16 липня 2024 року м. Житомир
справа № 240/2250/24
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.12.2023 №064250008256 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності;
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 17.09.1984 по 10.08.1992 та з 27.07.1998 по 01.08.1999 та призначити пенсію по інвалідності з дати звернення на її призначення з 18.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії по інвалідності на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 18.12.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 14 років, внаслідок відмови зарахувати період роботи позивача з 17.09.1984 по 10.08.1992 та з 27.07.1998 по 01.08.1999 та період навчання за 1984 - 1985 роки.
Вважаючи, що має право на зарахування вказаного стажу та призначення пенсії по інвалідності, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№11650/24).
Зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки згідно з поданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.09.1984:
- з 17.09.1984 по 10.08.1992, оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті наказу, що суперечать вимогам інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- з 27.07.1998 по 01.08.1999, оскільки відсутня печатка підприємства, порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- період навчання за 1984-1985 роки згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_2 від 05.03.1985, оскільки в зазначений період згідно з трудової книжки прослідковується робота.
Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно з вимогами чинного законодавства, таким чином у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності - 14 років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до суду відзив на позовну заяву (за вх.№29260/24), у якому також вказує про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, з аналогічних підстав, зазначених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №1825-5002774679 від 22.05.2023 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання / перебування: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №650197 позивачу з 09.11.2023 встановлено третю групу інвалідності.
18.12.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та 18 грудня 2023 року прийнято рішення №064250008256 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж роботи заявниці на день звернення складає 07 років 11 місяців 15 днів.
Зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.09.1984:
- з 17.09.1984 по 10.08.1992, оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті наказу, що суперечать вимогам інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- з 27.07.1998 по 01.08.1999, оскільки відсутня печатка підприємства, порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- період навчання за 1984-1985 роки згідно свідоцтва №64802 від 05.03.1985, оскільки в зазначений період згідно з трудовою книжкою прослідковується робота.
Листом від 26.12.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що недостатньо необхідного страхового стажу.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно пункту 1 статті 32 Закону України №1058 особи яким установлено інвалідність ІІІ групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Відповідач у спірному рішенні вказав, що страховий стаж позивача становить 07 років 11 місяців 15 днів.
Водночас, відмовляючи у призначенні пенсії по інвалідності вказує про незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи:
- з 17.09.1984 по 10.08.1992, оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті наказу, що суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- з 27.07.1998 по 01.08.1999, оскільки відсутня печатка підприємства, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- період навчання за 1984-1985 роки згідно зі свідоцтвом №64802 від 05.03.1985, оскільки в зазначений період згідно з трудовою книжкою прослідковується робота.
Частиною 1 статті 24 Закон №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Судом встановлено, що на момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06 вересня 1973 року № 656, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач працювала в період:
- з 17.09.1984 по 10.08.1992 в Кремінському ОРС продавцем, а саме: з 17.09.1984 прийняття учнем продавця магазину 22 “Лисичанскуголь”, в подальшому з 05.03.1985 переведена на посаду молодшого продавця магазину 7 “Лисичанскуголь”, з 11.06.1985 переведена на посаду касира-контролера “Лисичанскуголь” про що містяться відповідні записи, підпис уповноваженої особи, печатка та номер, дата наказів на підставі яких здійснено такі записи;
- з 27.07.1998 по 01.08.1999 продавцем в МКП "Варіант" та звільнена за власним бажанням, про що містяться відповідні записи, підпис уповноваженої особи, номер та дата наказів на підставі яких здійснено такі записи.
Достовірність записів сумніву не викликає.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що пізніша дата наказу про звільнення, а ніж дата припинення трудової діяльності та відсутність печатці, якою завірено запис про звільнення не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірних періодів роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваних періодів роботи позивача до страхового стажу.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач надала докази, які не спростовані відповідачами, про те, що періоди її роботи з 17.09.1984 по 10.08.1992 (понад 9 років), та з 27.07.1998 по 01.08.1999 (понад 1 рік) підлягають зарахуванню до страхового стажу та мають бути враховані територіальним органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії по інвалідності.
Суд зазначає, що враховуючи страховий стаж зарахований органом Пенсійного фонду України (07 років 11 місяців 15 днів) та неправомірну відмову в зарахуванні періодів роботи позивача (понад 10 років страхового стажу), то загальний страховий стаж позивача є більшим за необхідний для призначення пенсії - 14 років, що в свою чергу, дає позивачу право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №064250008256 від 18.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов"язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого фактичного місце проживання / перебування позивача, зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.09.1984 по 10.08.1992 і з 27.07.1998 по 01.08.1999 та призначити пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 18.12.2023.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул.Кобилянської Ольги, 1/Площа, Центральна 3, м.Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №064250008256 від 18.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 17.09.1984 по 10.08.1992 і з 27.07.1998 по 01.08.1999, та призначити пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 18.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 16 липня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко