Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 липня 2024 року Справа№200/3966/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідачів: 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій
області
2. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
3. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов., к.58), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з включенням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000, скасування рішень про відмову у перерахунку пенсії від 24.10.2023 № 057050010589, від 07.02.2024 № 057050010589, від 08.03.2024 № 057050010589, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000 з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 18.10.2023.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідачі, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії, діяли з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вважає, що позивач повністю виконав вимоги пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, і належним чином підтвердив стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач 1 вказав на його безпідставність та зазначив, що рішення про відмову в перерахунку пенсії прийняті відповідачами в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вказує, що при розгляді документів, наданих для перерахунку, встановлено, що довідки про пільговий характер роботи не відповідають Додатку №5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис керівника підприємства та відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати або простої. Довіреності на право підпису документів в.о директора з персоналу та соціальним питанням до заяви не долучено.
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач 3 вказав на його безпідставність та зазначив, що рішення про відмову в перерахунку пенсії прийняті відповідачами в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вказує, що у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, тому підтвердження спеціального трудового стажу відбувається на підставі уточнюючої довідки підприємства.
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів (робота за Списком №1).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.10.2023 року №057050010589 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки уточнюючу довідку про те, що після проведення атестації робочих місць згідно наказу №127 від 07.05.1999р. до переводу на іншу роботу (до 01.03.2000р.) умови і характер праці не змінювались, ОСОБА_1 до заяви не надано. Також відсутні відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати або простої.
05.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу з заявою про допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами (робота за Списком №1).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.02.2024 року №057050010589 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що довідка про пільговий характер роботи №1223 від 18.09.2023р. не відповідає Додатку №5 Порядку № 637., а саме відсутній підпис керівника підприємства та відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати або простої. Довіреності на право підпису документів в.о директора з персоналу та соціальним питанням до заяви не долучено.
01.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу з заявою про допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами (робота за Списком №1).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.03.2024 року № 057050010589 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що довідки про пільговий характер роботи не відповідають Додатку №5 Порядку № 637, а саме відсутній підпис керівника підприємства та відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати або простої. Довіреності на право підпису документів в.о директора з персоналу та соціальним питанням до заяви не долучено.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював, зокрема:
- з 18.09.1995 по 25.01.1996 та з 26.01.1996 по 28.02.2000 - на ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
До матеріалів спраи надані уточнюючі довідки ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 18.09.2023 року № 1222, № 1223.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідачі у справі - органи владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 1 статті 44 Закону України України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Згідно п. 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів спір, що виник між сторонами, стосується наявності підстав для врахування у складі пільгового стажу періоду роботи позивача з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000
Згідно положень Закону № 1788 та Порядку № 637 основним документом підтверджуючим пільговий стаж є трудова книжка.
Трудова книжка позивача містить наступні записи щодо роботи позивача з 18.09.1995 по 25.01.1996 та з 26.01.1996 по 28.02.2000 на ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Зі змісту оскаржуваних позивачем рішень вбачається, що до заяви про перерахунок пенсії на підтвердження пільгового стажу роботи в період з 18.09.1995 по 25.01.1996 та з 26.01.1996 по 28.02.2000 позивачем додані довідки, видані ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» від 18.09.2023 року № 1222, № 1223, та від 05.01.2024 року № 13.
Суд зазначає, що вимогами Порядку № 637 визначено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших, ніж трудова книжка, документів, лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Крім цього,чинне законодавство не містить положень, які б визначали проведення перевірки доданих до заяви про призначення документів передумовою врахування до пільгового стажу певного періоду роботи особи.
Враховуючи наведене та незазначення відповідачами в рішеннях про відмову в перерахунку пенсії інших підстав, за яких неможливо врахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 18.09.1995 по 25.01.1996 та з 26.01.1996 по 28.02.2000 на ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», суд вважає неправомірними доводи відповідача про неможливість врахування до пільгового стажу наведеного періоду роботи позивача виключно з підстав відсутності підпису керівника підприємства та відомості про знаходження у відпустках без збереження заробітної плати або простої.
Суд вважає достатніми відомості трудової книжки та наданих позивачем документів для підтвердження зайнятості на роботах, що надають право на перерахунок пенсії, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000 з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 18.10.2023, суд враховує наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд вказує, що рішення про відмову в перерахунку пенсії прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, тому при розгляді заяви саме цей відповідач діяв поза межою наданих повноважень та реалізації дискреційних функцій, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Оскільки, приймаючи рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу, відповідачі діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, ухвалити рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведенні позивачу перерахунку пенсії з включенням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000, скасування рішень про відмову у перерахунку пенсії від 24.10.2023 № 057050010589, від 07.02.2024 № 057050010589, від 08.03.2024 № 057050010589, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000 з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 18.10.2023.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності рішень, які оскаржуються, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов., к.58), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012, юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з включенням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000, скасування рішень про відмову у перерахунку пенсії від 24.10.2023 № 057050010589, від 07.02.2024 № 057050010589, від 08.03.2024 № 057050010589, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000 з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 18.10.2023 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з включенням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000 на ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.10.2023 № 057050010589 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - визнати протиправним та скасувати.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.02.2024 № 057050010589 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - визнати протиправним та скасувати.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.03.2024 № 057050010589 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 18.09.1995 по 25.01.1996, з 26.01.1996 по 28.02.2000 на ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 18.10.2023.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 1 пов., к.58) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко