Провадження № 11-сс/821/240/24 Справа № 712/7666/24 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниДоповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
16 липня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар учасники справи: захисникОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працює, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Слідчий слідчого відділу Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Просила слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 50 мінімальних прожиткових мінімумів з покладенням на ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2024 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахується з моменту затримання, тобто з 18 червня 2024 року по 15 серпня 2024 року включно.
Визначено розмір застави - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840, 00 грн., після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покладаються на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, слідчого судді;
3) повідомляти слідчого, слідчого суддю про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування зі свідками, представниками потерпілого у вказаному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Слідчий суддя мотивував ухвалу тим, що слідчим та прокурором у повній мірі доведені обставини, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Також, слідчий суддя, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначив підозрюваному розмір застави - 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,00 грн., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання в АДРЕСА_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 зазначила, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу, та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстким.
Підозрюваний ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначив, що він є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які потребують його піклування. Просив суд змінити запобіжний захід відносно нього не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.06 року, ст. ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права.
Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, його висновки про те, що слідчий та прокурор при розгляді справи довели, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні слідчого, а також, що заявлені ризики в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного можуть служити виключними підставами для його ув'язнення, є обґрунтованими.
З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024250310002026 від 18 червня 2024 року за ч.4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 червня 2024 року ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8 сидів на лавці поряд з вказаним будинком, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав майно, яке знаходилось в кишені сорочки потерпілого ОСОБА_8 та належало останньому, а саме: банківську картку АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 .
Після чого, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігав, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, використовуючи банківську картку АТ «Укрсиббанк» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), яка належить потерпілому ОСОБА_8 , в період часу з 13 години 13 хвилин по 13 годину 28 хвилин 18 червня 2024 року, здійснив оплату товарів, і таким чином викрав грошові кошти потерпілого на загальну суму 2 415 гривень 00 копійок. В подальшому, ОСОБА_6 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
18 червня 2024 року ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
19 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене у великих розмірах.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
В судовому засідання прокурор пояснив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні останнім в умовах воєнного стану в Україні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що згідно ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому останній, під тягарем можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_6 не працює, офіційне джерело доходу відсутнє. Підозрюваний раніше неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності на шлях виправлення не став, знову вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, що вказує на ризик, передбачений п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, незаконного впливу підозрюваного на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні в тому числі шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 проживає в одному населеному пункті зі свідками та потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, останньому відоме їх місцезнаходження.
Тому, саме тримання під вартою буде достатнім запобіжним заходом для анулювання ризиків зазначених в клопотанні.
З ухвали слідчого судді вбачається, що на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього обмежувального заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів зазначає, що прокурором доведено належними, достатніми, достовірними доказами наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 шляхом застосування відносно останнього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , майновий та сімейний стан останнього, обставини вчинення останнім кримінального правопорушення, прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про визначення розміру застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в разі внесення якої підозрюваний ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин слідчий суддя вірно дійшов до висновку про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід може не забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі та запобігання продовження злочинної діяльності.
Під час апеляційного розгляду захисник підозрюваного ОСОБА_5 не навела достатніх підстав та не обґрунтувала доцільність застосування підозрюваному більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні та не довела, що обрання підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою буде достатнім для запобігання неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Отже, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб із визначенням розміру застави, що буде необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та буде відповідати загальним принципам закріпленим в ч.3 ст. 5 Конвенції.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи, які наведені в апеляційних скаргах були предметом детального дослідження в ході розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції та слідчим суддею надано на них обґрунтовані і мотивовані відповіді.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею суду першої інстанції розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: