Номер провадження № 22-ц/821/1202/24Головуючий по 1 інстанції
Справа № 711/6573/22 Категорія: 305000000 Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
16 липня 2024 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Новікова О.М.,
секретар: Матюха В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - адвокат Кучер Юлія Вікторівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення грошових коштів,
встановив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 04.08.2007 між дочкою позивачки ОСОБА_3 (після одруження ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 ) та відповідачем було укладено шлюб.
За час шлюбу подружжям було придбано спільне майно, зокрема, автомобіль TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, який зареєстровано за відповідачем.
Згідно зі свідоцтвом про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина відповідача (дочка позивачки) ОСОБА_5 померла, у зв'язку з чим, за заявою позивача про прийняття спадщини, як спадкоємця першої черги, було відкрито спадкову справу.
Згідно з відповіддю із Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області №31/23-1773 від 29.11.2022, відповідно до ЄДР ТЗ МВС за відповідачем з 25.04.2019 по 13.09.2022 був зареєстрований транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2494 см3. Інших транспортних засобів за відповідачем в період з 04.08.2007 по 13.09.2022 не зареєстровано та не реєструвалося.
Позивач вказує, що придбаний за час шлюбу автомобіль, відповідачем було відчужено через місяць після смерті дружини. Таким чином, як на думку позивача, відповідачем порушені права позивача, як спадкоємиці першої черги за законом. Так, виходячи з положень законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60 СК України, вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки якого є рівними, а відтак, дружині відповідача та відповідачу належало по частки вказаного автомобіля.
Оскільки батько ОСОБА_5 помер, дітей у неї не було, відповідно, - позивач (мати) та відповідач (чоловік) є спадкоємцями 1 черги після її смерті. Так як відповідач розпорядився автомобілем після смерті дружини на власний розсуд, відчуживши його, відповідно, позивач вважає, що має право на стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля.
Згідно з висновком експерта № 214 від 06.12.2022, ринкова вартість автомобіля станом на 06.12.2022 складає 703950 грн 00 коп. Відповідно, вартість частки автомобіля становить 175988 грн 00 коп., які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача у судовому порядку, оскільки автомобіль, на даний час, не обліковується за відповідачем і, відповідно, не може спадкуватися у нотаріуса.
Таким чином, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частки автомобіля у розмірі 175988 грн 00 коп. та здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/4 частини автомобіля у розмірі 175988 грн 00 коп., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1200 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1759 грн 88 коп., витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 20000 грн 00 коп., а всього - 198947 грн 88 коп.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Суд вважав, що є доведеними обставини про те, що спірний транспортний засіб був придбаний подружжям Меркулових під час шлюбу за спільні кошти, незважаючи на те, що він був зареєстрований за відповідачем, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Доказів на спростування доводів сторони позивача відповідачем надано до суду не було.
Той факт, на який вказує сторона відповідача про те, що вказаний автомобіль є особистою приватною власністю відповідача, посилаючись на обставини, начебто, взяття у сестри позику грошових коштів, зокрема, - на розписку від 01.12.2018, - є безпідставними. Так, зміст розписки не містить інформації про придбання транспортного засобу, а в ній зазначено, що ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти готівкою для придбання машини. При цьому, що машина може бути пральня, швейна, кофемашина, генератор, для переробки сировини тощо, враховуючи класифікацію машин за призначенням, ступеню універсальності, ступеню автоматизації.
До того ж, спірне рухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу і за кошти, які отримано за договором позики, укладеним одним з подружжям, які ним використано в інтересах сім'ї, підлягає поділу між ними у рівних частинах.
Вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі, у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Суд першої інстанції в рішенні також зазначив, що при визначенні вартості як всього спірного транспортного засобу, так і вартості його 1/4 частини, береться до уваги доказ висновок експерта від 06.12.2022 №214, а не висновок експерта №157 від 08.09.2023, оскільки у разі незаконного відчуження відповідачем спірного транспортного засобу після смерті дружини, слід брати до уваги ринкову вартість автомобіля, схожого за технічними характеристиками від того, що був відчужений, а не ринкову вартість того автомобіля, якого слід відшуковувати, і який фактично був відчужений, оскільки після такого відчуження його стан міг як суттєво погіршуватися, так і покращуватися.
Відтак, суд дійшов висновку, що майнові права позивача, як спадкоємця після смерті її дочки, були порушені відповідачем, як іншим спадкоємцем, який у незаконний спосіб після смерті дружини відчужив рухоме майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя Меркулових.
Не погоджуючись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Кучер Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що спірний транспортний засіб був придбаний з аукціону, а тому завчасно відповідач не знав та не міг знати, який саме транспортний засіб ним було придбано. Аукціон передбачає, що лот буде проданий тому покупцеві, який запропонує найвигіднішу ціну для продавця, у зв'язку з чим, до завершення аукціону неможливо знати, кому буде проданий той чи інший лот.
Надаючи своїй сестрі розписку про отримання в борг грошових коштів, відповідач не міг зазначити будь-які ідентифікуючі дані транспортного засобу, оскільки мав намір придбати його з аукціону, а тому зазначив, що кошти ним отримані для придбання машини.
Судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що під час перебування у шлюбі, зобов'язання з повернення боргу виконано не було у зв'язку з відсутністю коштів у подружжя, з метою виконання зобов'язання відповідач відчужив спірний транспортний засіб, що і стало підставою для зміни власника.
В апеляційній скарзі також зазначено, що визначаючи вартість транспортного засобу в сумі 703950,00 грн, відповідно до висновку № 214 від 06.12.2022, експерт керувався даними про транспортний засіб, наданими зі слів позивача та методом порівняння цін на аналогічні транспортні засоби. Проте, спірний транспортний засіб був придбаний з аукціону із значними пошкодженнями кузова та інших комплектуючих запчастин внаслідок ДТП. Відповідачем був проведений ремонт пошкоджених деталей власними зусиллями, а тому вартість спірного транспортного засобу є значно нижчою, ніж вказано у висновку експерта.
Так, відповідно до висновку експерта № 157 від 08.09.2023, складеного та оформленого судовим експертом на виконання ухвали суду від 21.07.2023, ринкова вартість на час проведення експертизи спірного транспортного засобу з врахуванням технічного стану та наявних пошкоджень внаслідок ДТП, складає 632241,00 грн, у т.ч. ПДВ.
Однак, суд першої інстанції відхилив вказаний доказ, який наданий на виконання ухвали суду про призначення експертизи та визначив вартість транспортного засобу відповідно до висновку, наданого позивачем.
Суд першої інстанції не визнав необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви висновок експерта № 157 від 08.09.2023, і при цьому при визначенні вартості транспортного засобу, не взяв до уваги вказаний висновок.
18.06.2024 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Соколишиної Л.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а відтак скасуванню не підлягає.
Заслухавши доповідача, представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07.02.2014 уклали шлюб, про що свідчить актовий запис № 1158. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 отримала прізвище ОСОБА_4 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 18.08.2022).
Позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_6 , враховуючи дані свідоцтва про її народження (повторне) серія НОМЕР_1 , актовий запис № 26, свідоцтва про розірвання шлюбу (повторне) серія НОМЕР_2 , актовий запис № 70, свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_3 , актовий запис № 87 та свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 (повторне), актовий запис № 67.
Відповідно до даних свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2561.
Встановлено, що шлюбні відносини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 припинені внаслідок смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2022 (справа №711/2670/22) про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на час смерті ОСОБА_5 не набрало законної сили.
Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. від 02.02.2023, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на автомобіль марки TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, на ім'я ОСОБА_5 , оскільки відсутній документ, що підтверджує право власності на вказаний транспортний засіб, враховуючи наявність даних про те, що автомобіль відчужений чоловіком померлої та перереєстрований на нового власника 13.09.2022.
У цій постанові зазначено, що після смерті ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини подали 20.08.2022 її мати ОСОБА_1 та 23.08.2022 її чоловік ОСОБА_2 , які знаходяться у спадковій справі № 18/2022, що зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 69599401.
Дані обставини також підтверджуються матеріалами спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Зуєвою Н.В., які надані на виконання ухвали суду від 24.02.2023. Крім того, встановлено наявність претензії АТ КБ «Приватбанк» від 02.12.2022 про наявність заборгованості у позичальника ОСОБА_5 у розмірі 4740 грн 00 коп. за кредитним договором від 06.11.2013. Заповітів померлої ОСОБА_5 не виявлено, свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Під час розгляду справи відсутні дані про звернення АТ КБ «Приватбанк» із позовною заявою до спадкоємців після смерті ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.11.2013.
Відповідно до даних листів ГСЦ МВС РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області (Філія ГСЦ МВС) від 29.11.2022 №31/23-1773 та від 31.01.2023 №31/23-251, за ОСОБА_2 в період з 25.04.2019 по 13.09.2022 був зареєстрований транспортний засіб марки TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2494 см3. Інших транспортних засобів за відповідачем в період з 04.08.2007 по 28.11.2022 та в період з 25.04.2019 по 31.01.2023 не зареєстровано та не реєструвалося. Крім того, зазначено, що вказаний транспортний засіб відчужено ОСОБА_2 та перереєстровано на нового власника 13.09.2022.
За інформацією ГСЦ МВС РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області (Філія ГСЦ МВС) від 18.04.2023 № 31/23/41-382 та матеріалів, наданих на запит суду, - матеріалів, що стали підставою для реєстрації 25.04.2019 за ОСОБА_2 транспортного засобу марки TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, неможливо у зв'язку із закінченням трьохрічного терміну зберігання. При цьому, ОСОБА_2 в послідуючому продав цей транспортний засіб ОСОБА_7 за ціною 311744 грн 00 коп., про що свідчить договір купівлі-продажу від 13.09.2022.
Крім того, на підставі заяви ОСОБА_7 від 13.09.2022 та долучених нею документів, автомобіль марки TOYOTA RAV4, 2015 року випуску був перереєстрований за цією особою.
Як вбачається з висновку експерта № 214 від 06.12.2022, складеного та оформленого судовим експертом авто-товарознавцем А.А. Березовським, середня ринкова ціна автомобіля TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, тип двигуна бензиновий 2494 см3, номер кузова НОМЕР_6 , автоматична коробка передач, на дату дослідження складає 703950 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ.
Вказаний висновок експерта складений на замовлення учасника справи ОСОБА_1 від 05.12.2022.
Крім того, відповідно до висновку експерта № 157 від 08.09.2023, складеного та оформленого судовим експертом авто-товарознавцем А.А. Березовським на виконання ухвали суду від 21.07.2023, ринкова вартість на час проведення експертизи транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, тип двигуна бензиновий 2494 см3, номер кузова НОМЕР_6 з врахуванням технічного стану та наявних пошкоджень внаслідок ДТП складає 632241 грн 00 коп., у т.ч. з ПДВ.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі, у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14 (провадження № 61-12957св19) зазначено, що спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов'язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2019 ОСОБА_2 , під час його перебування в шлюбі з ОСОБА_5 , було придбано транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2015 року випуску.
Беручи до уваги положення закону та встановлені під час розгляду справи обставин, вказане майно - транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя, частки якого є рівними, відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, дружині відповідача та відповідачеві належало по 1/2 частці вказаного спірного автомобіля.
Доводи апеляційної скарги про те, що зазначений транспортний засіб є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки був придбаний за позичені відповідачем на підставі розписки кошти, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, зі змісту розписки неможливо достовірно стверджувати, що кошти в сумі 7000 дол.США були позичені відповідачем саме на придбання транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2015 року випуску, про що правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
По-друге, якщо така розписка і мала місце, колегія суддів зазначає, що у випадку укладення одним із подружжя договору в інтересах сім'ї, цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Кошти, отримані на підставі розписки, під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в шлюбі, останні витратили в інтересах сім'ї, а саме на придбання транспортного засобу TOYOTA RAV4, 2015 року випуску. Відтак, ОСОБА_5 , крім набуття у власність частини вказаного автомобіля, набула разом зі своїм чоловіком зобов'язання у вигляді повернення позиченої грошової суми, оскільки кредитний договір, укладений в інтересах сім'ї, створює обов'язки для обох з подружжя.
Таким чином, транспортний засіб, придбаний відповідачем в інтересах сім'ї, під час шлюбу, за кошти, взяті ним у позику, не є його особистою приватною власністю, а є спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи сторони відповідача про те, що задля повернення коштів в розмірі 7000 дол.США, ОСОБА_2 у вересні 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_5 , був вимушений позичити таку ж суму у своєї матері, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані судження не підтверджені жодним доказом.
Так, з матеріалів справи неможливо встановити джерело походження коштів, які відповідач, як боржник, ніби-то повернув своїй сестрі. Розписки, складеної матір'ю відповідача, яка ніби-то надала останнюму кошти в сумі 7000 дол.США, матеріали справи не містять. Тобто констатувати той факт, що ОСОБА_2 було повернуто борг власними коштами (отриманими в позику від матері), чи коштами, частково або повністю набутими у шлюбі з ОСОБА_5 , враховуючи, що після смерті дружини минув місяць, суд не може.
Крім того, у матеріалах справи наявна копія папірця без назви (т. 1 а.с. 103), суд допускає, що вказаний документ може бути розпискою про повернення боргу, в якому зазначено, про те, що ОСОБА_2 15.09.2022 повернуто ОСОБА_8 борг в розмірі 7000 дол.США.
Однак, з вказаного аркуша також неможливо встановити, за рахунок яких коштів відповідачем був повернутий борг, враховуючи, що заборгованість була повернута позикодавцю 15.09.2022, а транспортний засіб, який був придбаний у шлюбі та вважався спільною сумісною власністю подружжя, відчужений відповідачем своїй матері 13.09.2024 за договором купівлі-продажу. Тобто, борг був повернутий відповідачем своїй сестрі безпосередньо після продажу транспортного засобу, який був набутий ОСОБА_2 та його дружиною у шлюбі, за життя останньої.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово вказував на те, що оскільки спірний транспортний засіб був придбаний з аукціону зі значними пошкодженнями кузова та інших комплектуючих запчастин, внаслідок ДТП, ОСОБА_2 був проведений ремонт пошкоджених деталей власними зусиллями. При цьому, ремонт автомобіля, хоча б частковий, хоча б пошкоджених деталей, у будь-якому випадку потребує певних капіталовкладень. Відтак, оскільки ремонт автомобіля здійснювався під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у шлюбі, логічним та правомірний є висновок, що такий ремонт здійснювався за кошти сімейного бюджету, зворотнього матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що стороною відповідача не була спростована презумпція спільності права власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на транспортний засіб TOYOTA RAV4, 2015 року випуску.
Щодо доводів скаржника про визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу та неврахування судом висновку експерта, підготовленого на підставі ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
З урахуванням викладених вище норм права, колегія суддів зазначає, що оскільки висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили, відтак, такий висновок не є основним доказом у справі, а його прийняття та врахування є правом, а не обов'язком суду. Таким чином, суд не позбавлений права, за наявності у справі двох висновків експерта, відхилити один, та врахувати інший, із зазначенням мотивів такого відхилення.
Так, враховуючи висновок експерта від 06.12.2022 № 214, суд першої інстанції належним чином мотивував причини відхилення висновку експерта від 08.09.2023 № 157, зазначивши, що у разі незаконного відчуження відповідачем спірного транспортного засобу після смерті дружини, слід брати до уваги ринкову вартість автомобіля, схожого за технічними характеристиками від того, що був відчужений, а не ринкову вартість того автомобіля, якого слід відшуковувати, і який фактично був відчужений, оскільки після такого відчуження його стан міг як суттєво погіршуватися, так і покращуватися.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки, з моменту продажу спірного транспортного засобу та до моменту проведення експертизи, за результатами якої 08.09.2023 складено висновок експерта № 157, минув майже рік, відтак стан автомобіля міг суттєво змінитися.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення грошових коштів, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови 17 липня 2024 року.
Судді Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
Л.І. Василенко