16 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5048/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №032950010168 від 29.03.2024 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту звернення до відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач2 рішенням від 29.03.2024 №032950010168 відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що позивач проживала в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Позивач вважає рішення відповідача2 протиправним, оскільки у неї наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи, яке підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому позивач посилається на те, що зазначене посвідчення недійсним не визнавалось та її статус потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС ніким не оспорюється.
Також вказує, що факт її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується:
- довідкою Березнівської міської ради №353 від 14.03.2024, згідно з якою вона проживала у м.Березне Рівненського району Рівненської області з 26.04.1986 по 01.09.1987 (1 рік 4 місяці 5 днів); з 02.03.1988 по 05.08.1988 (5 місяців 3 дні);
- довідкою відділу «Центр надання адміністративних послуг» Любешівської селищної ради №3673 від 19.03.2024, згідно з якою вона проживала у смт Любешів Любешівського району Волинської області з 22.06.1992 по 01.01.1993 (6 місяців 9 днів);
- архівною довідкою Волинського національного університету імені Лесі Українки №03-25/01/126 від 15.01.2024, згідно з якою у позивача були літні та зимові канікули (1988 рік - 1 місяць 3 тижні, 1989 рік - 1 місяць 2 тижні, 1990 рік - 2 місяці 2 тижні, 1991 рік - 1 місяць 3 тижні, 1992 - 2 тижні, що пазом складає 7 місяців 24 дні) та виробнича практика у Любешівській середній школі з 16.09.1991 по 09.1 1.1991 - 1 місяць 23 дні).
На думку ОСОБА_1 , період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується документально та становить 3 роки 1 місяць 3 дні = 1 рік 4 місяці 5 днів + 5 місяців 3 дні + 6 місяців 9 днів + 7 місяців 24 дні + 1 місяць 23 дні.
Крім того, ОСОБА_1 покликається на те, що за період навчання в університеті у неї були періоди літніх та зимових канікул, святкові та вихідні дні, які вона проводила по місцю свого постійного проживання у м.Березне Рівненської області в будинку своїх батьків, де знаходились її особисті речі, де мала сталі сімейні зв'язки.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991, смт Любешів Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, м.Березне Рівненської області до 01.01.2015 було віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23).
Представник відповідача1 у відзиві на позовну заяву (а.с.26-28) позовні вимоги не визнала та в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з не підтвердженням постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки, про що ГУ ПФУ в Житомирській області 29.03.2024 винесене рішення №032950010168.
Відповідно до довідки, виданої Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 19.03.2024 №3673, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 22.06.1992 по 06.07.1998 та зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_2 з 06.07.1998, віднесеному Постановою КМУ №106 від 23.07.1991 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до переліку радіаційно забруднених населених пунктів III зони (гарантованого добровільного відселення).
Згідно довідки від 14.03.2024 №353, виданої Березнівською міською радою Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 дійсно з 11.04.1970 по 01.09.1987 та з 02.03.1988 по 05.08.1988 проживала в м.Березне Рівненської області, яке до 01.01.2015 було включене в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС (IV зона).
Згідно з архівної довідки від 15.01.2024 №03-25/01/126, виданої Волинським національним університетом імені Лесі Українки, ОСОБА_1 наказом ректора №59-С від 24.08.1987 Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки зарахована до складу студентів першого курсу денної форми навчання природно-географічного факультету на спеціальність «Географія і біологія». Наказом ректора №42-С від 23.06.1992 цього ж навчального закладу та рішенням Державної екзаменаційної комісії позивачу присвоєно кваліфікацію і звання вчителя географії і біології середньої школи та 23.06.1992 видано диплом встановленого зразка УВ №862304 із реєстраційним номером 2413.
Отже, до проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не взято до уваги період згідно з довідкою від 14.03.2024 №353, виданої Березнівською міською радою Рівненського району Рівненської області, з 02.03.1988 по 05.08.1988, оскільки відповідно диплому УВ №862304 ОСОБА_1 в даний період навчалася у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки на денній формі навчання.
Таким чином, документами підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на 01.01.1993 - 01 рік 10 місяців 16 днів.
Представник відповідача2 у поданому до суду відзиві (а.с.46-49) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав з підстав, аналогічним тим, про які зазначив відповідач1. Доводи ГУ ПФУ в Житомирській області зводяться до того, що станом на 01.01.1993 не підтверджено 3 роки постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, тому правові підстави зниження пенсійного віку відсутні. З наведених підстав просив в позові відмовити.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина (громадянки), який (яка) потерпів (ла) від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) що підтверджується виданим Волинською обласною державною адміністрацією 08.05.1994 посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.13).
Позивач 21.03.2024, тобто у віці 53 роки 11 місяців 10 днів, звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.31, 59).
ГУ ПФУ в Житомирській області 29.03.2024 прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №032950010168 у зв'язку із не підтвердженням постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с.14-15, 41зворот-42, 53).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років;
особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Як встановлено судом, позивачу видано посвідчення серія НОМЕР_1 від 08.05.1994 громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Відтак, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення, в тому числі і право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Суд також звертає увагу на те, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 народилася в смт Березне Рівненської області, яке до 01.01.2015 було включене в перелік радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС (IV зона), що не заперечується відповідачами.
Крім того, як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю (у м.Березне Рівненського району Рівненської області) підтверджується довідкою Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області від 14.03.2024 №353, відповідно до якої позивач дійсно проживала в м.Березне Рівненського району Рівненської області з 11.04.1970 (дня народження) по 01.09.1987, з 02.03.1988 по 05.08.1988; на території гарантованого добровільного відселення (смт Любешів Камінь-Каширського району (бувшого Любешівського району) Волинської області) підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області від 19.03.2024 №3673 про те, що позивач була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 22.06.1992 по 06.07.1998 та за адресою: АДРЕСА_2 , з 06.07.1998 по теперішній час.
Отже, станом на день аварії на ЧАЕС (26.04.1986) позивач проживала в зоні посиленого радіологічного контролю, відтак має право застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.
При цьому, беручи до уваги той факт, що позивач і на даний час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, тому остання набула право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Доводи відповідача про те, що позивач навчалася у Луцькому державному педагогічному інституті ім.Лесі Українки на денній формі у період з 01.09.1987 по 23.06.1992, тобто перебувала на території (м.Луцьк), яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, суд до уваги не бере, оскільки посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС є підтвердженням того, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримала б вказаного посвідчення. Відповідачем2 як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Докази про вилучення посвідчення у зв'язку із безпідставністю його видачі у матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, такі документи як диплом про навчання не відносяться до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 Верховний Суд зробив висновок, що наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відомості диплому (трудової книжки) не можуть спростувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення не менше трьох років станом на 01.01.1993.
У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Отже, враховуючи наявність у позивача посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації останньої на території зони гарантованого добровільного відселення більше 25 років, суд констатує, шо ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ в Житомирській області у рішенні від 29.03.2024 за №032950010168 про те, що позивач станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років. В протилежному випадку нівелюється її статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеному законом порядку.
При цьому у спірному рішенні від 29.03.2024 за №032950010168 вказано про наявність у ОСОБА_1 35 років 02 місяці 02 дні страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, виконується.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання здійснити призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку з моменту звернення до відповідача із заявою, тобто з 21.03.2024, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 виникло право на призначення пенсії за віком 12.04.2024 (тобто за днем досягнення пенсійного віку - 60 років), тому саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 29.03.2024 №032950010168, зобов'язання відповідача1 призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 12.04.2024, тобто з часу виникнення права на призначення пенсії за віком.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача1 судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.03.2024 №032950010168 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 12.04.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826);
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій