16 липня 2024 рокуСправа №160/11609/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
06 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 19.02.2024р. № 045650015943 (протокол/ розпорядження від 15.02.2024р. 15:29) про призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, з усіма складовими пенсійних виплат, починаючи з 30.03.2022р., відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.03. № 1058-IV, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням перерахунків та індексації пенсії, з компенсацією доходів за затримку виплати пенсії, за період з 30.03.2022р . по день фактичної виплати затриманої пенсії, з урахуванням її перерахунку, з виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю;
- стягнути з відповідача на користь позивача 50000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання судового рішення відповідачем призначено ОСОБА_2 пенсію за віком, проте в твердому розмірі без врахування будь-яких надбавок, індексацій тощо. На думку позивача наведене призначення суперечить приписам чинного пенсійного законодавства та обмежує права позивача на соціальний захист. Крім того, вказує, що тривалі судові тяжби з пенсійним органом призвели до понесення позивачем моральних страждань та є підставою для стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
31.05.2024 року відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що чинним законодавством не передбачено скасування рішення про призначення пенсії, непогодження особи з розміром призначеної пенсії може бути підставою для перерахунку, проте з заявою про перерахунок пенсії позивач не зверталась. Крім того, вказує, що на виконання судового рішення у справі №160/15689/23 позивачу нараховано та виплачено пенсію з моменту первісного звернення, а отже відсутні підстави для задоволення даної частини позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено наявності підстав дл стягнення моральної шкоди, оскільки останньою не доведено факт понесення моральних страждань та не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Луніної О.С. в адміністративній справі №160/11609/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії необґрунтованою. Передано матеріали адміністративної справи №160/11609/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
27.06.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Конєву С.О. для вирішення заяви про відвід судді та справу передано головуючому судді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року (суддя Конєва С.О.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С. у адміністративній справі №160/11609/24 відмовлено. Адміністративну справу передано для продовження розгляду.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1993 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Постійне місце проживання ОСОБА_1 в Ізраїлі підтверджується штампом в особливих відмітках паспорту громадянина України для виїзду за кордон типу НОМЕР_1 , виданого 30 грудня 2021 року органом 2ІSR.
Відповідно до листа департаменту адміністративних послух та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради №10/5-247 від 07 лютого 2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована з 27.03.1984 по 07.09.1993 за адресою АДРЕСА_1 .
30 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася через свого представника за довіреністю до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком, починаючи з 30 березня 2022 року.
05 квітня 2022 року представником позивача було направлено до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області заяву щодо призначення пенсії за віком, починаючи з 30.03.2022.
20 квітня 2022 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №118598744/К-01/8-0400/22 позивача повідомлено, що згідно пунктів 1.1 та 1.3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1, заява, зокрема, про призначення пенсії подається заявником або представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Також даним листом запропоновано позивачу або його представнику звернутися з відповідною заявою до органу, що призначає пенсію або ж скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року по справі №160/7170/22 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення заяви ОСОБА_1 , поданої її представником, від 30.03.2022 про призначення пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 , подану її представником, від 30.03.2022 про призначення пенсії;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
01 вересня 2022 року на виконання вищевказаного рішення суду, відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком № 160/7170/22, у зв'язку з недотриманням вимог порядку звернення за призначенням пенсії, а саме неподання заяви особисто позивачем, ненадання паспорта з позначкою про проживання позивача.
Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернулася з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року по справі №160/162/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 01.09.2022 № 160/7170/22 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, починаючи з 30.03.2022;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.03.2022 по суті.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Новим рішенням відповідача від 11.05.2023 позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії за віком, з посиланням на відсутність підстав для призначення пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернулася з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №160/15689/23 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 11.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, починаючи з 30.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.03.2022, з урахуванням висновків суду викладених в цьому судовому рішенні.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12..2023 року Головним управлінням призначено пенсію ОСОБА_1 з 30.03.2022 в розмірі не менше мінімального розміру на дату призначення пенсії.
Однак, на виконання наведеного судового рішення, пенсійним органом було прийнято було здійснено призначення пенсії позивача, при цьому, у графі «Особливості» якого зазначено: «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявної у справі.
Не погодившись з подібним призначенням позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Передбачене Конституцією право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Законі України Про пенсійне забезпечення, якими встановлено порядок та виплата пенсії.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Таким чином, зазначеним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Проживаючи в Ізраїлю, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Як зазначено у статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, з дня призначення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №160/15689/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 11.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, починаючи з 30.03.2022; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.03.2022.
Однак, на виконання наведеного судового рішення, пенсійним органом було прийнято було здійснено поновлення пенсії позивача, при цьому, у графі «Особливості» якого зазначено: «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.».
Разом з тим, зі змісту копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі№160/15689/23 вбачається, що вона не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів у їх сукупності, можна дійти висновку, що, при призначенні позивачу пенсії за віком з 30.03.2022, відповідачем безпідставно встановлено особливість - «Не підлягає МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», що призвело до порушення права позивача на підвищення розміру її пенсії відповідно до абз.2 ч.3 ст.42 Закону №1058.
Також суд звертає увагу, що з дня призначення виплати пенсії (позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, при цьому, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Крім того, Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, що також підтверджує безпідставність доводів представника відповідача про відсутність у рішенні суду про зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії.
Слід наголосити, що виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Таким чином, при призначенні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивачки на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV, у зв'язку з чим рішення від 19.02.2024р. № 045650015943 в частині встановлення особливості «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм» є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 без застосування до її пенсійних виплат особливості «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.03.2022, з урахуванням виплачених сум.
Щодо заявлених позовних вимог зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 30.03.2022 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням перерахунків та індексації пенсії, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати, починаючи з 30.03.2022 на день фактичної виплати затриманої пенсії, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 1058, особі, яка набула право на пенсію за віком, відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Вказане зумовлює висновок про те, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Судом встановлено, що відповідачем не досліджувалось питання щодо наявності та/або відсутності у позивача права, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, а лише давалася оцінка поданих позивачем документів на відповідність таких вимогам Закону №1058-ІV та Порядку № 22-1.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до вимог частини першої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо встановлення підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням перерахунків та індексації пенсії та прийняти за результатами розгляду рішення із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Щодо вимоги представника позивача про нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії суд вважає, що таку також заявлено передчасно з огляду на таке.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, необхідною ознакою при вирішенні спору, є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано у статті 3 цього Закону.
За змістом статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На підставі аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 видно, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, суд звертає увагу, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Тобто, право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Щодо стягнення з відповідача 50000 грн. на користь позивача завданої шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позивачем моральної шкоди в наслідок протиправних дій відповідача, а тому суд вважає, що у задоволенні даних вимог слід відмовити.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що в його задоволенні також слід відмовити, оскільки в розумінні статті 382 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в сумі 645,97 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.02.2024 року №045650015943 в частині встановлення особливості «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) без застосування до її пенсійних виплат особливості «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.03.2022, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведення індексації пенсії та прийняти за результатами розгляду рішення із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 645,97 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна