16 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2948/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської районної військової адміністрації Волинської області, Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ковельської районної військової адміністрації Волинської області (далі також відповідач 1) про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни; зобов'язання повторно розглянути заяву про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон №3551-XII) з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який проходив військову службу в Збройних силах СРСР на посаді військового будівельника у Військовій частині НОМЕР_1 та 14 травня 1973 року під час виконання монтажно-будівельних робіт отримав травму. Саме тому медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності, а потім згідно з довідкою від 20 лютого 2021 року серії ВЛН №0099583 - друга група інвалідності, а Управлінням соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації видано посвідчення, згідно з яким ОСОБА_2 за життя користувався пільгами для ветеранів війни-інвалідів війни. Позивач звернулася у Ковельську районну військову адміністрацію із заявою про видачу їй посвідчення “Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни”. Однак листом від 19 лютого 2024 року їй відмовлено у вчиненні вказаних у заяві дій у зв'язку з ненаданням документів, що встановлюють причинно-наслідковий зв'язок загибелі (смерті) військовослужбовця з виконанням обов'язків військової служби.
Позивач не погоджується із вказаною відмовою та вважає, що на підставі статті 10 Закону №3551-ХІІ вона має право на отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та посвідчення встановленого зразка відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (далі - Положення №302), оскільки статус її чоловіка ОСОБА_2 як особи з інвалідністю внаслідок війни підтверджується належними та достатніми документами: довідками МСЕК від 04 березня 1997 року, від 26 березня 2000 року №029511, від 26 березня 2002 року №014061, від 02 квітня 2004 року №002294 та від 20 лютого 2012 року №009583, посвідченнями серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 , листом Управління праці та соціального захисту Старовижівської районної державної адміністрації, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 квітня 2004 року №473, які були надані разом із заявою від 22 січня 2024 року.
З наведених підстав просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1, отримавши ухвалу про відкриття провадження 27 березня 2024 року (а.с.48), відзив на позов не подав.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року залучено до участі у справі як другого відповідача Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації (далі також відповідач 2) (а.с.70).
Відповідач 2 у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.74-76). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дубівської територіальної громади із заявою про встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, яка була розглянута Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської райдержадміністрації. За приписами абзацу першого пункту 1 частини першої статті 10 Закону №3551-ХІІ чинність Закону поширюється, зокрема, на сім'ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Оскільки ОСОБА_1 не надано доказів, які підтверджували причинного зв'язку загибелі (смерті) її чоловіка ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби, тому заяву позивача повернуто.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 22 січня 1977 року серії НОМЕР_5 (а.с.13).
Як видно з посвідчень Управління соціального захисту населення Старовижівської районної державної адміністрації серії Б №332951 (а.с.22), від 24 березня 1997 року серії НОМЕР_3 та від 29 листопада 2004 року серії НОМЕР_3 (а.с.22-23) чоловік позивачки - ОСОБА_2 відповідно до приписів статті 7 Закону №3551-XII мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, згідно з посвідченням Старовижівського управління соціального захисту населення від 07 березня 2013 року серії НОМЕР_6 - особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (а.с.24). За змістом довідок до акта огляду МСЕК №162916, №029511, №014061, №002294, №0099583 причиною настання інвалідності ОСОБА_2 є травма, отримана при виконанні обов'язків під час служби в армії (а.с.17-21).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 10 жовтня 2013 (а.с.37) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Ковельської районної військової адміністрації Волинської області із заявою про встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу відповідного посвідчення (а.с.38-39).
Ковельська районна військова адміністрації Волинської області листом від 19 лютого 2024 року №510/56/2-24 повідомила про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачу відповідного посвідчення, оскільки не надано документів про причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 із виконанням обов'язків військової служби. Крім того інформовано, що у разі надання витягу з протоколу засідань військово-лікарської комісії, то питання про встановлення статусу особи, на яку поширюється дія Закону №3551-XI, може розглядатися Управлінням соціальної та ветеранської політики районної державної адміністрації (а.с.40-41).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом №3551-XII.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
За змістом статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Хто саме вважається особою з інвалідністю внаслідок війни визначає стаття 7 Закону №3551-XII. Пунктом 1 статті 10 Закону №3551-XII визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
При цьому до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, відносяться: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
За приписами пункту 4 Положення №302 особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого”.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації (пункт 2 Положення №302).
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 визначено, що “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни”, “Посвідчення учасника війни” і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім'ї загиблого” видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
При вирішенні спору судом враховано, що ОСОБА_2 - померлий чоловік позивачки ОСОБА_1 , мав статус ветерана війни - особи з інвалідністю ІІІ групи (а потім ІІ групи) внаслідок війни через травму, отриману при виконанні службових обов'язків під час служби в армії, про що видно з довідок МСЕК №162916, №029511, №014061, №002294, №0099583 (а.с.17-21).
Крім того, із листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 квітня 2004 року №473 слідує, що інвалідність ОСОБА_2 пов'язана з травмою, отриманою при виконанні службових обов'язків у 1973 році (а.с.27). Також посвідченням серії НОМЕР_8 підтверджено отримання ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (у графі вид пенсії зазначено “інвалідність армії прирівняна до ІВВ ІІІ групи” (а.с.25).
Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у шлюбі після смерті ОСОБА_2 .
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок отриманої при виконанні службових обов'язків під час служби в армії травми - поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII.
Відповідно до Положення про управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника районної військової адміністрації від 04 жовтня 2023 року №191, повноваження з питань реалізації державної соціальної політики окремим категоріям громадян, в тому числі з питань розгляду заяв щодо встановлення особі статусу та видачі посвідчення члена сім'ї загиблого, закріплено за Управлінням соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації (підпункт 3 пункту 4).
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що Ковельська районна військова адміністрація Волинської області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року безпідставно не передала її на розгляд Управлінню соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації для вирішення питання по суті і такі дії відповідача є протиправними.
Відповідно до наданих суду статтею 245 КАС України повноважень з метою захисту прав позивача позовна вимога про зобов'язання повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХІІ, має бути задоволена до Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 (який розглянув заяву позивача від 22 січня 2024 року) необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 807,47 грн, підтверджені платіжною інструкцією від 12 березня 2024 року №0.0.3523452170.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.6, 44).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) до Ковельської районної військової адміністрації Волинської області (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, ідентифікаційний код юридичної особи 04051402), Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Івасюка, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 03192046) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ковельської районної військової адміністрації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про видачу відповідного посвідчення як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Ковельської районної державної адміністрації повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2024 року про видачу посвідчення як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської районної військової адміністрації Волинської області судові витрати у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк