про залишення позовної заяви без руху
17 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5210/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 603589,93 грн;
зобов'язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 603589,93 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.16).
Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги (а.с.19-23), мотивуючи тим, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 07 лютого 2020 року, і безпосередньо після звільнення у нього не виникало зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум грошового забезпечення. Вперше позивач звернувся до суду із позовом про виплату йому належних, але не виплачених при звільненні сум, 07.07.2021 (справа №140/6869/21). Тобто, на думку представника відповідача, у даному випадку спір про належні позивачеві суми при звільненні з приводу вище вказаних складових грошового забезпечення виник через 1,5 роки після виключення позивача зі списків військової частини
Отже, представник відповідача вважає, що у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення (середнього заробітку) за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так, згідно частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
11.02.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №240/532/20 дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що предметом даного спору є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 07.02.2020 звільнено з військової служби.
З огляду на те, що відповідач в день звільнення не здійснив виплату, серед іншого, одноразової грошової допомоги, грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.
З цього приводу відомо, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у справі №140/6711/22 позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задоволено: визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних років служби відповідно до відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за вісім повних календарних років служби відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
На виконання вказаного рішення відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні 31.03.2023 у розмірі 47008,73 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та додатковим рішенням від 11.09.2023 у справі №140/18128/23, які залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2024, позов задоволено частково; визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо застосування з 30 січня 2020 року по 07 лютого 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані 84 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік за 2 календарних дні, «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року по 07 лютого 2020 року грошової компенсації за невикористані 84 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік за 2 календарних дні, «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 07.02.2020 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно.
На виконання вищевказаних судових рішення відповідач виплатив грошове забезпечення 08.02.2024 у розмірі 14472,21 грн (а.с.9зворот).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №140/6869/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2024, задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення з 10 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01 березня 2018 року по 07 лютого 2020 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01 березня 2018 року по 07 лютого 2020 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року (з урахуванням виплачених сум); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №140/6709/22 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2023 змінено в частині: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 07 лютого 2020 року; зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 лютого 2020 року у розмірі 4329,08 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078.
На виконання вищевказаних судових рішення відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення 15.06.2022 у розмірі 64000,24 грн та 19.04.2024 у розмірі 99104,58 грн (а.с.10зворот, 11).
З огляду на вищенаведене слід дійти висновку, що оскільки одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №140/6711/22 позивачеві фактично виплачено відповідачем 31.03.2023, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 01.04.2023 та сплив 01.05.2023, грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на виконання судових рішень у справі №140/18128/23 фактично виплачено позивачеві 08.02.2024, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 09.02.2024 та сплив 09.03.2024, індексацію грошового забезпечення за період з 10 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, за період з 01 березня 2018 року по 07 лютого 2020 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року (з урахуванням виплачених сум) на виконання судового рішення у справі №140/6869/21 фактично виплачено позивачеві 15.06.2022, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 16.06.2022 та сплив 16.07.2022.
Тобто строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 року у справі №300/3142/20, від 07.09.2023 у справі №160/914/23, застосування якої судом є релевантним у спірних правовідносинах.
Отже, зважаючи те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся 15.05.2024, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з такими вимогами.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте на порушення вищевказаних вимог процесуального закону позивач заяву про поновлення строку звернення до суду не подав.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частинами тринадцятою-п'ятнадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог в частині, вказавши підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій