Справа № 138/3464/23
Провадження № 22-ц/801/1589/2024
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
16 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В.
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області адвоката Грабара Сергія Анатолійовича
на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Київської Т.Б., повний текст якого складено 17 травня 2024 року
у справі № 138/3464/23
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району, Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району (відповідачі)
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити різницю між середнім заробітком і виплаченими 2/3 заробітку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району, Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити різницю між середнім заробітком і виплаченими 2/3 заробітку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимоги обґрунтувала тим, що вона працювала у Козлівському ліцеї Яришівської сільської ради на посаді вчителя.
Рішенням Яришівської сільської ради № 1651-34/2023 від 24.08.2023 призупинено діяльність Козлівського ліцею.
Розпорядженням Яришівського сільського голови № 115-Од від 28.08.2023 вирішено на період простою здійснювати оплату праці працівникам ліцею у розмірі 2/3 посадового окладу.
В.о. директора ліцею 29.09.2023 видано наказ про попередження щодо вивільнення позивача.
30.10.2023 наказом в.о. директора школи № 39-к, на підставі розпорядження №23-ОС, її було звільнено з роботи.
Вважає, що її звільнення з роботи є безпідставним та протиправним, оскільки відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, у якому такого поняття як «призупинення» діяльності закладу освіти відсутнє, при цьому не було отримано згоди на її звільнення, як члена профспілки.
Крім того, їй не запропоновано іншої роботи при звільнені. Вважає, що простій у Козлівському ліцеї виник не з вини працівників, а тому час простою повинен був оплачуватись в розмірі середньої заробітної плати.
При цьому штат у Козлівському ліцеї, у тому числі і її посада, не скорочувалися.
За вказаних обставин просила зобов'язати Яришівську сільську раду Могилів-Подільського району нарахувати та виплатити їй різницю між її середнім заробітком та виплаченими 2/3 заробітку за період з 28.08.2023 по 30.10.2023; визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району № 39-к від 30.10.2023 про звільнення її з роботи та поновити її на роботі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.11.2023 по день поновлення на роботі.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки директора Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 39-к від 30.10.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів в Козлівському ліцеї Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
Стягнуто з Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2023 по 15.05.2024, включно, в розмірі 79 884 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійки.
Стягнуто з Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району судовий збір в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок на користь Державної судової адміністрації України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із судовим рішенням, 19 червня 2024 року Яришівська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області через представника - адвоката Грабара С.А. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що відповідачем дотримано вимог трудового законодавства щодо звільнення позивача. Так, у зв'язку з прийняттям рішення 34 сесії 8 скликання Яришівської сільської ради № 1651-34/2023 від 24.08.2023 «Про призупинення діяльності Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області» з 01.09.2023 призупинено діяльність вказаного ліцею у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці через призупинення діяльності ліцею згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Директора ліцею зобов'язано вжити заходів щодо вивільнення працівників цього ліцею згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці через призупинення діяльності ліцею.
Вважає, що п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не містить вичерпного переліку підстав, які б дозволяли безальтернативно трактувати роботодавцю поняття зміни в організації виробництва і праці та воно не обмежується ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, а тому зазначення «призупинення діяльності» не суперечить нормам цього Кодексу.
Оскільки чинним нормами КЗпП України передбачено, що інша робота пропонується особі на тому самому підприємстві, така позивачеві дійсно не пропонувалась, зважаючи на те, що в ліцеї відбулась зміна умов праці і виробництва та відсутні умови для праці.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 04 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Представник Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області - адвокат Грабар С.А. вимоги апеляційної скарги підтримав і просив задовольнити на умовах, викладених у ній.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, направила суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення апеляційної скарги заперечує.
Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала в закладах освіти села Козлів з 15.08.1987 до 30.10.2023, в тому числі на посаді вчителя Козлівської школи Могилів-Подільського району, яка згодом була перейменована в ліцей.
Відповідно до рішення 34 сесії 8 скликання Яришівської сільської ради № 1651-34/2023 від 24.08.2023 «Про призупинення діяльності Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області» з 01.09.2023 діяльність вказаного ліцею призупинено у зв'язку зі зміною в організації виробництва згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом в.о. директора Козлівського ліцею Яришівської сільської ради № 27-к 29.08.2023, «Про попередження працівників Козлівського ліцею про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України», попереджено працівників Козлівського ліцею Яришівської сільської ради, зокрема ОСОБА_1 , про наступне вивільнення у зв'язку з призупиненням роботи закладу.
На підставі наказу в.о. директора Козлівського ліцею Яришівської сільської ради № 39-к від 30.10.2023 «Про звільнення працівників ліцею» позивач була звільнена із займаної посади вчителя початкових класів. Підставою для звільнення зазначено розпорядження № 23-ОС від 28.08.2023 «Про попередження працівників Козлівського ліцею про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП».
Згідно запису № 5 у трудовій книжці позивача, підставою її звільнення зазначено п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із закриттям ліцею.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на таке.
Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось із порушенням норм трудового законодавства. При цьому суд встановив, що фактично у Козлівському ліцеї змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників не відбулось, не провівши процедуру ліквідації ліцею, відповідачами фактично здійснено такі дії з використанням підміни цього поняття на «призупинення діяльності».
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються з огляду на таке.
Між сторонами виник спір про законність звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).
Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством двомісячного строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї. Двомісячний строк попередження передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Відсутність підтвердження про те, що роботодавець запропонував вакансії у випадках передбачених КЗпП України - є порушенням трудового законодавства.
В справі, що розглядається судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу ОСОБА_1 не пропонувалась інша робота на тому ж підприємстві - в Козлівському ліцеї, оскільки, як вважає відповідач, неможливо було перевести останню в зв'язку з вивільненням працівників та відсутністю необхідних умов для продовження праці.
Водночас відсутні докази того, що позивачеві пропонувалась робота у іншому закладі загальної середньої освіти цієї ж територіальної громади, наприклад в Хоньковецькому ліцеї чи Липчанській гімназії, куди були переведені діти, які навчались в Козлівському ліцеї.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи станом на день звільнення позивача Козлівський ліцей не було ліквідовано чи реорганізовано, він не став банкрутом та не відбулось його перепрофілювання так як і не було скорочення чисельності або штату працівників, що фактично було підтверджено в ході судового розгляду даної справи представником відповідача Яришівської сільської ради.
При цьому суд виходить із того, що згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Зокрема, висновок щодо права підприємства самостійно визначати організаційну структуру викладено Верховним Судом також у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України.
Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням сільського голови Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району №115-ОД від 28 серпня 2023 року «Про оголошення простою в Козлівському ліцеї Яришівської сільської ради» в ліцеї оголошено простій не з вини працівника всім педагогічним та непедагогічним працівникам закладу з 28 серпня 2023 року по 28 жовтня 2023 року.
Зазначене розпорядження прийнято на підставі та з урахуванням ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 113 КЗпП України, п. 20 ч. 4 ст. 42 та ч. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України від 02 травня 2023 року за № 3057-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», постанови КМУ від 07 березня 2023 року за № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану, рішення 34 сесії Яришівської сільської ради від 24 серпня 2023 року за № 1651-34/2023 «Про призупинення діяльності Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області».
Пунктом 3 даного розпорядження доручено директору ліцею забезпечити виконання розпорядження, шляхом видачі відповідного наказу в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Також пунктом 4 даного розпорядження вирішено здійснювати оплату праці педагогічним працівникам у період простою в розмірі 2/3 посадового окладу з урахуванням педагогічного навантаження, які вони мали до запровадження простою.
На підставі розпорядженням сільського голови Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району № 115-ОД від 28 серпня 2023 року в.о. директора Козлівського ліцею видано наказ № 43-к від 29 серпня 2023 року «Про оголошення простою з зв'язку з введенням воєнного стану», яким в ліцеї було оголошено простій не з вини працівника з 28 серпня 2023 року по 28 жовтня 2023 року.
Отже, на момент звільнення позивача ОСОБА_1 , яке відбулось 30 жовтня 2023 року, простою не було.
Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця (частини перша та друга статті 34 КЗпП України).
Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.04.2022 «Про введення воєнного стану України».
Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133,від 18 квітня 2022 року № 259,від 18 травня 2022 року № 341,від 12 серпня 2022 року № 573,від 7 листопада 2022 року № 757, а також від 6 лютого 2023 року № 58 (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб), від 01.05.2023 року № 254/2023, яким продовжено строк дії воєнного стану з 20.05.2023 року строком на 90 діб, тобто 18.08.2023 року. Ці Укази були затверджені відповідними Законами України.
15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ).
Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ, повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Тобто, зупинення роботи є тимчасовим заходом при якому не дозволено повністю звільняти усіх працівників, а лише дозволяється їх переведення, за їх згодою і, не більше ніж на один місяць.
Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Частиною 1 статті 34 КЗпП України, яка регулює питання, тимчасового переведення на іншу роботу визначено, що зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами є простоєм.
Частина 2 цієї норми визначає, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Водночас зміна в організації виробництва і праці, наслідком якої є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.
Під змінами в організації виробництва і праці варто розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов. Змінами в організації виробництва і праці слід вважати також удосконалення систем заробітної праці, нормування праці, ліквідацію шкідливих робіт, раціоналізацію робочих місць після їх атестації тощо. Будь-які зміни умов трудового договору повинні відбуватися з дотриманням норм трудового законодавства та не порушувати прав працівників.
У справі, що переглядається позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що у Козлівському ліцеї Яришівської сільської ради зміни в організації виробництва і праці не відбулись, а відповідні накази щодо скорочення чисельності і штату працівників, затвердження нової штатної структури, не приймалися.
Отже доводи апеляційної скарги про те, що призупинення діяльності саме по собі спричинило зміни в організації виробництва і праці, що є підставою звільнення позивача, є безпідставними.
Також, з урахуванням ч. 2 ст. 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.10.2023 по 15.05.2024, включно, в розмірі 79 884 грн.
Описка, допущена позивачем у прохальній частині позовної заяви, що полягає у помилковому визначенні періоду вимушеного прогулу, зокрема, замість 31 жовтня 2023 року вказано 31 листопада 2023 року, не впливає на правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки усунута судом першої інстанції під час розгляду справи, шляхом уточнення цих відомостей в судовому засіданні. Крім того, описка є очевидною - в листопаді відсутній 31 день, а дата початку й закінчення вимушеного прогулу визначаються законодавством.
Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення заявлених позовних вимог позивача в зв'язку із порушенням відповідачем норм трудового законодавства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області адвоката Грабара Сергія Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б. Войтко
В.В.Сопрун