № 19/4-2003вих-19.
Згідно з пунктом 10 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Вказана редакція пункту 10 Порядку №100 була чинною до 12.12.2020. Як вказав Верховний Суд, оскільки вимушений прогул позивача мав місце у період чинності даної норми, то суд мав правові підстави для застосування її до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Таким чином, нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з застосуванням коефіцієнту мало бути здійснено наступним чином:
-За інформацією Генеральної прокуратури України наданої листом № 19/04-2003вих-19 від 18.11.2019, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змії деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505) було підвищено на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців з 01 грудня 2015 року. При цьому коефіцієнт підвищення посадового окладу заступника начальника Головного управління з 01.12.2015 склав - 1,31.
Відтак, з 01.12.2015 середньоденний розмір заробітної плати підлягає коригуванню. З врахуванням вказаного коефіцієнту підвищення з 01.12.2015 середньоденний заробіток склав 1004,27грн. (766,62 грн. х 1,31=1004,27 грн.). Отже, за період з 01.12.2015 по 05.09.2017 (включно) з урахуванням кількості робочих днів, яка складала 441 день, середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням коефіцієнту склав 442883,07 грн. (1004,27 грн. х 441 день = 442 883,07 грн).
Постановою КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017р., №657 було змінено посадові оклади працівників прокуратури (постанова набрала чинності 06.09.2017).
Згідно з даною постановою посадовий оклад «Заступника начальника департаменту» згідно з додатком №1 до цієї постанови складає 9700,00 гривень.
Правові підстави для прирівняння посади «Заступник начальника департаменту» до посади з якої був звільнений позивач у 2014 році («Заступник начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України»).
Підстави для прирівняння посад:
А) На сайті Генеральної прокуратури України (за посиланням https://old.gp.gov.ua/ua/polstr.html) розміщено Положення про Департамент нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, затверджене наказом ГТІУ від 28.12.2015 №425.
Згідно з пунктом 1.1. положення Департамент нагляду у кримінальному провадженні є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України.
Основним завданням Департаменту є Організація та здійснення нагляду за додержанням законів правоохоронними органами при провадженні оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі у формі процесуального керівництва ним, а також участі у судовому провадженні (пункт 3.1).
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, участь у судовому провадженні, у тому числі підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких здійснюється слідчими центральних апаратів Національної поліції України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби України (пункт 3.2.).
Нагляд за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності підрозділами центральних апаратів Національної поліції України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби України, Державної прикордонної служби України (пункт 3.3.), інше.
Аналогічні функції та завдання (за виключенням досудового розслідування) здійснювало Головне управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держав, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, в якому позивач працював на момент звільнення.
Даний підрозділ на той час керувався у своїй діяльності Положенням про Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 11.02.2013 №17 та Положенням про Головне управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 10.04.2013 №46.
Б) Листом від 11.01.2020 №21-81внх-20 Офіс Генерального прокурора звертався до Міністра соціальної політики щодо затвердження Переліку посад працівників прокуратури, що прирівнюються до відповідної групи оплати праці.
Також листом від 18.02.2020 №21-698вих20 Офіс Генерального прокурора звертався до Міністерства соціальної політики щодо погодження порядку дій під час проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Листами Міністерства соціальної політики від 21.01.2020 №904/0/2-20/54, від 21.02.2020 №904/0/2-20/54 відповідачу повідомлено, що Мінсоцполітики не заперечує проти прирівняння посад, визначених у Переліку, зокрема, й посади заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, до відповідних груп посад оплати праці Офісу Генерального прокурора. В даному переліку посада заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України прирівнюється до посади Заступника начальника департаменту.
Дійсність та чинність вказаних листів підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 по аналогічній справі №826/17607/14, рішення у якій залишено без змій згідно з постановою апеляційної інстанції від 18.12.2020 та ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021.
Враховуючи викладене після набрання чинності постановою КМУ від 30.08.2017р. №657, посадовий оклад заступника начальника департаменту було підвищено, а його розмір склав 9700,00 грн. Посадовий оклад ОСОБА_1 згідно листа Генеральної прокуратури України від 28.05.2020 №27/3-2453вих-20 складав 3318,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно коригувати виплати і якій складає - 2,92 (9700,00грн./3318,00грн.=2,92). При застосуванні даного коефіцієнту середньоденна заробітна плата складала 2238,53 грн.
Отже, з 06.09.2017 по 11.12.2020 включно (12.12.2020 набрала чинності Постанова КМУ, якою скасовано застосування коефіцієнтів) середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення (766,62 грн * 2,92 = 2238,53 грн) складає 1835594,60 грн (2238,53 грн * 820 кількість робочих днів = 1835594,60 грн).
Також слід зазначити, що правомірність застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати у подібних спорах підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду.
Відповідно до пунктів 31 і 39 постанови від 26 червня 2019 року у справі №813/5855/15 Верховний Суд, аналізуючи зміст пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 дійшов правового висновку, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.
Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року в справі №826/15725/17 (К/9901 /54100/18).
Також, згідно з постановою КМУ від 09.12.2020 № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2015 №100» пункт 10 порядку було виключено. Отже, з дати набрання чинності даної постанови (12.12.2020) коефіцієнти підвищення заробітної плати не нараховуються та не застосовуються.
У зв'язку з цим, за період з 12.12.2020 по 17.03.2021 включно (дата ухвалення рішення судом) середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 49 063,68 грн. (766,62грн.*64 кількість робочих днів= 49063,68грн.).
Підсумовуючи вищенаведене з врахуванням необхідності застосування коефіцієнту підвищення розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу складається з 4 періодів:
1) Кількість робочих днів вимушеного прогулу розраховується з наступного дня звільнення 24.10.2014 та за жовтень 2014 складає 6 днів. Всього за період 2014 кількість днів вимушеного прогулу складає 49 робочих днів.
Кількість робочих днів у 2015 році склала 250 днів, з них у грудні місяці 2015 року: 23 дні. До підвищення посадового окладу, яке відбулось з 01 грудня 2015 року за рішенням Уряду, кількість робочих днів протягом січня - листопада 2015 року складала 227 днів (250-23=227).
За період з часу звільнення позивача 24.10.2014 по 30.11.2015 (включно) кількість робочих днів вимушеного прогулу протягом якого середньоденний розмір заробітної плати (без коригування на коефіцієнт підвищення) складав 766,62 грн., складає 276 днів (49+227=276). Відтак, середній заробіток за цей період вимушеного прогулу склав 211587,12 грн. (766,62грн.х276=211 587,12).
2) Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 було підвищено на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців з 01 грудня 2015 року.
Відтак, з 01.12.2015 середньоденний розмір заробітної плати підлягає коригуванню на коефіцієнт 1.31. З врахуванням вказаного коефіцієнту підвищення з 01.12.2015 середньоденний заробіток склав 1004,27 грн. (766,62грн.х1,31=1004,27грн.). Отже, за період з 01.12.2015 по 05.09.2017 (включно) з урахуванням кількості робочих днів, яка складала 441 день, середній заробіток за час вимушеного прогулу з врахуванням коефіцієнту 1,31 склав 442 883,07 грн. (1004,27грн.х441 день = 442 883,07 грн).
3) З 06.09.2017 (дата чергового підвищення посадового окладу згідно постанови КМУ від 30.08.2017р. №657) по 11.12.2020 включно (12.12.2020 набрала чинності Постанова КМУ, якою скасовано застосування коефіцієнтів) середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищена розмірі 2,92 складає 1 835 594,60 грн. (середньоденний розмір заробітної плати 766,62грн.*2,92=2238,53 грн.; 2238,53грн.*820 кількість робочих днів=1 835594,60грн.).
4) З 12.12.2020 по 17.03.2021 включно (дата ухвалення рішення судом середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахований без застосування коефіцієнту складає 49 063,68 грн. (766,62грн.*64 кількість робочих днів= 49063,68грн.).
Таким чином, сумуючи вказані періоди, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача в цілому за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 включно (1600 робочих днів), складає 2539128,47 грн.
Суд зазначає та не заперечується учасниками справи, що на даний час Державною казначейською службою України на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 у сумі 1227358,62 грн.
Отже з урахуванням виплаченої позивачу суми в розмірі 1227358,62 грн підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 17 березня 2021 року у розмірі 1311769,85 грн.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Під час розгляду справи відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду доказів, які спростовували б твердження позивача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 17 березня 2021 року у розмірі 1311769 (один мільйон триста одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн 85 коп з урахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.