08 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/758/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представник позивача - Цебрик Л.В.,
представник відповідача - Шведа О.Б.,
представник третьої особи - Ларін А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просять:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 22.02.2023 р. № 34/168 в частині призначення одноразової грошової допомоги позивачу та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 в розмірі 2/4 частини від 15 000 000 грн в сумі 7 500 000 грн;
2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та неповнолітньому сину залиблого старшого лейтенанта ОСОБА_3 - ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168, в повному розмірі (15 000000 грн) з врахуванням отриманих сум.
З метою обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дружиною та сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок захисту Батьківщини.
Як зазначають позивачі, 22.02.2023 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про виплату їм 2/4 частини від загального розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі 7500000 грн., водночас решта суми (2/4 7500000 грн.) такої допомоги залишилась не розподіленою. Позивачі звертались до відповідача із заявою про призначення їм решти суми одноразової грошової допомоги в розмірі 7500000 грн., однак отримали відмову. Позивачі наголошують на тому, що на дату прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги і на даний час відповідач не мав і не має відомостей про те, що двоє повнолітніх синів загиблого подружжя позивача були членами його сім'ї та його утриманцями. Отже, відповідач не мав правових підстав зменшувати розмір одноразової грошової допомоги на половину, тобто резервувати половину такої допомоги для інших осіб.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні суми грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця в сумі 15 000 000 грн., позивачі звернулись до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що в заяві ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка та батька дитини, позивач зазначила двох дітей свого загиблого чоловіка від попереднього шлюбу. З відповіді Перечинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області від 27.09.2022, згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актові записи про народження дітей, батьком яких вказано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Одночасно, ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі інформації з Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що у загиблого є два повнолітніх сина (1993 р.н. та 1998 р.н.), які також можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги. Інформація від зазначених осіб щодо їх намірів стосовно отримання частки одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька на розгляд Комісії не надходила, у зв'язку з чим залишок одноразової грошової допомоги залишається нерозподіленим. Представник відповідача звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Враховуючи викладені обставини, вважає, що Міністерство оборони України права та інтереси позивачів не порушило.
Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого вказує, що на дату прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги і на даний час відповідач не мав і не має відомостей про те, що двоє повнолітніх синів загиблого подружжя позивача були членами його сім'ї та його утриманцями. Отже, відповідач не мав правових підстав самостійно і свавільно зменшувати розмір одноразової грошової допомоги на половину, тобто резервувати половину такої допомоги для інших осіб. Позивачі є єдиними членом сім'ї загиблого, відтак лише вони мають право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн, а не 7500000,00 грн. Доказів того, що повнолітні діти загиблого проживала разом зі своїм батьком, вели з ним спільний побут та мали взаємні прав та обов'язки відсутні.
Ухвалою суду від 27.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи та залучено до участі в адміністративній справі № 260/758/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_7 викладена у письмових поясненнях, у яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки після звернення осіб за виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця перевіряють такі звернення та додані до них документи, встановлюють коло осіб, які можуть звернутися за отриманням одноразової грошової допомоги та оформлюють подані документи для їх направлення до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, їх подальшого опрацювання в структурних підрозділах Міністерства оборони України і Збройних Сил України та передачі на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Виплата одноразової грошової допомоги особам, які підтвердили своє право на її отримання, здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами, які можуть реалізувати своє право протягом трьох років з дати виникнення у них такого права. У зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 16 Закону № 2011-ХІІ було встановлене наступне коло осіб, які мають (можуть мати) право на отримання одноразової грошової допомоги: - дружина ОСОБА_1 ; - син ОСОБА_2 ; - син ОСОБА_4 ; - син ОСОБА_5 . З огляду на це кожна із зазначених осіб, у разі підтвердження свого права на отримання одноразової грошової допомоги, претендує на отримання 1/4 частини від 15 000 000,00 грн.
09 травня 2024 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить суд:
1) визнати протиправними дії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо заниження розміру часток одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», належних позивачам;
2) визнати протиправним та скасувати пункт 21 рішення Міністерства оборони України у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.02.2023 р. № 34/168 про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та сину загиблого 17.09.2022 р. у період дії воєнного стану старшого лейтенанта ОСОБА_3 в частині визначення її розміру 2/4 частини від 15 000 000 грн в сумі 7 500 000 грн;
3) зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та сину залиблого старшого лейтенанта ОСОБА_3 - ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168, в повному розмірі, а саме в розмірі 15 000 000 грн в рівних частках кожному.
Ухвалою суду від 07.06.2024 закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову у повному обсязі.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 23.09.2022, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 23.09.2022 складено відповідний актовий запис №312.
Згідно витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Протокол №389 від 03.03.2023 поранення (17.09.2022) старшого лейтенанта ОСОБА_3 , 1972 року народження, «Крововтрата. Наскрізне кульове вогнепальне поранення голови», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 03.10.2022 №222, сповіщення про смерть (загибель) від 20.09.2022 №920 військової частини НОМЕР_5 , лікарського свідоцтва про смерть №12-17/459-ОКЛ/22 від 21.09.2022 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 23.09.2022 Перечииським відділом державної РАЦС в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , - ПОРАНЕННЯ ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 14.05.2013, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 14 травня 2013 року, про що 14.05.2013 складено відповідний актовий запис №11.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 30.10.2013 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 30.10.2013 складено відповідний актовий запис №89 (батько ОСОБА_3 ; мати ОСОБА_1 ).
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №34/168 від 22.02.2023, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги:
« 21. Дружині та сину загиблого 17.09.2022 у період дії воєнного стану старшого лейтенанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 23.09.2022 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 22.12.2022 № 321/КЦ/17912 - в розмірі 2/4 частини 15000000 гри., в сумі 7500000 грн. 00 коп. у рівних частках кожному».
Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/8303 від 07.12.2023 повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі інформації з Державного реєстру актів цивільною стану встановив, що у загиблого ОСОБА_3 є ще два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н., які також можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не призначенні до виплати 2/4 частини (7500000 грн.) позивачам одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, останні звернулись до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктами 1-3 пункту 2 ст. 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з п. 3 ст. 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно з п.п. 8, 9 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацами першим-третім п. 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Судом встановлено обставини призначення позивачам одноразової грошової допомоги в розмірі 2/4 частини 15000000 грн., а саме в сумі 7500000 грн. 00 коп. у рівних частках кожному.
Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/8303 від 07.12.2023 позивача повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі інформації з Державного реєстру актів цивільною стану встановив, що у загиблого ОСОБА_3 є ще два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н. (даний факт також зазначений позивачем 1 у заяві від 18.11.2022 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 ), які також можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги.
Оскільки на даний час два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н. загиблого ОСОБА_3 документально не підтвердили своє право на отримання частки одноразової грошової допомоги, залишок допомоги залишається нерозподіленим.
Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Також у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.199 №5-рп/99, Суд зазначав, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже законодавство не визначає вичерпного переліку членів сім'ї, а передбачає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Більше того, можуть мати місце обставини, які підтверджуватимуть наявність підстав для призначення та виплати їм невиплаченої суми грошової допомоги. У будь-якому випадку, наявність чи відсутність відповідних підстав з'ясовуватиме саме комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Суд у контексті спірних правовідносин вважає за необхідне також зазначити таке.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови №168, у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу.
Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Постанови №168, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на це право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Суд також звертає увагу на те, що з 31.01.2023 набрав чинності Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232.
Вказаний Порядок визначає завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів (пункт 1.1 Порядку і умов).
Відповідно до п. 4.3. Порядку №45 Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи.
Оскільки на даний час два повнолітні сини 1993 р.н. та 1998 р.н. загиблого не звернулися про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька та документально не підтвердили своє право на отримання частки одноразової грошової допомоги, залишок допомоги залишається нерозподіленим.
Відповідна нерозподілена частка допомоги може бути призначена після надання зазначеними особами документів, які, відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітній сини були членами сім'ї загиблого ОСОБА_3 , які, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підтверджують їх перебування на утриманні ОСОБА_3 , чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця).
Станом на момент розгляду даної справи Комісією Міноборони фактично не відмовлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та строк на звернення для отримання частки допомоги не закінчився.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що питання призначення та виплати позивачам 2/4 одноразової грошової допомоги у разі загибелі ОСОБА_3 вирішуватиметься відповідачем у разі відмови осіб, які мають право на звернення для отримання частки допомоги впродовж 3 років з дня загибелі військовослужбовця, у призначенні та виплаті такої допомоги, чи прийняття рішення Комісією про відмову синам загиблого у призначенні та виплаті такої допомоги, чи закінчення трирічного строку для звернення із заявою про виплату такої допомоги, а відтак позов заявлено передчасно.
Суд з розумінням відноситься до ситуації, у якій опинилися позивачі, однак зауважує, що, з врахуванням приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 жодним чином не можуть бути позбавлені легітимного права на призначення та отримання відповідної допомоги, за умови наявності у них відповідних правових підстав.
Натомість, наявність чи відсутність у повнолітніх синів загиблого ОСОБА_3 права на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 не є предметом розгляду у даній справі, та відповідні обставини з'ясовуватиме саме комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 16.07.2024 року.