11 липня 2024 рокуСправа №160/11130/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 29.04.2024 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.03.2024 року № 912330123226, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.03.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнтів інфляції в розмірі 7994,47 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, поштовий індекс 49094. Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 04.03.2024 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст. ст. 27, 28, 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки на рівні 13 559,41 грн. та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.03.2024 року № 912330123226, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.03.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнтів інфляції в розмірі 7994,47 грн.
24.05.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в 2014 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” з 23.12.2014. Виплата пенсії по вислузі років була припинена 29.01.2015, у зв'язку з працевлаштуванням по спеціальності. Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років має призначатися згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Проте, на даний час такий законодавчий акт не прийнято, тому пенсії призначаються відповідно до норм цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (залежно від страхового стажу та заробітної плати кожної конкретної особи) та з урахуванням норм статті 28 цього ж Закону (наявність страхового стажу - 30 років для жінок та 35 років для чоловіків): пенсія встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та за кожний повний рік страхового стажу понад зазначений пенсія за віком збільшується на 1% від розміру пенсії, обчисленої відповідно до вказаної вище статті 27, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком. При цьому, положеннями Закону України 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» встановлено лише порядок обчислення спеціального стажу та умови, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, в той час як нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено порядок обчислення розміру пенсії, розрахунку коефіцієнтів страхового стажу, заробітної плати, залежно від яких визначається розмір пенсії. Отже, документально встановлено, що при обчисленні пенсії позивачу у 2016 році при призначенні пенсії за вислугу років був застосований розрахунок, встановлений Законом України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про пенсійне забезпечення», так як Закон України 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» визначає лише умови набуття права на призначення пенсії за вислугу років. 27.02.2024 позивачем до територіального органу Пенсійного фонду подано заяву про здійснення переведення на пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, а пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону (в межах Закону України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). При цьому, порядок та умови здійснення переведення з одного виду пенсії на інший визначений лише частиною третьою ст. 45 Закону України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Крім того, п. 4-3 частини четвертої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Отже, за результатами розгляду заяви від 27.02.2024 здійснено розрахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, оскільки попереднє призначення пенсії відбулося у 2014 році (з урахуванням осучаснення пенсійних виплат). Отже, враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2014 року стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні правові підстави для здійснення перерахунку призначеної пенсії у 2024 році за нормами частини другої ст. 40 Закону України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, статтею 58 Закону України 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд не має права втручатися. За таких обставин, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію пільгову позивачу також не підлягає задоволенню.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 30.04.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачу, ОСОБА_1 ПФУ з 23.12.2014 року призначена пенсія по вислузі років як працівнику освіти, згідно ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак виплату пенсії по вислузі років було припинено, у зв'язку з тим, що останню згідно наказу №12-к від 28.01.2015 відділу освіти Софіївської районної державної адміністрації було прийнято до Софіївської загальноосвітньої по вислузі років була припинена 29.01.2015.
Із вказаної дати позивач продовжувала працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсію за період роботи, остання не отримувала.
27 лютого 2024 року позивач досягнула віку 60 років, тому на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 04.03.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком вперше.
В подальшому, оскільки позивач не погодилась із розміром призначеної їй пенсії, остання 15.03.2024 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити причину через яку, останній при призначенні пенсії не застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тобто за тобто за 2021-2023 роки у розмірі 13 559,41 грн.
Листом № 22858-13571/С-01/8-0400/24 від 15.04.2024 відповідач повідомив, що позивачу з 23.12.2014 позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим, остання використала право на звернення до відповідача за призначенням пенсії вперше. Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший, здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід), та інших документів, та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені частині першій ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також відповідач вказує, що 04.03.2024 позивача переведено на пенсію за віком та застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії помноженого на коефіцієнт індексації, тобто 7994,47 грн. Крім цього, відповідач зазначає, що не має підстав застосувати для обчислення пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки - 13 559,41 грн.
Позивач, вважаючи порушеними її права на пенсійне забезпечення, звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
У частині другій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені частині першій ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» остання звернулась вперше 04.03.2024 року. За таких обставин, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.02.2018 року у справі №127/20256/17.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Отже Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено вік, з досягненням якого особи мають праву на призначення пенсії за віком.
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому з 28.02.2024 має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років, за умови наявності відповідного страхового стажу в розмірі не менше 31 року.
Враховуючи, що страховий стаж позивача складає 42 роки 2 місяці і остання досягнула пенсійного віку 60 років 27.02.2024, з заявою про призначення пенсії звернулась 04.03.2024, тобто не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, останній має бути призначена пенсія за віком з 04.03.2024, з дати звернення з заявою.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К). де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях: Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n): К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені частині першій ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу наведених вище норм права слідує, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак у даному випадку, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, по передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Первинно позивачу було призначено пенсію відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше 04.03.2024.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-633lal5) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення на інший вид пенсії згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №521/4655/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленій зокрема у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а, постанові від 14 лютого 2018 року (справа № 465/5246/17), постанові від 23 жовтня 2018 у справі № 334/2653/17, постанові від 13 грудня 2018 у справі № 185/860/17, постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України на офіційному веб-порталі - (https://www.pfu.gov.ua/2163523-pokaznyky-serednoyi-zarobitnoyi-platy-z-yakoyi-splacheno-strahovi-vnesky-ta-yakavrahovuyetsya-
dlya-obchyslennya-pensiyi-3/) 22.02.2024 оприлюднив показники середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії особам за зверненнями у 2024 році на рівні 13 559,41 грн.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 04.03.2024 року, відтак відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, який складає 13 559,41 грн., однак ним неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, який складає 7994,47 грн.
Враховуючи викладене, відповідач повинен нарахувати позивачу пенсію із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2021-2023 роки, який складає суму 13 559,41 грн., оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Нормами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4844,80 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4844,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.03.2024 року № 912330123226, яким ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 04.03.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнтів інфляції в розмірі 7994,47 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, поштовий індекс 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 04.03.2024 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст. ст. 27, 28, 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки на рівні 13 559,41 грн. та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник