Справа № 130/3041/23
Провадження № 22-ц/801/1633/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.
Доповідач:Сопрун В. В.
17 липня 2024 рокуСправа № 130/3041/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Берегового О.Ю., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,
за участю сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Кадук А.І., представника ОСОБА_2 - адвоката Парпальос В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №130/3041/23 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринськогоміськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року,яке ухвалив суддя Шепель К.А. в Жмеринськомуміськрайонному суді Вінницької області, повний текст складено 28 травня 2024 року,
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2018 році шлюб між сторонами було розірвано, в 2019 році з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 від усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 5 липня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Жмеринським міськрайонним судом, на підставі рішення, було видано виконавчий лист та 23 грудня 2019 року Жмеринським міськрайонним відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 60922900. Відповідач знає про свій обов'язок сплачувати аліменти, однак не завжди його виконує, іноді сплачував аліменти з запізненням, в деяких місяцях оплата взагалі відсутня. Фактично ОСОБА_2 порушив виконання рішення суду зі сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 121724,28 грн. На даний час дитина навчається у Вінницькому фаховому коледжі менеджменту, де вартість навчання за рік складає 15100 грн, а загальна вартість 45300 грн. Дитині потрібні кошти на харчування, проживання, канцелярські товари, засоби гігієни та гаджети, для забезпечення нормального навчального процесу. Частково сплачених аліментів на потреби дитини не вистачає, а тому мати дитини фактично сама здійснює утримання та забезпечення сина. ОСОБА_2 добровільно не сплачує аліменти, хоча має таку можливість, оскільки отримує доходи. Внаслідок невчасної сплати аліментів та приховування відповідачем своїх доходів утворилась заборгованість, згідно з якою представником позивача здійснено розрахунок неустойки (пені) за період заборгованості по аліментах з листопада 2022 року по вересень 2023 року, розмір якої склав 299825,98 грн.
Враховуючи, що відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України розмір пені не може бути більше 100 відсотків заборгованості, тому ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів в сумі 121724,28 грн.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, який мотивував тим, що аліменти на утримання сина він сплачував, намагаючись не допускати виникнення заборгованості, щомісяця, в залежності від розміру доходу. Із розрахунку заборгованості по аліментах, здійсненого державним виконавцем, основна сума заборгованості виникла за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року. Причиною виникнення такої заборгованості стало отримання ним тяжкої травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, подальше перебування на тривалому стаціонарному лікуванні та проходження реабілітації після травми, суттєве зниження фактичного доходу, через втрату основного місця роботи, тривалу втрату працездатності та істотні витрати на лікування.
З початку повномасштабного вторгнення він за власним бажанням у березні 2022 року долучився до лав ЗСУ. Під час виконання бойового завдання, 28 серпня 2022 року, внаслідок ворожого обстрілу, отримав травму лівого колінного суглоба, і з 28 серпня 2022 року по 28 лютого 2023 року майже безперервно перебував на лікуванні. Реабілітацію після отриманої травми проходить по теперішній час, заплановано проведення чергової операції. В зв'язку з проходженням військової служби, крім важкої травми, захворів на цукровий діабет 2 типу, гіпертонічну хворобу І стадії, ангіопатію сітківки очей. Постановою ВЛК його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Також йому було встановлено ІІІ групу інвалідності. Через отриману травму він частково обмежений в пересуванні, пересувається на милиці, тому йому складно знайти роботу, і єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності в сумі 11188,58 грн. Більшу частину коштів, отриманих за період проходження військової служби, витратив на лікування та реабілітацію. При цьому, не зважаючи на перебування на військовій службі, він періодично сплачував аліменти на утримання дитини.
В період з листопада 2022 року по лютий 2023 року він отримав дохід в меншому розмірі, ніж визначений державним виконавцем у розрахунку заборгованості, тому просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року включно в розмірі 103858,19 грн в межах виконавчого провадження №60922900, а також судові витрати.
Рішенням Жмеринськогоміськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 листопада 2022 року по 30 вересня 2023 року в розмірі 40144,74 грн. В іншій частині позову про стягнення 81724,28 грн пені - відмовлено.
У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 вересня 2022 року по 28 лютого 2023 року в розмірі 103858,19 грн - відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7500 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим в результаті неправильного застосування норм матеріального права, без повного і всебічного з'ясування та врахування усіх дійсних обставин справи. Просив скасувати рішення Жмеринськогоміськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні первісного позову, а вимоги зустрічного позову задовольнити, а саме звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року включно, в розмірі 103858,19 грн, в межах виконавчого провадження №60922900. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кадук А.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії паспорта та довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Жмеринка, зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
Відповідно до копії паспорта та довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 15 травня 2018 року (справа №130/590/18), шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 07 листопада 2019 року (справа №130/1363/19) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 липня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набуло законної сили 10 грудня 2019 року, виконавчий лист видано 13 грудня 2019 року.
Старшим державним виконавцем Жмеринського МВ ДВС Редько Л.М. 23 грудня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60922900 з виконання виконавчого листа №130/1363/19, виданого 13 грудня 2019 року.
Відповідно до копії договору №23/7-х від 01 серпня 2023 року про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти, між ТОВ «Вінницький фаховий коледж менеджменту» та ОСОБА_3 укладено договір, відповідно до умов якого вартість навчання за кожен календарний рік складає 15100 грн, загальна вартість навчання 45300 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного згідно зі статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 195 СК України, станом на жовтень 2023 року заборгованість ОСОБА_2 складає 121724,28 грн.
Згідно з копією паспорта та довідкою про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у уродженець міста Жмеринка, зареєстрований по АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про хворобу № НОМЕР_1 , виданого головою ВЛК, ОСОБА_2 , старший лейтенант, командир взводу військової частини НОМЕР_2 , у ЗСУ з березня 2022 року, 28 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу отримав травму лівого колінного суглоба; перебував на обстеженні та лікуванні з 28 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року у МЛК №3 м. Миколаїв, з 30 серпня 2022 року по 05 вересня 2022 року у МЛК №11 м. Одеси, з 06 жовтня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 у ВМКЦ ЦР м. Вінниця, з 24 листопада 2022 року по 27 грудня 2022 року, з 6 лютого 2022 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_3 . Діагноз: наслідки закритого крайового перелому заднього краю латерального виростка лівої великогомілкової кістки, лікованого консервативно, тотального розриву обох хрестоподібних зв'язок та власної зв'язки надколінника, горизонтального розриву тіла та заднього рогу медіального меніска з його заворотом, розриву капсули суглоба, внаслідок вибухової травми (28 серпня 2022 року), лікованих оперативно (11 жовтня 2022 року) артроскопія лівого колінного суглоба та супутні наслідки з вираженим набряковим, больовим синдромом при значному порушенні функції; травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини; цукровий діабет 2 типу, середнього ступеня важкості в стадії субкомпенсації; гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеню, ризик 2(помірний), СН0, ангіопатія сітківки обох очей; захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Остекохондроз поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз L3- L,4 L4- L5 І ступеню, вертеброгенна люмбалгія, нестійка ремісія, неалкогольна жирова хвороба печінки з незначним порушенням функції, ожиріння І стадії, аліментарно-конституційного ґенезу - захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статей 61 «а» , 78 «а» графи ІІІ Розкладу хвороб - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку; у супроводжуючому не має потреби.
Згідно з копіями продовження свідоцтва про хворобу №155, ОСОБА_2 проведено об'єктивне дослідження, спеціальні дослідження (рентгенологічні, лабораторні, інструментальні та інші) та зазначено результати цих досліджень.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 28 червня 2023 року, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи.
З виписки по картці ОСОБА_2 за період з 01 листопада 2022 року по 28 лютого 2023 року вбачається, що він отримував заробітну плату з військової частини НОМЕР_5 , а саме: в листопаді 2022 року 29550 грн та 19880 грн, в грудні 2022 року 20021,50 грн, 29550 грн, 16088,33 грн та 7089,74 грн, в січні 2023 року 20066,84 грн та 29550 грн, в лютому 2023 року 19198,44 грн, 29550, 00 грн та 15569,36 грн.
Відповідно до копій довідок, виданих керівником військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу та його грошове забезпечення за період з травня 2022 року по вересень 2022 року склало 78551,66 грн; з вересня 2022 року по квітень 2023 року 439635,58 грн.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль KIA RIO 2012 року випуску.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного пацієнта №4689/442 ОСОБА_2 був госпіталізований з 28 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року до Міської лікарні №3 м. Миколаїв з діагнозом: стан після закритого звиху лівої гомілки. Розрив колатеральних зв'язок лівого колінного суглобу.
Згідно з копією довідки ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 27 грудня 2022 року №88, ОСОБА_2 проведено медичний огляд та встановлено, що він отримав травму лівого колінного суглобу, пов'язану із захистом Батьківщини.
Військово-лікарська комісія 17 жовтня 2022 року видала ОСОБА_2 довідку, згідно з якою він внаслідок отриманої травми потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до виписних епікризів №135, №296, №9457 та виписки №11903 із медичної карти амбулаторно (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 проходив лікування в зв'язку з отриманою травмою лівого колінного суглобу з 30 серпня 2022 року по 05 вересня 2022 року, перебував у відпустці за станом здоров'я з 07 вересня 2022 року по 05 жовтня 2022 року і 06 жовтня 2022 року госпіталізований до травматологічного відділення ВМКЦ ЦР для подальшого лікування, з 24 листопада 2022 року по 27 грудня 2022 року, з 06 лютого 2023 року по 03 березня 2023 року.
Згідно з висновком травматолога на ВЛК від 22 лютого 2023 року, діагноз ОСОБА_2 : наслідки закритого крайового перелому заднього краю латерального виростка лівої великогомілкової кістки, лікованого консервативно, тотального розриву обох хрестоподібних зв'язок та власної зв'язки надколінника, горизонтального розриву тіла та заднього рогу медіального меніска з його заворотом, розриву капсули суглоба, внаслідок вибухової травми (28 серпня 2022 року), лікованих оперативно (11 жовтня 2022 року) артроскопія лівого колінного суглоба та супутні наслідки з вираженим набряковим, больовим синдромом при значному порушенні функції; травма, пов'язана із захистом Батьківщини. Об'єктивно ходить за допомогою милиці в лівій руці, кульгаючи на ліву нижню кінцівку. Згідно наказу №370 МОЗ України від 04 липня 2007 року - травма тяжка.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з вересня 2022 року до лютий 2022 року, ОСОБА_2 посилався на те, що отримав тяжку травму, перебував на стаціонарному лікуванні та проходження реабілітації після травми, а також суттєве зниження фактичного доходу, враховуючи втрату основного місця роботи, надаючи при цьому докази отримання травми, проходження лікування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановив відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та вірно зазначив про недоведеність його позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження його неможливості, не з його вини, виконувати обов'язок з утримання дитини.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі "М.С. проти України" йдеться про визначення "інтересів дитини", їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Встановлено, що ОСОБА_2 допустив заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.
Колегія суддів вважає, що обставини, на які посилався ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві та в апеляційній скарзі, як на підставу для ухвалення судового рішення про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів, не можуть бути підставою для задоволення зазначених позовних вимог.
Посилання ОСОБА_2 на тяжку хворобу і необхідність у зв'язку із цим звільнення його від заборгованості за аліментами також не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що долучені до матеріалів справи медичні документи не підтверджують відсутність працездатності у ОСОБА_2 .
Зазначене також виключає можливість ухвалення судового рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами.
За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Стягуючи з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за період з березня 2023 по жовтень 2023 року, в розмірі 40144,74 грн, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати (що має місце в даному випадку), тому, вірно стягнув саме за період з березня 2023 по жовтень 2023 року, а в частині стягнення за період з листопада 2022 року по лютий 2023 року, обґрунтовано вважав, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин.
Апеляційний суд враховує, що обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
З огляду на викладене, заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , а тому є всі підстави для стягнення з нього на користь отримувача аліментів неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жмеринськогоміськрайонного суду Вінницької області від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 липня 2024 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Береговий О.Ю.
Стадник І.М.