м. Вінниця
16 липня 2024 р. Справа № 120/3540/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 17.08.2023 № 024950005869 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.09.2023 № 024950005869 про відмову у перерахунку пенсії.
Відтак, з метою, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 17.05.2023 та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 23.07.1992 по 01.07.1998 та здійснення перерахунку та виплати пенсії з врахуванням страхового стажу період роботи з 23.07.1992 по 01.07.1998, з урахуванням довідки про заробітну плату від 22.08.2023 № 3.3-34/Б-332, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 26.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до матеріалів справи, копію ухвали від 26.03.2024 надіслано Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області в їх електронні кабінети, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Проте, у встановлений судом строк Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області відзив на позовну заяву не подали, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася 17.05.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачу було зараховано всі періоди її трудової діяльності, після чого їй було призначено та виплачувалась пенсія за віком.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 05.09.2023 за №0200-0502-8/87478 повідомило позивача, що 17.08.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №024950005869 про відмову в призначенні пенсії та припинення її виплати. Також зазначено, що за період з 17.05.2023 по 31.07.2023 виникла переплата в сумі 5198,74 грн (а.с. 12).
Відповідно до прийнятого рішення від 17.08.2023 № 024950005869 відповідач 2 відмовив у призначенні пенсії за віком, оскільки за доданими документами до страхового стажу не враховано період роботи 23.07.1992-01.07.1998, відповідно до записів в трудовій книжці заявницю прийнято в торгово-комерційне підприємство, яке 07.04.1994 перейменовано в орендне підприємство магазин "Сіріус", а запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не співпадає з назвою підприємства після перейменування (а.с. 13).
В подальшому, 18.09.2023 позивач надала до пенсійного органу архівну довідку про заробітну плату за спірний період від 22.08.2023 № 3.3-34/Б-322140, видану архівним відділом виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, що підтверджує період її роботи на даному підприємстві.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення від 25.09.2023 № 024950005869 про відмову у перерахунку пенсії в зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих суми заробітної плати.
Відповідно до вказаного рішення, заявником надано довідку про заробітну плату від 22.08.2023 № 3.3-34/Б-322140, видану архівним відділом виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області. Вищезазначена довідка направлена на зустрічну перевірку. Довідка буде прийнята до розрахунку після проведення спеціалістами Відділу контрольно - перевірочної роботи перевірки первинних документів на підставі яких вона видана (а.с. 17).
Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09,07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
За доводами відповідача, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.07.1992 по 01.07.1998 стало те, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача прийнято в торгово-комерційне підприємство, яке 07.04.1994 року перейменоване в орендне підприємство магазин "Сіріус", а запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не співпадає з назвою підприємства після перейменування.
Оцінюючи такі доводи, суд зазначає наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1979, у спірний період з 23.07.1992 по 01.07.1998 працювала на посаді продавця в торгово - комерційному підприємстві, яке 07.04.1994 перейменовано в орендне підприємство магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", про що в трудовій книжці зроблений відповідний запис (а.с. 19).
Записи про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містить печатки.
Тому, посилання відповідача на те, що запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, назва якого не співпадає з назвою підприємства після перейменування не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно трудової книжки позивача мають бути зараховані їй до загального страхового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/123 92/16-а.
Таким чином, суд встановив, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про трудову діяльність, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу позивача, а недолік на який зіслався відповідач носить формальний характер.
Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 17.08.2023 № 024950005869 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 23.07.192 по 01.07.1998, та призначити позивачу з 17.05.2023, тобто з дати звернення за пенсією, бажану для неї пенсію з огляду на дотримання нею усіх умов встановлених законом, адже за умови зарахування стажу роботи, стажу позивача буде достатньо для призначення їй пенсії.
Щодо рішення від 25.09.2023 № 024950005869, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
Статтею 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Частинами 1-3 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Водночас, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п. 4.7 розділу VI, п. 3.2 розділу III Порядку № 22-1).
Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
Суд вважає, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок (постанова Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17).
При цьому, сумніви відповідача щодо обґрунтованості видачі зазначеної довідки, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
За змістом підпункту "в" пункту 7 Порядку № 22-1 заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).
Так, з наданої позивачем довідки від 22.08.2023 № 3.3-34/Б-322140 встановлено, що вона містить всі необхідні відомості для вирішення питання щодо наявності підстав для врахування її при перерахунку пенсії.
Тому, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 25.09.2023 № 024950005869 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням довідки від 22.08.2023 № 3.3-34/Б-322140.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 17.08.2023 № 024950005869 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.09.2023 № 024950005869 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 17.05.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 23.07.1992 по 01.07.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із врахуванням страхового стажу періоду роботи з 23.07.1992 по 01.07.1998 та з урахуванням довідки про заробітну плату від 22.08.2023 № 3.3-34/Б-322.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок)
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 14035769, вул. Майдан Волі, м. Тернопіль, 46000).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна