12.07.2024 Справа №607/12754/24 Провадження №1-кп/607/1621/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
та захисника адвоката ОСОБА_5
представника потерпілої адвоката ОСОБА_6
провівши у приміщенні суду в м. Тернополі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211060000111 від 30 березня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.153, ч.4 ст.186 КК України, -
На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211060000111 від 30 березня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.153, ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю, зокрема потерпілого, представника потерпілого тощо, однак враховуючи те, що потерпіла ОСОБА_7 , будучи повідомленою судом належним чином про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання - не з'явилася, однак подала суду заяву про проведення підготовчого судового засідання у її відсутності, одна за участю її представника, суд враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечили щодо проведення підготовчого судового засідання у відсутності потерпілої, вважає за можливе провести підготовче судове засідання у відсутності потерпілої ОСОБА_7 .
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.
Окрім цього прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується 20 липня 2024 року та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики які існували під час застосування заходу забезпечення кримінального провадження, запобіжного заходу останньому, не зменшились. Відтак ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та можливу міру покарання; вчинити інше кримінальне правопорушення, адже обвинувачений не працює, немає стабільного джерела доходу, а також перебуваючи на волі він зможе незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні шляхом тиску на вказаних осіб, таким чином схиляючи до зміни наданих раніше на досудовому слідстві показань, що негативно може вплинути на хід судового розгляду, а тому більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечує. Разом з тим просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно його підзахисного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків, а також вказав що його підзахисний в повному обсязі визнає свою вину, тому наміру переховуватися від суду, чи впливати на потерпілу та свідків у нього немає.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Представник потерпілої ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 підтримує клопотання прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.
Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.
Існує доцільність допитати під час судового розгляду потерпілу та свідків.
З врахуванням думки учасників підготовчого судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у закритому судовому засіданні.
Крім того, вирішуючи клопотання прокурора, який вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , думку обвинуваченого та його захисника, які заперечують щодо продовження строку тримання під вартою, думку представника потерпілої, який підтримав клопотання прокурора, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до шістдесяти днів з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2024 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою від 23.05.2024 продовжено строком до 20 липня 2024 року.
При вирішенні клопотання щодо продовження обвинуваченому заходу забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.
В свою чергу слід зазначити, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 (частина 1 статті 184КПК).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
При цьому суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.153, ч.4 ст.186 КК України, одне з яких у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином та за який у разі доведеності його вини передбачено покарання на строк до десяти років позбавлення волі, ризики визначені в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду про застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , а також продовженні заходу забезпечення, на даний час не зменшились, зокрема останній зважаючи на санкцію статей обвинувачення може переховуватися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що останній не працює та обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, а також зможе негативно вплинути на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні шляхом тиску на вказаних осіб, схиляючи їх до зміни наданих показів на досудовому слідстві, або ж відмови від дачі показів в судовому засіданні.
Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинуваченого ОСОБА_4 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки, окрім захисту прав і інтересів обвинувачених, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред'явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи та проти власності, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити відносно останнього винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить їхню належну процесуальну поведінку, а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Таким чином враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 60 діб.
На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 291, 314, 331, ч.ч.1, 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024211060000111 від 30 березня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.153, ч.4 ст.186 КК України, у закритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 15 липня 2024 року в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34.
Про час судового розгляду повідомити прокурора, захисника, потерпілу та її представника, а також видати та відконвоювати обвинуваченого ОСОБА_4 .
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10 вересня 2024 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення лише у частині продовження строку дії запобіжного заходу.
Головуючий суддя ОСОБА_1