17 липня 2024 р.Справа № 160/11650/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення, усупереч рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/2023, розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за травень 2024 року із 58% до 53% від суми грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати зменшеної, усупереч рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/2023, розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за травень 2024 року із 58% до 53% від суми грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області перерахувати і виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за травень 2024 року із розрахунку 58% від сум грошового забезпечення відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/2023.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24.05.2024 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27.05.2024 року представником відповідача до суду через систему «Електронний суд» було подано відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 160/27663/23 позивачу здійснено з 01.01.2018 перерахунок пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 58% від розміру грошового забезпечення. Розмір пенсії з 01.04.2024 становить 9637,79 грн. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії просить відмовити.
28.05.2024 року позивачем до суду через систему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, у якому позивач наполягав на задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що посилання відповідача у відзиві на те, що «Розмір пенсії з 01.04.2024 становить 9 637,79 грн.» не відповідає дійсності і не має значення для вказаної справи. Заява відповідача у відзиві про те, що «Розмір пенсії з 01.04.2024 становить 9 637,79 грн.» не відповідає дійсності тому, що за квітень 2024 року відповідач виплатив позивачу пенсію у сумі 10 026,63 грн., яка була розрахована відповідачем із розрахунку - 58% від суми грошового забезпечення. Заява відповідача у відзиві про те, що «Розмір пенсії з 01.04.2024 становить 9 637,79 грн.» не має значення для вказаної справи тому, що розмір моєї пенсії за квітень 2024 року не відноситься до предмету доказування у вказаній справі. Предметом доказування у справі № 160/11650/2024 є правомірність розрахунку і виплати відповідачем пенсії позивачу за травень 2024 року. Таким чином, заявлені відповідачем у відзиві заперечення проти позову не спростовують наданих позивачем суду доказів щодо протиправного зменшення відповідачем, усупереч рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/2023, розміру пенсії за віком за травень 2024 року із 58% до 53% від суми грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/27663/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01.01.2008 ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років з 58% до 53% від розміру грошового забезпечення.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2008 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням розміру пенсії за вислугу років 58% від розміру грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення набуло законної сили.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/27663/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 58% від розміру грошового забезпечення.
Однак, згідно розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на 01.05.2024, пенсія за травень 2024 року розрахована відповідачем із розрахунку 53% від суми грошового забезпечення.
Не погодившись із такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій зокрема оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення щодо виплати зменшеної, усупереч рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/2023, розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за травень 2024 року із 58% до 53% від суми грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у Рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Європейський суд з прав людини в п. 40 Рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", п. 68).
Конституційний Суд України, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/23 є обов'язковим до виконання.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправною бездіяльності, допущеної суб'єктом владних повноважень - відповідачем по справі (або його правонаступником), на виконання такого рішення суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. При цьому невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19.
Згідно з вимогами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/23.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області перерахувати і виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за травень 2024 року із розрахунку 58% від сум грошового забезпечення відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 160/27663/2023 - фактично є одним із способів виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року по справі №160/27663/23 (в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2008 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням розміру пенсії за вислугу років 58% від розміру грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.).
Тобто, наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
При цьому наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача - шляхом подання адміністративного позову.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
На підставі викладеного вище суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №160/11650/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому позовному провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 3 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 21 грудня 2020 року по справі № 440/1810/19.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець