Справа № 607/14705/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/607/24 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
09 липня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірський Б.О.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Дідух М.Є.
позивача ОСОБА_1 , його представника та представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/14705/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Чапаєва Ганна Миколаївна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року (ухвалене суддею Братасюком В.М., дату складання повного рішення не вказано) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про відібрання дитини, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним первісним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що є рідним братом відповідача ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З народження ОСОБА_2 проживала з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2021 року дитину було вилучено з сім'ї матері та передано батькові, який проживає в м. Тернополі.
ІНФОРМАЦІЯ_4 року мати малолітньої дитини померла.
З часу вилучення дитини з сім'ї матері, остання проживає в м. Тернополі, навчається в Тернопільській ЗОШ №23.
Зазначає, що згідно характеристики від 03 лютого 2023 року наданої працівниками школи у якій навчається дитина, вбачається про складні відносини в новій родині батька. Батько кричить та прискіпується до неї без причини, буває у нетверезому стані.
З вересня 2022 року малолітня ОСОБА_4 , за її проханням, проживає з ним та його співмешканкою. У його сім'ї дитина має належний догляд, увагу щодо себе, обговорення подій та надання порад, а також вона має власну відокремлену кімнату, речі для навчання та відпочинку, сезонний одяг. Жодних дій щодо повернення дочки додому відповідач не вчиняв, не відвідував, не приймав участі у її вихованні, не утримував, не цікавився її життям, розвитком та станом здоров'я.
Після переїзду до них дівчинка розповідає про життя в нових умовах, святкування родинних свят без сварок та скандалів.
Звертає увагу на те, що 04 лютого 2022 року, до переїзду до них було отримано повідомлення інспектора ювенальної превенції про те, що малолітня ОСОБА_2 розмістила в соціальних мережах відео суїцидального характеру.
Після отримання вищезазначеної інформації ОСОБА_4 було вилучено зі сім'ї батька та передано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що в місті Тернопіль. Після перебування з 05 лютого по 18 лютого 2022 року в центрі дитину було повернуто в помешкання батька.
Також вказує, що 22 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей з проханням підготувати заяву з подальшим зверненням до суду в її інтересах щодо доцільності позбавлення батьківських прав батька - ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду даної заяви та зустрічі батька з дитиною, яка була організована Комісією було прийнято рішення про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача.
Вважає, що зазначені обставини можна розцінювати як ухилення батька від виховання дитини та свідоме тривале нехтування ним своїми обов'язками, яке негативно впливає на стан і розвиток малолітньої ОСОБА_2 , відтак з цих підстав просив задовольнити його позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 ..
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про відібрання дитини в якому просив відібрати його дочку ОСОБА_4 від брата ОСОБА_1 та передати її йому.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері він, як батько, залишився єдиною особою, яка має першочергове право на виховання дочки.
Звертає увагу, що з вересня 2022 року його брат ОСОБА_1 самочинно забрав дитину до себе за місцем свого проживанням і утримує її. Спроби, які він вчиняв для повернення дочки були безрезультатними, оскільки дочка настроєна проти нього.
Також звертає увагу на те, що позивача ОСОБА_1 вороком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року у кримінальній справі №607/12542/17 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 301 КК України (розповсюдження зображень порнографічного характеру), що ставить під сумнів забезпечення кращих інтересів дитини у подальшому її проживанні з відповідачем, а не з батьком.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року у задоволенні первісного позову про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, відібрано малолітню ОСОБА_2 у ОСОБА_1 та передано батькові дитини ОСОБА_1 . При виконанні рішення, з метою відновлення психоемоційного стану малолітньої ОСОБА_2 , враховано необхідність психокорекційної та профілактичної роботи дитини з психологом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. У задоволені зустрічного позову про відібрання дитини відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Вказує на те, що за час проживання дитини з матір'ю у місті Львові батько відвідував свою дочку лише 3 рази на рік. У свою чергу ОСОБА_4 приїжджала до батька в місто Тернопіль за весь час лише 2 рази. Впродовж усього часу, який ОСОБА_4 проживає з дядьком відповідач не проявляв буль-якого інтересу щодо дитини, не цікавився її життям, здоров'ям.
Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, так як без будь-яких обґрунтувань та мотивів із посиланнями на докази встановив його байдужість до дівчинки, а також не дослідив і не оцінив подані позивачем письмові докази.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Наголошує, що він є батьком малолітньої дитини, яка пережила велике потрясіння у вигляді смерті матері та зміни місця проживання, у зв'язку з чим її адаптація до умов проживання з ним потребує більше часу. Він забезпечував для дочки належний догляд, харчування, піклувався про її фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя.
Вважає, що ОСОБА_1 та його співмешканка навмисно перешкоджають у його спілкуванні, як біологічного батька, з донькою, чинять постійно перепони у спілкуванні з дитиною, налаштовують малолітню дочку проти нього, з метою позбавлення його батьківських прав та оформлення опікунства, а також можливості користуватися та розпоряджатися її майновими правами.
Також вважає за доцільне наголосити про своє усвідомлення відповідальності за виховання малолітньої ОСОБА_4 та бажання в майбутньому докласти всіх зусиль для зміцнення їхніх родинних зв'язків, налагодження стосунків з нею, бажає піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральних розвиток. Він усвідомлює, що дочка проживала з матір'ю, яка неналежно виконувала свої батьківські обов'язки, те, що вона тривалий час жила в неблагополучних умовах, без належного виховання, а також ту обставину, що у нього син інвалід і адаптація дочки до нових умов проживання потребує певного часу, проте бажає за будь яких умов зберегти кровний зв'язок із дочкою.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чапаєва Г.М. апеляційну скаргу в її межах підтримали, посилаючись на доводи викладені в ній.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Братівник І.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, з мотивів викладених у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати дитини, ОСОБА_3 , згідно з свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 14).
Із змісту заяви про зарахування до закладу освіти від 22 лютого 2022 року поданої ОСОБА_1 та наказу від 22 лютого 2022 року №15-ц вбачається, що ОСОБА_2 була зарахована до складу учнів 5-Г класу Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №23 (а.с. 15).
Згідно характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 6-Г класу Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №23 від 03 лютого 2023 року №02-04/29 стало відомо, що "...у п?ятому класі дівчинка проживала з батьком, зведеним братом та мамою братика - ОСОБА_5. Стосунки ОСОБА_4 в новій родині були досить складні. 3 батьком у дівчинки виникали конфлікти. Проте у квартирі батька в неї був свій певний простір, їй завели домашню тваринку - хом?яка, виділили письмовий стіл для навчання. ОСОБА_5 намагалася досягнути взаєморозуміння між батьком та донькою, та марно. Зі слів дівчинки, батько кричав та прискіпувався до неї без причини, бував в нетверезому стані. Улітку ОСОБА_4 розповіла про свою життєву ситуацію рідному брату батька та його дружині. Дядько та тітка забрали племінницю жити до себе. Дівчинка часто розповідає про життя в нових умовах, вона відчула, як жити в благополучній родині. Особливо її вразило святкування родинних свят без сварок та скандалів. На канікулах вона відвідала Львів, гостювала у родичів. Дядько та тітка цікавилися шкільним життям дівчинки, приходили в школу, розмовляли з класним керівником, учителями, шкільним психологом. Вони розуміють, яку відповідальність беруть на себе, опікуючись дівчинкою, вважають, що не можуть вчинити інакше. ОСОБА_4 постійно переживає, що батько її забере і вона буде змушена жити з ним..." (а.с. 18).
Як вбачається з відповіді ГУНП в Тернопільській області від 03 березня 2023 року №Ч-28аз, відповідно до даних ІКС ІПНП про факт зникнення малолітньої ОСОБА_2 не реєструвалося. Проте, надано інформацію, що 04 лютого 2022 року - надійшло повідомлення від інспектора ювенальної привенції ОСОБА_7 , про те, що в соціальній мережі "тік ток" була виявлена неповнолітня ОСОБА_2 , яка розмістила в соціальних мережах відео суїцидального характеру. Дане звернення було зареєстровано в ІКС ІПНП Тернопільської поліції за № 3982.
Також у відповіді ГУНП в Тернопільській області зазначено, що працівниками поліції здійснювалися виїзди за адресою місця проживання малолітньої - АДРЕСА_2 : ЄО №23542 від 30 травня 2021 року надійшло повідомлення ОСОБА_8 , про те, що її співмешканець ОСОБА_1 вчиняє бійку та виганяє з квартири. Конфлікт між заявницею та співмешканцем вичерпаний до приїзду поліції; ЄО №9390 від 05 квітня 2022 року надійшло повідомлення ОСОБА_8 , про те, що її співмешканець ОСОБА_1 наніс заявниці тілесні ушкодження. Прибувши за вказаною адресою було встановлено, що в ході конфлікту між заявницею та її співмешканцем ОСОБА_1 , останній міцно стиснув руку жінці, чоловік перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. У квартирі перебували двоє малолітніх дітей.; ЄО №18261 від 27 червня 2022 року надійшло повідомлення невідомої особи, про те, що в АДРЕСА_2 , в сусідів бійка. Прибувши за вказаною адресою була виявлена ОСОБА_8 , яка повідомила, що в неї виникла суперечка з ОСОБА_1 , яка вирішилася мирним шляхом. Претензій до нього немає (а.с. 21).
З відповіді директора центру соціально-психологічної реабілітації дітей від 02 березня 2023 року №41 встановлено, що 04 лютого 2022 року інспектором СЮП Тернопільського РУ поліції ГУНІ в Тернопільській області Семін Н.З. в 20:30 год доставлена малолітня, яка була вилучена з сім?ї батька ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 . В акті передачі дитини в центр вказана причина направлення - конфлікт з батьком. ОСОБА_4 відразу не мала бажання повертатися в сім?ю до батька, хотіла аби її повернули матері ОСОБА_3 . Після з?ясування усіх обставин, які склалися у мами, та налагодження контакту з батьком, ОСОБА_4 виявляла бажання повернутися до батька. Беручи до уваги бажання самої дитини та погодження служби у справах дітей управління сім?ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради (далі-Управління) 18 лютого 2022 року ОСОБА_2 повернена батькові ОСОБА_1 (а.с. 23).
21 лютого 2023 року ОСОБА_2 направлено заяву до Начальника управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, згідно якої просила уповноважений орган розглянути дану заяву та прийняти рішення щодо підготовки та звернення в її інтересах до суду із відповідною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (а.с. 24).
Згідно відповіді Управління №6319-Ф/2023 від 20 березня 2023 року, після надходження вищезазначеної заяви від ОСОБА_2 працівниками управління сім?ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради з метою з?ясування обставин справи 02 березня 2023 року проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 ., де на даний час проживає малолітня дитина. При обстеженні умов проживання встановлено, що дитина проживає у сім?ї дядька ОСОБА_1 по лінії батька.
3 ОСОБА_1 проведено бесіду, при якій з?ясовано, що батько бажає налагодити стосунки з донькою. Також в ході бесіди із батьком з?ясовано, що вони разом із донькою проводили спільний час, а саме святкували її день народження, забирав її із навчального закладу. Батьком відкрито банківський рахунок для нарахування коштів донці, а також ним зазначено, що при спробах налагодити спілкування - ОСОБА_4 відмовляється.
17 березня 2023 року ОСОБА_1 надано до Управління письмові пояснення відповідно до яких зазначено, що з листопада 2021 року донька проживає з ним, оскільки соціальними працівниками міста Львова повідомлено, що матір дитини неналежно виконувала свої батьківські обов'язки. Враховуючи той факт, що донька проживала окремо, а також той факт що у нього син інвалід, адаптація доньки до нових умов проживання потребує певного часу. Батько вважає, що його брат та співмешканка докладали максимум зусиль, щоб налаштувати доньку проти ного, а основна їхня ціль це оформити опікунство та отримати квартиру доньки у місті Львів, яка залишилась після смерті матері (а.с. 25-26).
З характеристики на тренера-викладача ОСОБА_1 Вих. №83 від 23 серпня 2023 року стало вбачається, що відповідач працює тренером-викладачем з вільної боротьби в "Комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі №1" Тернопільської міської ради. За час роботи проявив себе сумлінним працівником. До виконання обов'язків та завдань керівництва ставиться добросовісно, відповідально, здатний до розв'язання завдань професійного характеру. Комунікабельний, володіє хорошими організаторськими здібностями (а.с. 36).
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 листопада 2017 року позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 301 КК України (незаконне розповсюдження зображень порнографічного характеру) (а.с. 42-44).
З рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради та висновку органу опіки та піклування від 08 листопада 2023 року №1379 вбачається про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно дитини ОСОБА_2 та щодо недоцільності відібрання дитини ОСОБА_2 від ОСОБА_1 .
Попереджено ОСОБА_1 змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини ОСОБА_2 (а.с. 53-53а).
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням останнім своїми обов'язками і позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з урахування якнайкращих інтересів дитини та бажання батька брати участь у вихованні, навчанні та розвитку рідної доньки.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно частини третьої статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц та постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 зазначено, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.»
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Даний факт не був підтверджений у даній справі.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина 4 статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 не довів фактів систематичного ухилення ОСОБА_1 , як батьком малолітньої дочки, від виконання своїх батьківських обов'язків. З рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08 листопада 2023 року №1379, яким затверджено висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 , та проведеної психолого-педагогічної діагностики у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей вбачається, що у дівчинки контакт поступовий, продуктивний, вона врівноважена, спокійна, через певний час пристосовується до нових умов. Також у батька є присутнє бажання налагодити відносини з рідною дочкою, проте при спробах налагодити спілкування - ОСОБА_4 відмовляється.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57,58). Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні Інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих Інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13). Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання.
Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у відповідних постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 та багатьох інших. Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи і прийшов до правильного переконання, що на даний час відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 .
При вирішенні даного спору враховано висновок органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08 листопада 2023 року №1379, яким констатовано за недоцільне позбавляти батьківських прав батька ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки - ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про умисне свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування до нього такого виключного заходу.
Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», пункт 49).
Разом з тим, з урахуванням встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року та попередити ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виконання батьківських обов'язків щодо дочки ОСОБА_4 .
Доводи апеляційної скарги щодо неналежної поведінки відповідача по відношенню до дочки враховуються апеляційним судом при вирішенні даного спору.
Виходячи з вищенаведеного та вимог ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду в цій частині слід змінити, доповнивши його зазначеним вище змістом.
Щодо відібрання дитини від ОСОБА_1 ..
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У відповідності до статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитини проживала разом з ними.
Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону та рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , який є рідним братом ОСОБА_1 , утримує малолітню дочку останнього (свою племінницю) без будь-яких законних підстав чи судового рішення.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься висновок, за результатами проведення психолого педагогічної діагностики в Центрі соціально - психологічної реабілітації дітей в 2022 році, з якого вбачається, що у дитини ОСОБА_2 контакт поступовий, продуктивний, вона врівноважена, спокійна, через певний час пристосовується до нових умов. Її емоційно вольова сфера не порушена, здатна контролювати свої негативні емоції. Поведінка адекватна ситуації. Вона висловлювала бажання повернутися в сім'ю до батька.
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року). Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (ст. 12 Конвенції про права дитини, ст. 171 СК України, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що сім'я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім'ї відповідає найкращим інтересам дитини і тільки коли виявиться, що сім'я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв'язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей з батьками всупереч їх волі можливо тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Даний факт не був доведеним у суді першої інстанції та апеляції.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Розглядаючи спір за зустрічним позовом, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, дійшов вірного висновку про недостатню обґрунтованість висновку органу опіки та піклування щодо відсутності підстав для відібрання дитини, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Зокрема, прийшов до правильного переконання про відсутність доказів щодо існування небезпеки від якої необхідно захистити неповнолітню дитину залишивши її разом з дядьком, а не з біологічним батьком. Також вірно взяв до уваги вік дитини, її перехідний період, врахував умови в яких вона перебувала та виховувалась проживаючи з матір'ю, яка померла, необхідність часу для адаптації до нових для неї умов проживання та розвитку в сім'ї батька.
Виходячи з вищенаведеного та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено зустрічний позов батька - ОСОБА_1 у частині позовних вимог про відібрання дитини від від його рідного брата та дядька дитини - ОСОБА_1 , оскільки він відповідає інтересам дитини. При цьому судом враховано необхідність проведення під час виконання рішення суду в цій частині психокорекційної та профілактичної роботи дитини з психологом.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року - змінити, доповнивши його вказівкою наступного змісту.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Службу в справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 17 липня 2024 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Храпак Н.М.