Справа № 536/689/23 Номер провадження 22-ц/814/1928/24Головуючий у 1-й інстанції Река А.С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
01 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо доньок- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що під час їх спільного проживання без реєстрації шлюбу в них народилося двоє доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , батьківство щодо яких відповідачем не оспорюється.
Неповнолітні доньки проживають разом з нею та перебувають на її повному матеріальному утриманні.
З 2015 року сторони проживають окремо, будь-якого спілкування батька з доньками не існує, останній самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, життям дітей взагалі не цікавиться, не приймає участь в їх вихованні, не допомагає матеріально, має значну заборгованість по сплаті аліментів.
З 2014 року був неодноразово засуджений за вчинення різних кримінальних правопорушень.
Вважає, що така поведінка відповідача та його негативне ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків слугує підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покладено на орган опіки та піклування Виконавчого комітету Піщанської сільської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_2 , щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відмова в задоволенні позову обґрунтована бажанням батька дітей виконувати свої обов'язки та брати участь в їх вихованні, про що він повідомляв як на засіданні органу опіки та піклування, так і під час судового розгляду справи.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає, що взявши до уваги заперечення батька проти позбавлення його батьківських прав та висловлене ним бажання приймати участь в житті дітей, а також розцінивши явку відповідача в два судових засідання як свідчення такого бажання, суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для позбавлення останнього батьківських прав, не проаналізувавши при цьому фактичні обставини по справі, які свідчать про свідоме тривале нехтування ним своїми обов'язками по матеріальному утриманню дітей, участі в їх вихованні, фізичному та моральному розвитку.
Вказує, що судом фактично було проігноровано факт відсутності будь-якого спілкування батька з дітьми на протязі більше семи років, що само по собі свідчить про його винну поведінку у формі умисної бездіяльності.
Незважаючи на роз'яснення органу опіки та піклування ОСОБА_2 про необхідність налагодити стосунки у спілкуванні з дітьми, останній не довів зміну свого байдужого до них відношення, прагнення турбуватись про доньок та приймати участь в їх житті.
Наголошує, що відповідачем навіть протягом розгляду справи не було здійснено жодного платежу щодо сплати аліментів, незважаючи, що він є працевлаштованою здоровою особою, інших утриманців не має, а всі свої доходи витрачає на власні потреби, ігноруючи наявний борг по аліментам.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 3. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що під час спільного проживання ОСОБА_5 (на даний час шлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 в них народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після припинення фактичних шлюбних відносин, діти залишились проживати разом з матір'ю в с. Ялинці, Кременчуцького району Полтавської області, тоді як відповідач проживає в с. Максимівка, Кременчуцького району Полтавської області в будинку своєї матері.
Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 вказувала, що батько дітей участі в їх вихованні не приймає, не цікавиться життям та розвитком, має заборгованість по сплаті аліментів, більше семи років не підтримує з дітьми жодних стосунків. Останній раз бачив доньок в школі на День знань 01.09.2017 р. Після зазначеної дати будь-яких дій, які-б свідчили про його бажання спілкуватись з доньками та приймати участь в їх житті ним здійснено не було.
Відмовляючи в задоволенні позову,суд взяв до уваги відсутність доказів винної поведінки батька та нехтування ним батьківськими правами, факт приймання ним участі в судових засіданнях, що на думку суду свідчить про відстоювання своїх батьківських прав, зазначивши при цьому, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, для застосування якої немає на даний час достатніх правових підстав.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.7 та ч.8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
При розгляді справ подібної категорії, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Так, при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз'яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Також Верховний Суд зауважив, що сам по собі факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав та його процесуально поведінка не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Матеріалами справи, а саме довідкою Виконавчого комітету Піщанської сільської ради №10-11.4/09 від 16 січня 2023 року, доводиться, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають ОСОБА_1 (позивач), її мати - ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 та доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач згідно довідки ТОВ «Фортекс» №2 від 20.01.2023 року, працює в ТОВ «Фортекс» растильником грибниці з 01.11.2022 року і по теперішній час та характеризується позитивно.
З довідок Ялинцівської гімназії Піщанської сільської ради про участь батьків учениці 3 класу ОСОБА_4 та учениці 6 класу ОСОБА_3 вбачається, що всі питання пов'язані з вихованням та навчанням дітей як в дошкільному підрозділі «Калинка», так і в Ялинцівській гімназії займалася мати - ОСОБА_9 , яка приводила та забирала дівчат, приходила до шкоди для вирішення нагальних питань та в телефонному режимі. Батько дітей не цікавився шкільним життям доньок, батьківські збори не відвідував та був в школі лише одного разу на День знань в 2017 році.
Згідно довідки Ялинцівської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини від 13 січня 2023 року ОСОБА_1 протягом 2015-2023 років неодноразово зверталася до Ялинцівської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини з приводу хвороби дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
15 листопада 2022 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_1 .
З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_4 складеної практичним психологом та в.о. директора гімназії вбачається, що дівчина називає нового чоловіка мами ОСОБА_11 своїм батьком, з яким в неї склалися довірливі та дружні стосунки. Про батька ОСОБА_12 не згадує та не розповідає.
Аналогічні пояснення щодо відносин дівчинки з біологічним батьком та теперішнім чоловіком вбачаються із характеристики іншої доньки ОСОБА_3 , яка теж підтримує гарні відносини з вітчимом ОСОБА_11 та не згадує батька ОСОБА_13 .
Також матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів.
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про його працевлаштування та наявність джерел доходів.
Згідно розрахунку заборгованості про стягнення аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочок станом на 04.01.2023 року заборгованість складає 171472,85 грн. При цьому з розрахунку, який охоплює період з червня 2019 року по грудень 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачував аліменти лише 1 раз - в грудні 2019 року.
Тобто, усвідомлюючи свій обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей та необхідності надавати їм матеріальну допомогу, відповідач на протязі семи років не сплачував аліменти, що призвело до утворення вищевказаної заборгованості.
Такі дії відповідача свідчать про його небажання створювати для своїх неповнолітніх доньок умови, які є необхідними для їх всебічного розвитку та позбавляють дітей права на належне матеріальне утримання.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, затвердженого рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №195 від 27 вересня 2023 року, після з'ясування всіх обставин було встановлено, що на даний час питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є передчасним, оскільки у батька є бажання в збереженні родинних відносин зі своїми доньками, тому орган опіки та піклування прийшов до висновку про недоцільність позбавлення громадянина ОСОБА_2 батьківських прав.
Дослідивши вказаний доказ та врахувавши, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України), колегія суддів вважає за можливе відступити від нього з огляду на наступне.
Так, зібраними по справі доказами доводиться, що на протязі семи років ОСОБА_2 як батьком не було вжито жодних заходів, які-б могли бути розцінені як його бажання в збереженні родинних відносин з своїми доньками.
У висновку органу опіки та піклування зазначено, що при спілкуванні з спеціалістом відділу соціального захисту, ОСОБА_2 повідомив, що він хоче спілкуватись з дітьми, але має перешкоди зі сторони колишньої цивільної дружини.
Проте, ні суду першої інстанції, ні органу опіки та піклування останнім не було надано доказів того, що позивач ОСОБА_1 створює йому перешкоди у спілкуванні з дітьми.
При цьому, з питаннями щодо здійснення матір'ю перешкод в його спілкуванні з дітьми, ОСОБА_2 до органу опіки та піклування на протязі цих семи років не звертався, не ініціював можливості визначення порядку та способу участі в їх вихованні.
За вказаних обставин, колегією суддів не приймаються до уваги твердження ОСОБА_2 про неможливість здійснювати належним чином свої батьківські обв'язки внаслідок створення позивачем перешкод у спілкуванні з доньками, оскільки вказана обставина, яка в розумінні ст. 77 ЦПК України входить до предмета доказування, не була доведена відповідачем належними та допустимими доказами.
Також колегія суддів не може погодитись з твердженням суду першої інстанції про те, що участь відповідача в декількох судових засіданнях під час розгляду справи та висловлені заперечення проти позовних вимог свідчить про його інтерес до дітей.
В даному випадку йде мова про процесуальну поведінку відповідача та висловлену ним власну позицію щодо позовних вимог ОСОБА_14 , що само по собі не може розцінюватись як наявний та дійсний інтерес батька до дітей, бажання приймати участь в їх житті, підтримувати з ними відносини та сприяти їх моральному та фізичному розвитку.
При цьому, самим відповідачем окрім заперечень проти задоволення позовних вимог не було надано суду доказів на доведення обставин, якими він заперечував заявлені ОСОБА_1 вимоги.
Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, по справі мають бути наявні обставини, які свідчать про неможливість змінити поведінку батька у кращий бік та за наявності вини в його діях.
На підставі вищенаведених обставин,колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях відповідача винної поведінки у формі бездіяльності, яка виражається в його байдужості до життя своїх доньок, відсутності проявів батьківського піклуванню та турботи на протязі більше семи років, не бажання створювати для дітей гармонійні умови їх розвитку, ухилення від надання донькам будь-якої матеріальної допомоги, що свідчить про його свідоме самоусунення від виконання своїх батьківських обов'язків.
Таке нехтування своїми обв'язками є наслідком небажання відповідача займатись вихованням та розвитком дітей та свідчить про ігнорування їх інтересів, які мають бути предметом його основного піклування.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення, у зв'язку з чим, колегія судів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також колегія суддів, у відповідності до висновків Верховного Суду, звертає увагу, що батько дитини, в разі зміни своєї поведінки та налагодженні стосунків з дітьми не позбавлений права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 січня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2024 року.
Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко О. В. Прядкіна