ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"16" липня 2024 р. Справа № 300/5457/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Лісова Н.В., 11.07.2024 звернувся в суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (всіх його складових), допомог для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 18.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію), допомог для оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за період з 18.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з 18.03.2022 по 18.03.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 18.03.2022 по 18.03.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 , встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Представник позивача, разом із позовною заявою, подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Подана заява мотивована тим, що, ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час з 18.03.2022 по 19.11.2023 у військовій частині НОМЕР_1 . Після чого був переведений для продовження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . За весь період несення служби у Військових частинах 2144 та 9938 в ОСОБА_1 не виникало підозр, що грошове забезпечення нараховувалось в неналежному розмірі. Відтак, ОСОБА_1 звільнився з військової служби за сімейними обставинами 21.03.2024. У зв'язку із затриманням виплати грошового забезпечення та інших виплат при звільненні ОСОБА_1 звернувся за наданням правничої допомоги 03.04.2024. Для здійснення вірних розрахунків сум, що належать до виплати при звільненні, адвокат звернулась із відповідними запитами. Отримавши 18.04.2024 витяг з розрахунково платіжних відомостей від військової частини НОМЕР_2 , позивач вперше отримав інформацію про розмір складових грошового забезпечення, які йому фактично нараховувались помісячно при проходженні військової служби. Здійснивши перерахунок, адвокат пояснила позивачу порядок та правила нарахування грошового забезпечення. У зв'язку з отриманою інформацією, ОСОБА_1 отримав підстави вважати, що, ймовірно, військова частина НОМЕР_1 могла нараховувати грошове забезпечення з порушеннями. Тому 24.04.2024 було направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 . Однак, відповіді не надійшло. Надалі, було повторно направлено запит 27.05.2024. Лише 10.06.2024 адвокат отримала відповідь на запит та ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись з розрахунково платіжними відомостями за період несення служби у військовій частині НОМЕР_1 . Тобто, раніше ніж 10.06.2024 ОСОБА_1 достовірно не знав про те, що грошове забезпечення йому нараховувалось військовою частиною НОМЕР_1 не в повному обсязі. Документи він почав збирати з іншою ціллю: перевірка правильності нарахування та виплати грошового забезпечення при звільненні. На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 122, 123 КАС України позивач просить суд поновити строк для звернення до адміністративного суду та прийняти подану позовну заяву з додатками до розгляду.
Дослідивши подану заяву та матеріали адміністративної справи, вирішуючи питання дотримання строків звернення із адміністративним позовом, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час з 18.03.2022 по 19.11.2023 у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, оскільки спір виник у зв'язку з проходженням позивачем військової служби, а військова служба є різновидом публічної служби, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на військову службу, її проходження та звільнення з військової служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За змістом позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в період з 18.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (всіх його складових), допомог для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020), а також надбавку за вислугу років, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Натомість, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду лише 11.07.2024, тобто позивач подав позов після закінчення строків, встановлених законодавством.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала:
«...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Факт отримання позивачем листа відповідача 10.06.2024 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Суд зазначає, що у деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність обєктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії", п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа "Безруков проти Росії", п. 34).
Підсумовуючи викладене, у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку взагалі не наведені обставини в розумінні КАС України, що не є підставами для поновлення строку звернення до суду.
Так, відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Внаслідок чого, на думку суду, позовну заяву подано без додержання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
визнати неповажними присини пропуску строку звернення до суду викладені в заяві про поновлення строку від 11.07.2024.
позовну заяву ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу (представнику позивача) десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу (представнику позивача), що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали представнику позивача надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Главач І.А.