16 липня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8212/24
Провадження № 33/4820/387/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника Собецької Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 17 березня 2024 року о 02 год. 51 хв. по просп. Миру, 76, в м. Хмельницькому, керував автомобілем "Jeep Patriot", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянт вину не визнає та повністю заперечує обставини вчинення ним цього правопорушення. Зазначає, що він дійсно керував автомобілем, але ПДР України не порушував та в стані алкогольного сп'яніння не перебував, від проходження огляду не відмовлявся. На місці зупинки транспортного засобу пройшов огляд за допомогою приладу Драгер 11 разів, в тому числі 8 разів в присутності свідків, що зафіксовано на відеозаписі. Технічний пристрій жодного разу не показав його перебування в стані алкогольного сп'яніння, тобто, наявність позитивного результату. Мундштук після кожного використання не змінювався, він продував всі рази в один мундштук, а потім, при свідках, в інший. Вказує, що його не було повідомлено за допомогою якого пристрою він буде проходити огляд, не відсторонено від керування автомобілем. Переконує, що вже довгий час не вживає алкоголь, оскільки страждає на полівалентну алергію, що підтверджується довідкою Полонської міської БЛ ім. Н.С. Говорун №374 від 17.04.2024, алергія проявляється у вигляді нежиті та стискання горла, що позбавляє можливості говорити. Протокол не був складений в його присутності, права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, йому не були роз'ясненні, а тому відмітка у протоколі про відмову від підпису не відповідає дійсності. На переконання ОСОБА_1 під час огляду працівниками поліції було порушено Інструкцію №1452/735, Порядок направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння затверджену постановою КМУ №1103, тому такий огляд є недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та захисника Собецької Г.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на її доводи, дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, уважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.
Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, при викладених у постанові обставинах.
Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 558315 від 17.03.2024 слідує, що 17 березня 2024 року о 02 год. 51 хв. по просп. Миру, 76, в м. Хмельницькому, ОСОБА_1 керував автомобілем "Jeep Patriot", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Згідно з направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів (а.с4).
За даними актів огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд ОСОБА_1 запропоновано пройти у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду та підпису у актах, останній, відмовився (а.с.5,6).
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слідує, що ОСОБА_1 , в їх присутності, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу "Драгер" та в медичному закладі відмовився (а.с. 7,8).
У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом першої та апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції
З переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, в тому числі в присутності двох свідків, так і в закладі охорони здоров'я, проте він, фактично, відмовився, намагаючись зімітувати намір проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», при цьому не виконуючи вимоги інструкції, повітря у прилад, належним чином, не видихав, таким чином ухиляючись від огляду, після чого відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння і в закладі охорони здоров'я.
Крім того, вказані обставини зафіксовані в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дані яких внесені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження ОСОБА_1 про те, що в стані алкогольного сп'яніння він не перебував та довгий час алкоголь не вживає (страждає на полівалентну алергію), оскільки, останньому, не ставиться у вину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а посилання на те, що працівники поліції не надали документи на прилад «Драгер», не звільняє його від передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху обов'язку пройти, на вимогу поліцейського, огляд на стан алкогольного сп'яніння та від відповідальності за відмову від проходження такого огляду.
Разом з тим, як видно з відеозаписів, надання документів на технічний прилад ОСОБА_1 не вимагав, поліцейським йому було озвучено назву приладу, за допомогою якого пропонувалось пройти огляд, заперечень чи будь-яких сумнівів щодо технічного засобу ОСОБА_1 не висловлював.
Твердження апеляційної скарги про те, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу Драгер 11 разів, в тому числі 8 разів в присутності свідків, відхиляються, оскільки із відеозапису видно, що ОСОБА_1 починає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», проте лише імітує проходження такого огляду. На зауваження працівників поліції щодо правильного проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та роз'яснення детального алгоритму проходження такого огляду, останній, не реагує та продовжує імітувати видихання повітря в прилад Драгер, що поліцейськими обґрунтовано розцінено, як відмову від такого огляду.
Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що мундштук, після кожного використання, не змінювався, ОСОБА_1 продував всі рази в один мундштук, а потім, при свідках, в інший, є безпідставними, оскільки Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11листопада 2015р.за №1413/27858 не містить вимоги про надання одній і тій же особі для проходження огляду на стан сп'яніння іншого мундштука для наступної спроби.
Посилання апелянта на те, що поліцейські безпідставно його зупинили, оскільки ПДР України він не порушував, спростовується наступним.
Так, указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. При введенні воєнного стану, застосовуються такі заходи правового режиму воєнного стану як комендантська година. Комендантська година (заборонений час) - це заборона військовою адміністрацією, в певний час доби і на певний час, перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний стан.
Контроль дотримання комендантської години мешканцями населеного пункту покладається військовим комендантом на спеціально виділені для цієї мети комендантські патрулі, до складу яких входять поліцейські Національної поліції України та військовослужбовці ЗС України та можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії України та державної прикордонної служби України.
У разі порушення комендантської години, комендантський патруль та правоохоронці можуть, серед іншого, зупиняти транспорт, перевіряти у громадян, у тому числі водіїв, документи, а в разі потреби, проводити огляд транспортних засобів, особистих речей та багажу.
Згідно з розпорядженням Хмельницької обласної військової адміністрації запроваджено комендантську годину на території Хмельницької області з 00 год 00 хв по 05 год 00 хв.
З матеріалів справи і відеозапису подій від 17.03.2024 року вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 02 годині 51 хвилин, тобто під час дії комендантської години, встановленої на території, зокрема м.Хмельницького, на час дії воєнного стану, під час дії якої діють відповідні обмеження, зокрема забороняється рух транспортних засобів, а відтак зупинка поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка його документів є законними.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника та ОСОБА_1 про порушення поліцейськими порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такі доводи не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, у відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано всі обставини початку проходження ОСОБА_1 процедури огляду на стан сп'яніння та подальшої його відмови від проходження такого огляду.
У матеріалах справи відсутні, апелянтом, під час апеляційного розгляду, не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, у зв'язку з чим відповідні твердження поданої апеляційної скарги є неприйнятними.
Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Всі інші доводи, наведені захисником та ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі та судовому засіданні апеляційної інстанції, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
На переконання суду доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення.
Постанова судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення відповідає вимогам Закону, адміністративне стягнення за це правопорушення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для її скасування чи зміни немає.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах апеляційної скарги не убачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Л.М.Кулеша