м. Вінниця
16 липня 2024 р. Справа № 120/7472/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати пенсії після її перерахунку з 01.04.2019 року з обмеженням її максимального розміру. Окрім того, позивач зазначає, що після нарахування індексації виплата також здійснюється з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що коли судом не визначено порядок проведення перерахунку у подальшому, головне управління застосовує норми чинні на час, з яких проводився такий перерахунок пенсії. При цьому перерахунок здійснено відповідно до норм ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відтак, усі подальші перерахунки проведені з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром. Окрім того відповідач акцентує увагу на тому, що підвищення на коефіцієнт збільшення здійснюється у межах максимального розміру пенсії.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач з 2005 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року у справі № 120/3436/21-а, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , виходячи з 80% грошового забезпечення, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.02.2021 №ХЛ63592, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону від 09.04.92 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статті 9 Закону від 20.12.91 № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача.
Перерахований розмір пенсії позивача станом на 01.04.2019 року складає 20536,64 грн, однак виплаті підлягає 14970 грн.
На виконання вимог постанови КМУ № 118 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та постанови КМУ № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" головним управління нараховано пенсію з урахуванням індексації та також обмежено її максимальним розміром.
Надалі, на виконання вимог постанови КМУ № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" головним управління нараховано пенсію з урахуванням індексації. Так, розмір пенсії позивача станом на 01.04.2024 року склав 26411,77 грн, однак виплаті підлягає лише 23610 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, ч. 7 ст. 43 Закон № 2262-ХІІ згідно з рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який прийнято 06.12.2016 та вперше опубліковано в газеті "Голос України" 27.12.2016 та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01.01.2017, у ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01.01.2016 по 31.12.2016" замінено словами і цифрами "по 31.12.2017".
Таким чином, зі змісту внесених змін Законом України № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, слідує, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 15.04.2019 у справі № 127/4270/17, від 15.04.2019 у справі № 522/16973/17 та від 21.11.2019 у справі № 295/2039/17.
У подальшому аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 815/3000/17. При цьому Суд вказав, що не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-рп/2016 від 20.12.2016 обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.
Факт визнання Конституційним Судом України такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України, свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при виплаті пенсії позивачу.
Суд звертає увагу на те, що норми ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Тобто зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав, а відтак обмеження пенсії після перерахунку з 01.07.2023 року є неправомірним.
З аналогічних підстав суд вважає, що відповідач безпідставно обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром і при здійсненні інших перерахунків на виконання вимог законодавства.
До того ж суд наголошує, що законодавством України не передбачено випадків обмеження пенсійної виплати сталим максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії на виконання рішення суду.
Суд акцентує увагу на тому, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах надає перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ та, відповідно, положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Принагідно суд акцентує увагу на тому, що положення п. 2 постанов Кабінету Міністрів від 10.02. 2023 р. № 118, від 24.02.2023 року № 168 та від 23.02.2024 року № 185 суперечать приписам Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах.
Тобто, у органу Пенсійного фонду відсутні дискреційні повноваження у контексті даної справи, оскільки визначення підстав та умов для обмеження пенсійних виплат максимальним розміром на власний розсуд суперечить приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Таким чином, зважаючи на визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, що передбачають обмеження пенсії максимальним розміром, та невідповідність п. 2 постанови КМУ № 118, КМУ № 168 та постанови КМУ № 185 спеціальному законодавству, орган Пенсійного фонду немає права обмежувати пенсію максимальним розміром після здійснення індексації.
Враховуючи те, що відповідачем було здійснено саме нарахування індексацій та інших доплат, проте протиправно виплачено з обмеженням пенсії максимального розміру з 01.04.2019 року (з урахуванням подальших перерахунків з урахуваннями змін прожиткового мінімуму, встановлення надбавок, індексації), похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області проводити з 01.04.2019 року виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням доплат та індексації та з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Разом з тим, відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Суд наголошує, що у матеріалах справи відсутні підстави вважати, що судове рішення було не виконано відповідачем.
Більше того, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Відтак, вказана вимоги задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7 м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року максимальним розміром.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 року № 118 "Про затвердження Порядку використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії" та перерахунків пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 168 "Про індексацію пенсій та підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та до постанови Кабінету Міністрів України від від 23.02.2023 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович