16 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/9874/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати протиправною і незаконною дію головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по відмові у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі № 260/3899/23, виходячи з розміру грошового забезпечення 13345,17 грн, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення №33/27-2486 від 24 лютого 2023 року виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області", а також із щомісячною доплатою, передбаченою ПКМУ №713 від 14 липня 2021 року, оформлену листом № 8721-8637/Г-02/8-0700/23 від 10 листопада 2023 року;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити з 01 жовтня 2023 року пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі №260/3899/23, виходячи з розміру грошового забезпечення 13345,17 грн, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення № 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області" із щомісячною доплатою, передбаченою ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці з 01 жовтня 2023 року призначено пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262-XII). Однак, позивач зазначає, що при призначенні такої пенсії відповідач визначив її розмір виходячи з 30% грошового забезпечення померлого годувальника визначеного станом на 01.03.2018 в той час, як розмір грошового забезпечення померлого чоловіка ОСОБА_2 на момент смерті, з якого розраховувалась його пенсія, складав 13345,17 грн. згідно довідки про розмір грошового забезпечення № 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області".
Позивачка вказує, що звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії з врахуванням вищезазначеної довідки. Однак, відповідач листом відмовив у проведенні такого перерахунку. Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Закарпатській області, позивач звернулась до суду з цим позовом.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, пенсія в разі втрати годувальника призначається в розмірі 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідач зазначає, що позивачці призначено пенсію в разі втрати годувальника з дотриманням вимог чинного законодавства, у розмірі 30 % від грошового забезпечення померлого чоловіка згідно довідки, виданої у 2018 році.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області та з 01.10.2023 року отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” як член сім'ї померлого годувальника ОСОБА_2 .
Під час призначення пенсії по втраті годувальника, відповідачем було здійснено розрахунок пенсії позивачки із Довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , як була видана за нормами, чинними на січень 2016 року, із розрахунку 4516,62 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі № 260/3899/23, яке набуло законної сили 30 червня 2023 року зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 08 березня 2022 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області".
19 жовтня 2023 року позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області", із якої було розраховано пенсію чоловіка.
10 листопада 2023 року листом №8721-8637/Г-02/8-0700/23 ГУ ПФУ у Закарпатській області надало відповідь, відповідно до якої вказав, що пенсію ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: з грошового забезпечення померлого годувальника згідно довідки, наданої у 2018 році, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року №103 в розмірі 30% відповідних сум грошового забезпечення померлого годувальника.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (пункт “б” частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII).
Згідно статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 45 Закону № 2262-XII передбачено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.
Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V “Обчислення пенсії”, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Тобто з наведених вище норм вбачається, що Законом №2262-XII визначено право на пенсію в разі втрати годувальника непрацездатним членам померлих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, що перебували на їх утриманні. Ця пенсія призначається в розмірі 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. При цьому пенсія в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Відповідач під час обчислення розміру пенсії позивача всупереч вимог ч.1 ст.45 Закону №2262-XII, здійснив розрахунок пенсії позивача у разі втрати годувальника лише за основними складовими грошового забезпечення годувальника, без врахування додаткових видів грошового забезпечення та премії станом на листопад 2019 року, що визначені у довідці №33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області", а на звернення щодо здійснення перерахунку її пенсії на підставі вищезазначеної довідки, - протиправно відмовив у такому перерахунку.
За таких обставин суд вважає підстави даного позову обґрунтованими, а право позивача на отримання пенсії в належному розмірі - порушеними з боку відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою поновлення порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача з дати призначення пенсії, а саме: з 01.10.2023, здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника, виходячи з грошового забезпечення померлого годувальника, визначеного у довідці № 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області", з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Разом з тим, як вбачається з позовних вимог позивач, серед іншого, просить суд зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити з 01 жовтня 2023 року пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 із щомісячною доплатою, передбаченою ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії за оновленою довідкою, виданою Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області" № 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави відмовити позивачеві у проведенні перерахунку згідно нової довідки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.2, 5, 19, 77, 139, 262, 243, 246 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника з 01 жовтня 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 № 33/27-2486 від 24 лютого 2023 року, виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області", із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк