17 липня 2024 року Справа № 280/5080/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.03.2024 №00027020709 в частині застосування штрафу у сумі 8886,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказує, що товар, який продав ФОП ОСОБА_2 , а саме слабоалкогольний сильногазований напій «Смак Джин грейпфрут» об'єм 0,5 л, алк. 8% об, позивачу не належав, а був власністю ОСОБА_2 , про що він повідомляв співробітників ГУ ДПС у Запорізькій області та Національної поліції. Даними діями ОСОБА_2 не порушив чинне законодавство, а порушив саме укладений між ними договір цивільно-правового характеру №01/2 від 01.02.2024, оскільки він продавав свій товар, який придбав для своїх потреб. Стверджує, що посадовими особами відповідача позивача не повідомлено з даного приводу, оскільки приміщення здається ФОП ОСОБА_2 , про що свідчать відповідні документи. Ніхто з присутніх працівників ГУ ДПС у Запорізькій області під час її прибуття, коли перевірка вже була закінчена, направлення на перевірку позивачу не надавав, чим порушено вимоги ст. 81 Податкового кодексу України. Також, на думку позивача, відповідач в порушення чинного законодавства України позбавив її права ознайомитися з матеріалами перевірки та актом перевірки, не надавши їй повідомлення на виклик у приміщення до ГУ ДПС у Запорізькій області.
Ухвалою судді від 04.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, на адресу суду через систему «Електронний суд» 17.06.2024 подав відзив (вх. №28422), в якому пояснює, що з направленнями на проведення перевірки від 31.01.2024 №278, 279, 280 ознайомлено під підпис 02.02.2024 продавця ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та позивача особисто, та яким вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки від 31.01.2024 №176-П, про що свідчить їх підписи в направленнях. Зауважує, що при проведенні перевірки 02.02.2024 вручено лист про надання суб'єктом господарювання документів для перевірки та запрошено суб'єкта господарювання (його законного представника) не пізніше 12.02.2024 для ознайомлення, підписання та отримання матеріалів перевірки. Вказує, що за результатами проведеної фактичної перевірки позивача складено акт від 12.02.2024 №1272/08/01/09/2845202500, який у зв'язку з неявкою позивача або її законних представників (про що складено акт №240/08/01/09/2845202500 від 13.02.2024 про неможливість вручення та підписання акта фактичної перевірки). Акт фактичної перевірки від 12.02.2024 №1272/08/01/09/2845202500 направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення (№6900514670741) на податкову адресу позивача, який отримано 17.02.2024. Зазначає також, що за результатами перевірки позивача, з урахуванням розгляду наданих платником заперечень, прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.03.2024 №00027020709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8886,00 грн за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Отже, вважає, що правомірність податкового повідомлення-рішення в повні мірі підтверджена фактичними обставинами та документальними доказами у відповідності до норм чинного законодавства. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
05.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №31421), у якій ще раз наголошує, що згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2024 (суддя Звездова Н.С.) у справі №336/2455/24 щодо ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 155-1 КУпАП закрито на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях події і складу адміністративного правопорушення. Додатково підкреслює, що надані відповідачем до відзиву на позовну заяву копії направлень на проведення перевірки від 31.01.2024 №278,279,280, де знаходиться підпис ФОП ОСОБА_1 , не є оригіналом документів, оскільки з цими направленнями ознайомлена не була та їх не підписували, тому є підтвердження надані нею копії направлень від 31.01.2024 №278, 279, 280, які надавалась раніше відповідачем до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, при розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КУаАП, У цих копіях направлень від 31.01.2024 №278, 279, 280 на проведення перевірки, с присутня підпис тільки ОСОБА_2 , якого перевіряли у той час. Іншого направлення на проведення перевірки від 31.01.2024 №278, 279, 280, з якими був ознайомлений ФОП ОСОБА_2 не складалось та на ознайомлення не надавалися. Також вказує, що не відповідає дійсності вказане відповідачем про ознайомлення позивача під розписку з наказом №176-п від 31.01.2024, оскільки відсутній її підпис про ознайомлення з даним документом. Також, звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки від 12.02.2024 не зазначено у додатку до першого примірника акта, наказ на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки від 31.01.2024 №278, 279, 280, а вказано тільки про долучення: листа про надання документів, акту зняття залишків алкогольних напоїв, пояснення, опис готівки, відомості ТМЦ.
У свою чергу, представником відповідача 12.07.2024 через систему «Електронний суд» подані до суду заперечення (вх. №32584), у яких що стосується посилань позивача на судові рішення Шевченківського районного суду №336/1941/24 та №336/2453/24 у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164-5 КУпАП та ОСОБА_2 за ч.1 ст.155 КУпАП, вважає, що суд не повинен приймати їх до уваги, оскільки, вони не спростовують порушення.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 18.01.2023. Видами діяльності позивача є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.30 Обслуговування напоями.
31.01.2024 на підставі ст. 19-1, ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1ст. 75, п. п. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України видано наказ №176-п, відповідно до якого наказано провести з 31.01.2024 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку об'єкта торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, за період з 01.12.2023 по день закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівника (найманими особами); з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні.
На підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області № 176-п від 31.01.2024 та направлень від 31.01.2024 № 278, № 279, №280 фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області було розпочато та проведено фактичну перевірку позивача за вищевказаною адресою.
Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області продавцю ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та особисто позивачу було пред'явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки та надано для ознайомлення копію наказу про проведення перевірки та самі направлення на перевірку, що підтверджується їх особистими підписами у вищевказаних направленнях.
Під час перевірки 02.02.2024 продавцю позивача ОСОБА_2 вручений запит про надання документів та необхідність прибуття не пізніше 14 год. 00 хв. 12.02.2024 до приміщення контролюючого органу, про що свідчить його підпис у відповідній графі запиту.
За результатами проведеної перевірки складено та зареєстровано акт фактичної перевірки від 12.02.2024 №1272 /08/01/09/2845202500, за висновками якого перевіркою позивача встановлено, зокрема порушення п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У зв'язку з неявкою позивача або її законних представників для ознайомлення, підписання та отримання акта перевірки, контролюючим органом було складено акт неможливості вручення та підписання акту фактичної перевірки № 240/08/01/09/2845202500 від 13.02.2024 та направлено сам акт поштою за податковою адресою позивача.
Із висновками щодо порушення норм податкового законодавства, які викладені в акті перевірки № 1272/08/01/09/2845202500 від 12.02.2024, позивач не погодилась, а тому подала свої заперечення від 03.02.2024, щодо порушення чинного закону України посадовими особами ГУ ДПС України в Запорізькій області Іващенко С., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при проведенні вищевказаної перевірки, без її участі 02.02.2024. Проте, листом №9439/6/08-01-09-01 від 05.03.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомила позивача, що в наданих запереченнях не спростовано висновки акту про результати фактичної перевірки, таким чином, висновки зазначеного акту перевірки є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та залишаються без змін.
На підставі матеріалів перевірки та викладених вище висновків Акта, 08.03.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №00027020709 (форма «С»), яким за порушення п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 8886,00 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.03.2024 №00027020709 в частині застосування штрафу у сумі 8886,00 грн протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Главою 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений приписами ст. 80 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 80.1, пп. 80.2.5 п. 80.2 цієї статті Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
З матеріалів справи вбачається, що зі службовими посвідченнями та направленнями на проведення перевірки до початку її проведення був ознайомлений продавець ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який відповідно до Договору цивільно-правового характеру №01/2 від 01.02.2024, який укладеного ФОП ОСОБА_1 (Замовник) з громадянином України ОСОБА_2 (Виконавець), 4 дні (01 лютого, 02 лютого, 6 лютого, 8 лютого 2024 року) надавав позивачу послуги продавця, про що свідчить його підпис у відповідних графах вказаних направлень.
Також позивачем до заперечень на висновки акту перевірки позивачем додано копію Відомості нарахування винагороди по договору ЦПХ №01/2 від 01.02.2024 та копію Акта від 08.02.2024 прийому наданих послуг по цивільно-правовому договору №01/2 від 01.02.2024. Зазначеними документами ФОП ОСОБА_1 додатково підтверджено, що 02.02.2024 ОСОБА_2 виконував функції продавця.
Надавши оцінку посиланню позивача на не пред'явлення працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області їх особисто наказу та направлень на проведення перевірки, слід зазначити, що на виконання приписів п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи відповідача при проведенні фактичної перевірки позивача пред'явили службові посвідчення та відповідні направлення на перевірку, а також вручили копію наказу про проведення фактичної перевірки особі, яка фактично проводить розрахункові операції ( ОСОБА_2 ), під розписку до початку проведення такої перевірки, про що свідчать відмітки продавця проставлені в направленнях, у зв'язку з чим доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучені копії направлень, у яких міститься особистий підпис позивача, з датою 02.02.2024. Дані факти позивачем не спростовано жодними доказами.
У силу п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки 02.02.2024 продавцю позивача ОСОБА_2 вручений запит про надання документів та необхідність прибуття не пізніше 14 год. 00 хв. 12.02.2024 до приміщення контролюючого органу, про що свідчить його підпис у відповідній графі запиту, що спростовує твердження позивача щодо ненадання їй повідомлення на виклик у приміщення до ГУ ДПС у Запорізькій області.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
За приписами п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Так, п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної перевірки складено та зареєстровано акт фактичної перевірки від 12.02.2024 №1272/08/01/09/2845202500, який у зв'язку з неявкою позивача або її законних представників для ознайомлення, підписання та отримання відповідно до акту № 240/08/01/09/2845202500 від 13.02.2024 про неможливість вручення та підписання акту фактичної перевірки, контролюючим органом направлено за податковою адресою позивача та отримано останнім 17.02.2024, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
Ураховуючи вказані норми податкового законодавства та встановлені вище обставини, суд відхиляє посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
За приписами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (п. 1 розд. II Порядку № 496).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Відповідно до ст.20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом акту від 12.02.2024 №1272/08/01/09/2845202500, проведеною фактичною перевіркою об'єкта торгівлі за адресою: м. Запоріжжя, перехрестя вул. 8-го Березня-Чарівна, буд. 18-Ш, де здійснює діяльність позивач, встановлено наступні порушення:
- при реалізації 1 банки слабоалкогольного напою «Джин Грейпфрут» 8% 0,5 л за ціною 50,00 грн (розрахунок проводився у готівковій формі) фіскалізований реєстратор розрахункових операцій не застосовувався та розрахунковий документ встановленої форми не видавався;
- не проведення через реєстратор розрахунковий операцій сум продажу на загальну суму 209,00 грн, а саме: сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 359,00 грн (з урахуванням контрольної закупки на 50,00 грн); сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) 100,00 грн. Таким чином, перевіркою встановлено не проведення через реєстратор розрахунковий операцій сум продажу на загальну суму 209,00 грн;
- розрахункові операції проведені з використанням банківського платіжного терміналу не відображаються в реєстраторі розрахункових операцій та не проведені через реєстратор розрахункових операцій, так, згідно Х-балансу з банківського терміналу, знятого 02.02.2024 в 12:30, сума виторгу склала 3303,00 грн, а згідно з денним звітом реєстратора розрахункових операцій загальна сума продажу по банківському терміналу склала 600,00 грн, тобто сума 2703,00 грн не була проведена через реєстратор розрахункових операцій (продаж здійснюється виключно підакцизною групою товарів);
- проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: під час перевірки знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано матеріально-відповідальною особою, та встановлено нестачу деяких видів ТМЦ на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 1106,00 грн (згідно з відомостями ТМЦ). Таким чином, встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 1106,00 грн. При перевірці використано фактичні залишки товару, накладні на придбання товару: №STS00310106 від 19.01.2024, №STS00303926 від 20.12.2023 (інші документи щодо походження товару не надані), по чекову інформацію бази даних ДПС України (СОД РРО);
- порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 2809,00 грн. Під час перевірки зняті фактичні залишки товарних запасів та складено відомості ТМЦ, які підписано матеріально-відповідальною особою. В ході перевірки не були надані первинні документи на деякі види товарів згідно відомостей ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 2809,00 грн. При перевірці використано фактичні залишки товару, накладні на придбання товару: № STS00310106 від 19.01.2024, № STS00303926 від 20.12.2023 (інші документи щодо походження товару не надані), по чекову інформацію бази даних ДПС України (СОД РРО).
При цьому, суд зауважує, що позивач не надає жодних пояснень, обґрунтувань та заперечень з приводу вказаних порушень, не спростовує жодним належним та допустимим доказом доводи контролюючого органу з цього приводу.
Дослідженні судом матеріали справи це порушення позивача не спростовують.
Усі доводи позивача по суті встановлених порушень зводяться до твердження, що товар, який продав ФОП ОСОБА_2 , а саме слабоалкогольний сильногазований напій «Смак Джин грейпфрут» об'єм 0,5 л, алк. 8% об, позивачу не належав, а був власністю ОСОБА_2 , про що він повідомляв співробітників ГУ ДПС у Запорізькій області та Національної поліції.
З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення, які власноруч написані ОСОБА_2 під час проведення перевірки, у яких останній зазначає, що працює продавцем за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 . Вказує, що 02.02.2024 здійснив продаж сл. алкогольного напою джин грейпфрут 8%, 0,5 л за ціною 50,00 грн, розрахунок проводив в готівковій формі. Каса на момент перевірки склала 359 грн. При продажу вищезазначених товарів чек встановленої форми (фіскальний) не видавав.
Стосовно твердження позивача, що частина приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , здається ФОП ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне наголосити про таке.
Частинами 1-3 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд вказує, що позивач ані під час проведення перевірки, ані до суду не надає доказів того, ФОП ОСОБА_2 орендується частина відповідного приміщення, де здійснює діяльність позивач. Жодними доказами позивачем не підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилання позивача на постанову постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2024 (суддя Звездова Н.С.) у справі №336/2455/24, якою суд закрив провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає безпідставним з огляду на таке.
Суд наголошує, що вказане судове рішення, на переконання суду, не доводить протиправності спірного рішення відповідача та не є обов'язковим для суду в розумінні частини четвертої статті 78 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом ч. 4 ст. 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Підтвердженням наведеного слугують приписи ч. 4 ст. 78 КАС України, згідно з якою правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
У цій справі позивач не довів, а суд не встановив обставин, які б свідчили про такі порушення з боку відповідача норм Податкового кодексу України при проведенні перевірки, які вплинули на реалізацію позивачем його прав, що мають вплив на висновки контролюючого органу та прийняте ним рішення за наслідками перевірки.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак