Справа № 303/5246/20
Закарпатський апеляційний суд
16.07.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/223/21 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.04.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з середньою освітою, несудимий, засуджений:
- за ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Речові докази: 03 (три) DVD диски - ухвалено зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 11.07.2020 близько 21 год 40 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вул. Осипенка - Золтана Шолтеса в м. Мукачеві, під час спілкування з працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 та лейтенантом ОСОБА_10 , що перебували у форменому одязі та відповідно до статті 2 Закону України «Про національну поліцію» здійснювали свої функціональні обов'язки, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, почав поводитися агресивно, після чого, працівники Управління патрульної поліції в Закарпатській області лейтенанти поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , запропонувати йому проїхати до Мукачівського відділення поліції для з'ясування обставин події. ОСОБА_6 , ігноруючи прохання та зауваження працівників поліції став їх ображати нецензурною лайкою та розмахувати руками, у зв'язку з чим йому було роз'яснено про можливість застосування до нього заходів фізичного впливу та спеціальних заходів, у разі продовження ним протиправних дій. Продовжуючи свої дії, спрямовані на здійснення опору працівникові поліції, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи що протидіє працівникам правоохоронного органу, які виконують свої службові обов'язки, призначені для особистого захисту та забезпечення безпеки інших осіб, став чіплятись за формений одяг, штовхати працівника поліції ОСОБА_9 , зірвав з однострою вказаного поліцейського спеціальний жетон, розпізнавальний знак та правий розпізнавальний знак, і наніс один удар ногою по обличчю останнього.
-2-
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду від 13.04.2021 скасувати, а кримінальне провадження закрити через недоведеність належними і допустимим доказами вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України. Вважає, що суд розглянув справу неповно, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Звертає увагу на те, що показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 свідчать про те, що вказані особи не бачили як обвинувачений наносив потерпілому ОСОБА_9 удар, однак у вироку суду зазначено про протилежне. Судом також невірно відображено у вироку показання потерпілого ОСОБА_9 , оскільки такі не відповідають показанням, наданим потерпілим в судовому засіданні. Також судом невірно оцінено показання свідка ОСОБА_13 з приводу того, що він нібито бачив, як обвинувачений наносив потерпілому удар, оскільки ОСОБА_13 прибув на місце події вже після застосування до ОСОБА_6 спецзасобів - кайданків. Судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Зокрема, судом без достатніх підстав було відхилено клопотання про дослідження відеозаписів з бодікамер поліцейських, які були на всіх працівниках поліції, що прибули на місце події. Окрім того, судом не взято до уваги фото докази стану обвинуваченого ОСОБА_6 після його затримання та доставлення до відділу поліції, також не досліджувались протокол огляду місця події, речові докази та відеозаписи, якими сторона обвинувачення обґрунтувала наявність складу злочину в діях ОСОБА_6 , попри це, судом лише взято до уваги протоколи перегляду відеозапису. Окрім того, в судовому засіданні було встановлено, що працівники поліції, всупереч ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», не попередили ОСОБА_6 про наміри застосування відносно нього спеціальних засобів (кайданків). Суд, вирішуючи чи є в діях обвинуваченого склад опору в розумінні ст. 342 КК України, повинен був взяти до уваги також і поведінку поліцейського під час пред'явлення ним вимоги і за подальшого розвитку подій у зв'язку з цими вимогами, а також повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченого заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
16.07.2024 захисник-адвокат ОСОБА_7 за погодження з обвинуваченим ОСОБА_6 подав до апеляційного суду письмове клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які частково підтримали апеляційну скаргу та підтримали клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності, думку прокурора ОСОБА_5 , який підтримав клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за строками давності та частково підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, а клопотання захисника та обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
-3-
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухиляється від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.
У кримінальному провадженні № 463/5277/16-к Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 наголосив, що статтею 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. При цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-процесуальних відносин. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону. Процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності визначені у статтях 285-289 КПК. Зокрема, частина 2 статті 285 КПК зобов'язує суд роз'яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі (№ 309/1201/15-к).
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, 11.07.2020, за яке в редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, передбачене покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на
-4-
строк до двох років. Тобто, на день розгляду апеляційної скарги минуло понад три роки з дня вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення. Протягом цього строку обвинувачений не вчинив нового кримінального правопорушення, що свідчить про те, що диференційовані строки давності не переривались.
При цьому матеріали кримінального провадження не містять даних про ухилення ОСОБА_6 від слідства чи суду, у зв'язку з чим останній оголошувався у розшук, а тому на думку колегії суддів, підстави для зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України не визнав, однак не заперечував проти закриття відносно нього кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України із звільненням його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, про що свідчить подана ним заява.
За змістом ст. 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 425/4506/15-к дотримання умов, передбачених ч. 1-3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
За приписами до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково, а клопотання захисника та обвинуваченого задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.
Керуючись ст. 284, 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.04.2021 щодо ОСОБА_14 скасувати.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності задовольнити.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України закрити.
-5-
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді