17 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5374/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 02.05.2024 №28073/03-16 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону №889-VІІІ з дати звернення (24.04.2024), з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації Волинської області від 23.04.2024 №118/1.16/2-24 та №119/1.16/2-24.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Позивач 24.04.2024 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016. Однак рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 02.05.2024 №28073/03-16 їй відмовлено у призначенні такої пенсії у зв'язку з тим, що позивачу уже призначалася раніше пенсія як державному службовцю відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), а перерахунок таких пенсій не передбачений.
Позивач не погоджується із цим рішенням та вказала, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії, адже у своїй заяві вона просила перевести її на інший вид пенсій за віком у межах іншого закону. Вважає, що оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ не перебувала на державній службі, досягла необхідного віку та у неї наявний необхідний страховий стаж, в тому числі стаж державної служби понад 33 роки, то вона має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу, тобто на підставі наданих довідок від 23.04.2024 №118/1.16/2-24 та №119/1.16/2-24.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУ ПФУ у Київській області позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що позивач з 31.08.2011 отримувала пенсію за віком, розмір якої визначено згідно Закону №3723-ХІІ, а з 04.07.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622) однією з умов призначення пенсії відповідно до cmатті 37 Закону №3723-ХІІ є вимога про те, що позивачу раніше не призначалася пенсія відповідного до даного Закону. Оскільки позивач з 31.08.2011 по 03.07.2019 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, тому має право тільки поновити виплату даного виду пенсії за матеріалами пенсійної справи. За результатами розгляду поданих документів та проведеного розрахунку з урахуванням коефіцієнта збільшення, встановлено недоцільність призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №889-VIII, оскільки розмір пенсії зменшується.
Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області, отримавши ухвалу від 27.05.2024 про відкриття провадження у справі - 27.05.2024 (а.с. 22), відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.08.2011 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, що підтверджується матеріалами пенсійної справи (а.с. 7 зворот) та не є спірним. На даний час позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 14.03.2024 №907410133062 (а.с. 7).
24.04.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про перехід на пенсію за віком за іншим Законом №889-VIII, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с. 8), зокрема, довідки Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації Волинської області від 23.04.2024 №118/1.16/2-24 та №119/1.16/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця (а.с. 11-12).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Київській області з прийняттям рішення від 02.05.2024 №28073/03-16, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що позивач отримувала пенсію за віком, розмір якої визначено Закону №3723-ХІІ з 31.08.2021, а з 04.07.2019 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV; перерахунок раніше призначених пенсій по новій довідці про складові заробітної плати державного службовця чинним законодавством не передбачено; за результатами розгляду поданих документів та проведеного розрахунку з урахуванням коефіцієнта збільшення, встановлено недоцільність призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №889-VIII, оскільки розмір пенсії зменшується, а саме розмір пенсії до перерахунку становив 3747,76 грн, після проведення перерахунку розмір пенсії становив би 2361,00 грн. (а.с. 6).
Незгода позивача із відмовою у переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XI.
01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV (а.с. 7).
Суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію за віком в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.
За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як видно з матеріалів пенсійної справи, у позивача наявний страховий стаж - понад 36 років (а.с. 7), стаж державної служби - понад 34 роки (з 09.03.1977 по 30.08.2011), що підтверджується розрахунком стажу - форма РС-право (а.с.7 зворот), вона досягла пенсійного віку (на час звернення із заявою мала 66 років).
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач ГУ ПФУ у Київській області рішенням від 02.05.2024 №28073/03-16 протиправно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком за нормами Закону №889-VIII з тих мотивів, що ОСОБА_1 раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ. На думку суду, у відповідача ГУ ПФУ у Київській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Суд також не може погодитись із висновком відповідача-1 про недоцільність виплати пенсії за Законом №889-VIII через те, що розрахований розмір пенсії буде меншим ніж той, який виплачується за Законом №1058-IV, оскільки саме пенсіонер має право вирішити, який вид пенсії він бажає отримувати за умови додержання вимог, передбачених законом.
Зважаючи на те, що рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 02.05.2024 №28073/03-16 позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, тому на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області вчинити певні дії щодо переведення та виплати пенсії, то суд враховує таке.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З матеріалів справи вбачається, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого позивачу відмовлено в переведенні на пенсію.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведення та виплати пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Київській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23). При цьому, суд також погоджується із доводами позивача про визначення розміру пенсії відповідно до довідок, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації Волинської області від 23.04.2024 №118/1.16/2-24 та №119/1.16/2-24 (а.с. 11-12), оскільки призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату, а вказані довідки складені за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, підстави не брати їх до уваги відсутні.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця за заявою від 24.04.2024. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як орган, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (після її призначення). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після переведення позивача на пенсію державного службовця за віком, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Київській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн, сплачений квитанцією 21.05.2024 в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02 травня 2024 року №28073/03-16 про відмову у перерахунку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з 24 квітня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації Волинської області від 23.04.2024 №118/1.16/2-24 та №119/1.16/2-24.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, ідентифікаційний код 22933548).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).
Суддя О. О. Андрусенко