про залишення позовної заяви без руху
15 липня 2024 року м. Київ № 320/31470/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрьоміної В.А. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу положень пункту 2 частини п'ятої, частини шостої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Ураховуючи, що позовну заяву підписано представником позивача - адвокатом Єрьоміною В.А., то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника (частина шоста статті 160 Кодексу).
У реквізитах позову відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування представника позивача, як цього вимагає стаття 160 Кодексу. Натомість вказано місце здійснення адвокатської діяльності.
Окрім того, суд звертає увагу, що ордер адвоката, яка підписала позовну заяву не містить будь-яких реквізитів договору про надання правової допомоги, окрім дати, які б дали можливість суду переконатись у дійсному його укладенні з позивачем та ставить під сумнів дійсність укладення такого договору і відповідно, - дійсність уповноваження позивачем адвоката Єрьоміної В.А. на подання позовної заяви.
Крім того, підпис керівника адвокатського бюро/об'єднання на ордері не містить власноручного підпису керівника, оскільки відтворений за допомогою факсиміле.
Факсиміле з латині «facsimile» - зробити подібне. Так, фактично - це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.
У свою чергу, підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним із метою посвідчення. Як почерковий об'єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов'язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ із метою посвідчення різних фактів та подій.
Отже, факсиміле - це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису певної особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.
Частиною третьою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що поданий ордер скріплений власноручним підписом керівника адвокатського бюро/об'єднання.
За змістом частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 26 Закону №5076-VI визначено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Поняття ордеру визначено у частині другій статті 26 Закону № 5076-VI, відповідно до якої це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Рада адвокатів України рішенням від 12.04.2019 № 41 затвердила Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення № 41).
Пунктом 4 Положення № 41 передбачено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Імперативними приписами підпункту 12.10 пункт 12 Положення № 41 визначено, що ордер повинен містити підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»).
Підпунктом 12.11 пункт 12 Положення № 41 визначено, що ордер повинен містити підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»).
Підпунктом 12.12 пункт 12 Положення № 41 визначено, що ордер повинен містити підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням.
Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлюватись у відповідності до пункту 10 цього Положення.
Отже, жодних застережень щодо можливості керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, зокрема в ордері на надання правової допомоги використовувати замість його підпису будь-які інші технічні засоби, що відтворюють зображення підпису (факсиміле) чинними нормативно-правовими актами не передбачено.
У справі №120/17879/21-а з'ясувалось, що особам нічого не було відомо про наявність судової справи, а також вони не підписували жодних договорів щодо надання правової допомоги.
У постанові від 13.09.2023 у справі №120/17879/21-а Верховний Суд дійшов висновків, що суд зобов'язаний вживати заходів для з'ясування складу учасників судового процесу їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), повідомляти усіх учасників справи про дату, час і місце судових засідань, а також про вчинення відповідних процесуальних дій; Кодекс адміністративного судочинства України не містить норм, зі змісту яких убачається можливість ненадіслання процесуальних документів у справі учасникам справи, з огляду на участь у справі їх представника.
Зважаючи на зазначене, з метою виключення фіктивного звернення адвоката Єрьоміної В.А. з позовом від імені ОСОБА_1 без реального волевиявлення позивача щодо уповноваження Єрьоміної В.А. на таке звернення, з метою виключення обставин, за яких адвокат може бути притягнений до кримінальної відповідальності за статтями 358 та 400-1 Кримінального кодексу України, суд уважає за необхідне витребувати від особи, що підписала позовну заяву, додаткові документи та відомості, а саме завірений належним чином договір про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Єрьоміною В.А., відомості щодо зареєстрованої адреси проживання чи перебування адвоката Єрьоміної В.А.
Зазначене свідчити про недобросовісність представника позивача при зверненні до суду та про створення умов, за яких перевірка дійсного волевиявлення позивача на подачу позову для суду буде значно ускладнена.
Із положень статті 45 Кодексу вбачається, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Щодо строку звернення до суду, слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої - другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Верховний Суд також зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як убачається зі змісту позову, позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, видану Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справи України по Київській області» № 1616 від 10.08.2021, починаючи з 01.12.2019, у той час як до суду звернувся з такою позовною заявою у липні 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись зазначеними обставинами, суд констатує, що в момент отримання позивачем пенсійних виплат в меншому розмірі з 10.08.2021, останній міг та мав реальну можливість дізнатись про порушення свого права та своєчасно звернутись до суду на його захист, а тому строк звернення до суду для позивача обраховується з 10.08.2021.
Звертаючись у липні 2024 року до суду з позовом про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Проте матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а заява про поновлення строку не містить доказів на підтвердження поважності такого пропуску.
Суддя констатує, що звернення позивача до відповідача та отримання ним відповіді від 08.02.2024 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, ураховуючи наведені вище висновки Верховного Суду.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Із приводу введеного на території України воєнного стану, суд звертає увагу на таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжено і по цей час.
Проте зміст заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також, позивачем не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану.
Суд констатує, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.
При цьому позивач не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду, як до введення воєнного стану, так і після його введення, та не надав відповідних доказів, пославшись лише на Указ Президента України щодо введення воєнного стану.
Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», перебуваючи вдома, або засобами поштового зв'язку.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- засвідченої належним чином копії договору про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Єрьоміною В.А., подачі в письмовій формі відомостей щодо зареєстрованої адреси місця проживання чи перебування адвоката Єрьоміної В.А., що мають бути підтверджені належними та допустимими доказами;
- належним чином оформленого ордера на надання правової допомоги, зокрема, із власноручним підписом керівника адвокатського об'єднання;
- письмових пояснень керівника адвокатського об'єднання «Мережа права» з посиланням на конкретні норми права, що дають йому право на використання факсиміле в ордері замість його підпису; вказані пояснення мають бути подані в письмовому, а не в електронному вигляді, з власноручним підписом керівника;
- копії паспорта адвоката Єрьоміної В.А. з метою порівняння зразків підписів на поданих до суду документах;
- копії паспорта керівника адвокатського об'єднання «Мережа права» з метою порівняння зразків підписів на поданих до суду документах;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.