Справа № 609/801/24
1-кп/609/80/2024
17 липня 2024 року
Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211010000121 від 07 березня 2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Загайці Кременецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, одруженого, не депутата, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
12 червня 2024 року із Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024211010000121 від 07 березня 2024 року відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.382 КК України.
З обвинувального акту вбачається, що 25 січня 2023 року постановою Шумського районного суду Тернопільської області у справі № 609/12/23, яка набрала 04.02.2023р. законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В подальшому ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 25.01.2023р. у справі № 609/12/23, яка набрала 04.02.2023р. законної сили, його притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено покарання у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, усвідомлюючи, що протягом зазначеного терміну зобов'язаний утриматися від керування транспортними засобами, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, керував транспортним засобом.
Так, 12 вересня 2023 року о 18 год. 09 хв. на АДРЕСА_2 , на підставі п.10 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію України» для перевірки документів черговим нарядом СРПП ВП №1 (м. Шумськ) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області у складі інспектора ОСОБА_5 та інспектора ОСОБА_6 був зупинений автомобіль марки «Амулет Чері», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . В ході спілкування із ОСОБА_3 встановлено, що останній керував автомобілем, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із зазначеним відносно ОСОБА_3 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НОМЕР_2 від 12.09.2023р. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а також протокол серії БАТ №7722774 від 12.09.2023р. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконаня постанови суду, що набрала законної сили.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, погодився з усіма доказами, зібраними в справі вході досудового слідства, які підтверджують його вину згідно пред'явленого обвинувачення. У вчиненому розкаявся. Вказав, що більше такого не повториться.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечила проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнала недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, виходячи з обвинувачення, підтриманого прокурором, вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили і такі його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу винного, його вік, сімейний стан,наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.
При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкцій статті обвинувачення у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З матеріалів справи вбачається, що в ході досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 550 (п'ятсот п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 9350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 коп.
Речовий доказ, а саме: DVD-R, диск із відеозаписом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1