про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
17 липня 2024 рокуСправа № 280/1846/24 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Мінаєвої К.В. розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, подану в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти мотивоване рішення з урахуванням оцінки та висновків суду.
06.06.2024 зазначене рішення суду набрало законної сили.
20.06.2024 видані виконавчі листи по справі.
09.07.2024 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Коломоєць І.В. (вх.№31878), у якій остання просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024р. справа № 280/1846/24 про зобов'язання розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти мотивоване рішення з урахуванням оцінки та висновків суду;
- встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання звіту до Запорізького окружного адміністративного суду про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024р. справа № 280/1846/24, протягом одного місяця з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 додаткові матеріали справи № 280/1846/23 передано раніше визначеному складу суду - судді Мінаєвій К.В.
Ухвалою від 10.07.2024 суд призначив до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, подану у справі №280/1846/24 у порядку письмового провадження; запропонував учасникам справи подати до суду заперечення (пояснення) щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі до 16.07.2024.
Учасники справи про розгляд зазначеної заяви у порядку письмового провадження повідомлені належним чином, жодних заперечень (пояснень) станом на 17.07.2024 до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наведена норма корелюється з положеннями статті 370 КАС України, згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 та 383 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Таким чином, процесуальні дії, визначені статтею 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 у справі № 280 1846 24 (набрало законної сили) зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти мотивоване рішення з урахуванням оцінки та висновків суду.
До заяви представника позивача про встановлення судового контролю долучено адвокатський запит про виконання рішення суду у добровільному порядку, який направлено до відповідача. Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2024 № 04/2081 повідомлено, що станом на сьогоднішній день виконати рішення неможливо з наступних причин. По-перше, у силу змін, які відбулись у чинному законодавстві ІНФОРМАЦІЯ_3 не має права приймати рішення щодо відстрочки, оскільки така надається комісією, створеною відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.05.2024 № 127, яка керується Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560). По-друге, Порядком №560 передбачене особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви встановленої форми із відповідними документами. Відтак, відповідачем по справі зроблено висновок, що виконання рішення суду неможливе, у зв'язку з чим ОСОБА_1 необхідно прийти особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відповідним пакетом документів для подачі на розгляд комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи те, що як на дату звернення представника позивача про встановлення судового контролю за судовим рішенням, так і на дату розгляду заяви жодного по суті рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прийнято не було, суд зазначає про невиконання відповідачем рішення суду.
Щодо тверджень відповідача, викладених у листі від 08.07.2024 № 04-2081, покладених в основу невиконання рішення суду слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За обставинами справи судом встановлено, що на момент подання відповідної заяви про надання відстрочки від призову на військову службу від 21.12.2023 позивач керувався Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), за підпунктом 8 пункту 1 якого призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, Порядком №1487 не передбачено обов'язку особистого відвідування ІНФОРМАЦІЯ_5 для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим, як встановлено судом у рішенні, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують, на його думку, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, судом було зауважено, що з урахуванням покладених на ІНФОРМАЦІЯ_2 повноважень щодо вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідач після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу від 21.12.2023 під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за наявності підстав.
При цьому суд не вважає поважними причинами невиконання рішення суду зміну правового регулювання, а саме введення в дію розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.05.2024 № 127 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Суд зазначає, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Тобто, суд під час розгляду справи застосовує той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
Так, спірні правовідносини у справі № 280/1846/24 виникли у зв'язку з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та спір був вирішений судом шляхом ухвалення рішення суду від 06.05.2024 у справі № 280/1846/24, тобто до набрання чинності Порядку № 560 (18.05.2024), через що останній не може застосовуватись під час виконання рішення суду.
Крім того, відповідач вказує про необхідність особисто прийти до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідним пакетом документів для подачі на розгляд комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Суд зауважує, що у рішенні суду надавалась оцінка щодо направлення поштою відповідної заяви та зазначено про обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду цієї заяви за наявності підстав.
Крім того, щодо необхідності надання позивачем відповідного пакету документів суд враховує, що позивач подавав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким на момент виникнення спірних правовідносин було передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому чіткого переліку документів, які надавались разом із заявою про надання відстрочки до РТЦК та СП не існувало, достатнім було лише надати підтвердження здобуття особою відповідного ступеня освіти за денною або дуальною формами.
Надалі з прийняттям Порядку № 560 (набрав чинності 18.05.2024) встановлено чіткий перелік необхідних документів, необхідних для підтвердження підстав для надання відстрочки. Пунктом 62 Порядку № 560, зокрема, передбачена необхідність надання довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9. Тобто, на час подання позивачем у встановленому законом порядку заяви про надання відстрочки від 21.12.2023 була відсутня вимога щодо надання зазначеної довідки, формування якої стало можливим лише після набрання чинності Порядком № 560.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що застосування вимог Порядку № 560 під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації покладає на позивача додатковий надмірний тягар та суперечить принципу правової визначеності та стабільності.
Також суд не бере до уваги посилання на відсутність повноважень у ІНФОРМАЦІЯ_3 приймати рішення щодо відстрочки, оскільки відповідні комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 31.05.2024 № 127 створюються саме при районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
У контексті зазначеного слід зауважити, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи позивача.
У пунктах 46, 48, 52 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Іванов проти України» зазначено, що від особи, яка домоглась винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. В таких справах державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Більш того, у справі «Рисовський проти України» (№29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Отже, державний орган, яким є відповідач, повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання, за умови належного повідомлення державного органу про таке судове рішення.
Суд підкреслює, що виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Разом з тим, дії відповідача щодо тривалого нерозгляду заяви позивача про надання відстрочки, яка була направлена ще наприкінці 2023 року, суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру та авторитет органу військового управління в умовах воєнного стану.
Суд зазначає, що рішення суду від 06.05.2024 було доставлене до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Станом на дату звернення представника позивача із заявою про встановлення судового контролю за судовим рішенням, так і на дату розгляду заяви, рішення суду не було виконано, що свідчить про те, що відповідач ухиляється від виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 по справі №280/1846/24.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних підстав вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним, а тому враховуючи особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали подати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 по справі № 280/1846/24 у частині зобов'язання розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21.12.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу вісімнадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти мотивоване рішення з урахуванням оцінки та висновків суду.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 КАС України, суддя
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 по справі № 280/1846/24 задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення в адміністративній справі та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 по справі № 280/1846/24 протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 17.07.2024.
Суддя К.В.Мінаєва