м. Вінниця
17 липня 2024 р. Справа № 120/4701/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчук М.П.,
за участю:
секретаря судового засідання: Магдич М.С.
представника відповідача: Богославець Л.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням суду від 04.07.2024 року адміністративний позов задоволено.
На адресу суду 09.07.2024 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правову допомогу.
Представником Енергетичної митниці, у свою чергу, було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено на 17.07.2024 року у режимі відеконференції.
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
У силу положень ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши вказану заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З огляду на те, що позивачем було заявлено вимогу про розподіл судових при поданні позову, суд дійшов до висновку про можливість ухвалення додаткового судового рішення у письмовому провадженні.
Таким чином, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (п. 3 ст. 134 КАС України)
Відповідно до п. 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Галею Є.С. було укладено договір про надання правової допомоги від 13.09.2021 року.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору - за надання правової допомоги, з урахуванням фактичних витрат адвоката (отримання документів, збирання доказів, технічне забезпечення, транспортні витрати та ін.), Клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі, що визначається сторонами та фіксується в додатковому договорі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Додатком № 2 від 05.04.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 13.09.2021 року, пунктом 1 якого затверджено вартість відповідних послуг.
Відповідно до наданих представником матеріалів, адвокатом Галя Є.С. у рамках цієї справ позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 134000 грн.
Вказане підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2021 року, зокрема №1 від 22.04.2024 року, № 2 від 06.05.2024 року, № 3 від 30.05.2024 року, № 4 від 24.06.2024 року та № 5 від 04.07.2024 року.
Окрім того, представником позивача до суду надано рахунки за надані послуги та докази їх сплати.
Розглянувши вказані матеріали, суд вважає за доцільне зазначити, що формування правової позиції у справі, правовий аналіз документів, аналіз законодавчої бази, судової практики та інше фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову.
Суд наголошує, що написання заяв та пояснень щодо пропущення строку звернення, відсутності предмета спору, зокрема і на виконання вимог суду, фактично пов'язані із ретельною підготовкою адвоката до подачі позовної заяви та відповідністю останньої вимогам процесуального законодавства.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Судом враховано, що підставою для задоволення позову, стало, зокрема, те, що контролюючим органом порушено процедуру відібрання проб (зразків) товарів.
Так, розвиваючи вказане, суд зазначає, що при підготовці позовної заяви із метою скасування 8 рішень про коригування митної вартості, аналізу піддавалися одні й ті ж обставини та, відповідно, юридична база.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Тобто, суд зазначає, що притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що сума витрат не відповідає критерію співмірності витрат.
Надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 30000 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, -
Заяву адвоката Галя Євгена Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" (вул. Сковороди Григорія, буд. 10, оф. 49, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 42435174) до Енергетичної митниці Державної митної служби України (вул. Світлицького, 28-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити частково.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці Державної митної служби України.
В іншій частині відмовити.
Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович