ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"16" липня 2024 р. справа № 300/5086/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в загальній сумі 6783,00 грн,
27.06.2024 Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в загальній сумі 6783,00 грн.
Вказана позовна заява подана (надіслана) 26.06.2024 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного цифрового підпису.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв'язку з невідповідністю даної позовної заяви вимогам частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду, 11.07.2024 від представника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису, надійшла заява від 11.07.2024 про поновлення процесуального строку, згідно якої позивач просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності звернення до суду з позовом у справі № 300/5086/24 та поновити строк позовної давності. В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача посилається на судові рішення місцевих адміністративних судів, вказуючи, що при зверненні до Івано-Франківського окружного адміністративного суду Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області використало усталену практику обчислення позовної давності в аналогічних справах, що має місце у цих судах.
Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов'язується виникнення у заявника права та підстав для звернення до суду.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від, в даному випадку, формування судової практики. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (адміністративне провадження № К/990/5723/23).
При цьому, суд критично оцінює покликання позивача на судові рішення місцевих адміністративних судів, оскільки забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом здійснює Верховний Суд шляхом формування правових висновків (позицій), які в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до подібних правовідносин.
Також безпідставним є повторне посилання Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 826/14908/18, які не є релевантними до цієї справи, про що судом зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.07.2024.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Однак, позивачем не додано жодних доказів, які б підтверджували реальні труднощі в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом, в установлені законом строки.
Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що незвернення до суду з позовом у встановлені законодавством строки через неналежне використання особою своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку та не може вважатися об'єктивно непереборною обставиною, що виключала можливість для вчасного звернення до суду з цим позовом.
Так, статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позову, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України.
Відтак, органи державної влади (у тому числі й територіальні органи Держпродспоживслужби), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права кореспондуються із нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина 1 якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, повинен діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не може і не повинен отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що позивач звертається до адміністративного суду не з метою захисту свого порушеного права, а як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи таким чином свої владні та управлінські функції, які передбачені відповідними нормами законодавства України. З огляду на реалізацію владних функцій, та виходячи з принципу "належного урядування", відповідач зобов'язаний діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами процесуальних строків та виправляти допущені органами державної влади помилки.
З огляду на викладене, суд зазначає, що обставини, на які він посилається представник позивача у заяві про поновлення процесуального строку від 11.07.2024 не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації позивачем свого права на звернення до суду у публічно-правових відносинах. Ці обставини стосуються організації його діяльності та не мають характеру непереборних і об'єктивних перешкод, які не залежали від волі позивача.
Тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що причини пропущення строку звернення, зазначені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку від 11.07.2024, слід визнати неповажними. Інших підстав для поновлення строку представником позивача не вказано та судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що позов поданий із пропуском строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до приписів частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункту 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункту 9).
Оскільки, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
Окрім наведеного, на думку суду, заява Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 11.07.2024 зводиться до оцінки судового рішення та висловлення незгоди із висновками Івано-Франківського окружного адміністративного суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.07.2024 щодо обрахунку строку звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області у заяві про поновлення процесуального строку від 11.07.2024.
Позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу в загальній сумі 6783,00 грн - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.