Провадження № 11-сс/821/245/24 Справа № 711/4892/24 Категорія: ст. 182 КПК УкраїниДоповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
16 липня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний захисник ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, одруженого, який є фізичною особою підприємець, внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України,
Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 45 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 136260,00 грн. Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки передбачені ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 року у задоволенні клопотання старшого слідчого ОСОБА_8 відмовлено.
Застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/чи роботи;
- утриматися від спілкування у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) із встановленими свідками у цьому ж кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_6 у присутності слідчого чи прокурора;
- утриматися від спілкування у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні щодо обставин, які розслідуються у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 даною ухвалою слідчого судді, в межах строку досудового розслідування, тобто до 13 серпня 2024 року включно.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала суду мотивована тим, що врахувавши особу підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, його сімейний та матеріальний стан, відсутність будь-яких доказів щодо наявності у останнього рухомого та нерухомого майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що запобігти ризикам можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж застава, а саме особистого зобов'язання з покладанням додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Відповідний запобіжний захід буде належним запобіжником від порушення підозрюваним процесуальних обов'язків та його належної процесуальної поведінки.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати, та винести нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 45 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб на 2024 рік, що становить 136 260 грн., з покладенням обов'язків, вказаних у клопотанні.
Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчий суддя не в повній мірі врахувала наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, розмір майнової шкоди, а також ризик вчинення нових кримінальних правопорушень.
Прокурор зазначив, що розмір застави, про який вказується в клопотання не є завідомо непомірним для ОСОБА_6 , та таким що достатньою мірою гарантуватиме виконання покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з'явилися, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст.ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12023250000000025 від 18.01.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 229, ч. 3 ст. 177 КК України.
13.06.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, а саме у незаконному використанні знака для товарів, вчиненого організованою групою, що завдало матеріальної шкоди у особливо великому розмірі, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, оскільки санкція статті передбачає покарання у вигляді штрафу від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які додані до клопотання про застосування запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні пояснив, що підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, усвідомлюючи тяжкість покарання, у разі визнання винним підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому в провину кримінального правопорушення, він може переховуватись від слідства та суду. Також ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків, зокрема ОСОБА_9 , та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Прокурор також зазначив, що підозрюваний знайомий з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, з якими постійно спілкувався, а тому ризик, що вони можуть вибудувати спільну версію подій з метою уникнення кримінальної відповідальності є обґрунтованим.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст.131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зазначені вимоги закону, слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси дотримані.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Аналіз змісту наданих органом досудового розслідування до матеріалів клопотання та досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та з огляду на їх вагомість та взаємозв'язок, дають достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.
Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Апеляційний суд зазначає, що розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, суд повинен враховувати вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Підставою для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що забезпечується здачею паспорту, а також дії передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а зокрема: може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні. Метою для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається орган досудового розслідування не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, також не доведена негативна поведінка підозрюваного.
Суд апеляційної інстанції вважає, слідчим суддею в достатній мірі встановлено підстави для відмови в обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави.
Такий запобіжний захід, на переконання апеляційного суду, є занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню ризиків у даному кримінальному провадженні.
Тільки те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за ступенем тяжкості належать до категорії нетяжких злочинів, не дає підстав для застосування до першого такого запобіжного заходу, як застава.
Крім того, будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного за час досудового розслідування стороною обвинувачення апеляційному суду також не надано.
Колегія судді враховує позицію органу досудового слідства та прокурора, які в клопотанні вказують на наявність ризиків, а саме що ОСОБА_6 може переховуватись від органів слідства та суду, вливати на свідків в даному кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати кримінальному провадженню, та інших учасників кримінального провадження, ризик вчинення нових злочинів, проте вважає, що ні слідчий ні прокурор не обґрунтували, яким саме чином застава мінімізує наведені слідчим ризики протиправного впливу підозрюваного на свідків, інших підозрюваних а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у даному випадку прокурором хоч і доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, проте зазначені у клопотанні доводи не дають підстав вважати, що належну поведінку ОСОБА_6 неможливо забезпечити шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж застава.
Положення ст. 179 КПК України регламентують, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Такий запобіжний захід, на думку суду апеляційної інстанції, здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що до підозрюваного ОСОБА_6 , з огляду на характеризуючи дані та стійкість її соціальних зв'язків, можливо застосувати менш обтяжливий запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням на нього обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційним судом не встановлено.
Тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді за викладених в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів не вбачає, а відмова в застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, на думку суду апеляційної інстанції, відповідає нормам кримінального процесуального законодавства та позиції Європейського суду з прав людини.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: