Справа № 552/2252/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2230/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець-Мельничук О.К. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
08 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»
на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року у складі судді Миронець-Мельничук О. К.
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Заява мотивована тим, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2016 року задоволено подання державного виконавця Київського ВДВС по м. Полтава Полтавського МУЮ Полтавської області Погарської О. Ю. та тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішеннями суду по зведеному виконавчому провадженню № 50927822 на суму 39 539,95 грн.
Проте про вказаний факт він дізнався лише у травні 2023 року коли мав намір виїхати за кордон на роботу.
Згідно відомостей АСВП, виконавче провадження № 50927822 на суму 39 639,95 грн завершено, вказаний борг був погашений його поручителем ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» за № 147 від 18.06.2019. Претензії щодо сплати боргу не надходили.
Отже, станом на день звернення із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, виконавче провадження завершено, що свідчить про достатність підстав для скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон.
Посилаючись на викладене, просив суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 за поданням державного виконавця Київського ВДВС по м. Полтава Полтавського МУЮ Полтавської області Погарської О. Ю. по зведеному виконавчому провадженню № 50927822.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , застосоване на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2016 року у справі № 552/2252/16-ц.
Ухвала суду мотивована наявністю правових підстав для задоволення заяви.
Не погодившись з даною ухвалою, представник ПАТ КБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції проігноровано факт того, що згідно інформації з АСВП у виконавчому провадженні № 35984477 стягувачем є також ВАТ «Морський транспортний банк» та відповідно до наданої довідки, поручителем ОСОБА_2 внесені грошові кошти в рахунок погашення заборгованості ВАТ «Морський транспортний банк».
Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження взагалі відсутня інформація щодо виконавчого провадження № 50927822.
Зазначає, що обмежувальний захід було застосовано ухвалою суду до боржника у зв'язку із встановленням судом факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, відтак скасування таких обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для їх застосування, зокрема досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом. Проте на даний час заборгованість боржника перед АБ «Укргазбанк» не погашена, зобов'язання не виконуються з 2016 року, тому відсутні підстави для скасування обмежувальних заходів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Головний державний виконавець Київського ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Наголошує, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вважає, що відсутні підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки виконання рішення суду не підтверджено належними доказами, жодних фінансових документів щодо добровільної сплати заборгованості заявником не було надано, відтак місцевий суд неправомірно дійшов висновку про виконання рішення суду.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Київському ВДВС по м. Полтава Полтавського міськрайонного управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження № 50927822, у якому було об'єднано виконавче провадження № 50331848, відкрите постановою державного виконавця від 29.02.2016 з примусового виконання судового наказу № 2н-348/2008 від 07.07.2008 Київського районного суду м. Полтави про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 19 812,13 грн та виконавче провадження № 50448565, відкрите за постановою державного виконавця від 14.03.2016, з примусового виконання виконавчого листа № 2-3821/08, виданого 15.01.2009 Київським районним судом м. Полтави про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» заборгованості у розмірі 19 727,82 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2016 року задоволено подання державного виконавця Київського ВДВС по м. Полтава Полтавського міськрайонного управління юстиції Погарської О. Ю. та тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішеннями суду по зведеному виконавчому провадженню № 50927822 на загальну суму 39 539,95 грн.
Звертаючись із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 посилався на відсутність підстав для застосування обмеження, оскільки виконавче провадження завершено, борг повністю погашено поручителем ОСОБА_2 .
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на даний час зведене виконавче провадження № 50927822 знищене, що є підставою для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно частини четвертої статті 313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
За своїм змістом словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у пункті 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов'язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов'язків боржника, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», а також прийняття необхідних мір для виконання рішення суду.
Згідно із статтею 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Посилаючись на відсутність обов'язку з виконання судових рішень у зв'язку з погашенням заборгованості, заявник надав суду довідку ПрАТ «Полтавський машинобудівний завод» про здійснення відрахування боргу з ОСОБА_2 за постановою ВП № 35984477 від 10.10.2017 за виконавчим листом № 2-3821/08 від 15.01.2009, за яким борг погашено повністю.
Проте, даний документ не є доказом виконання заявником ОСОБА_1 свого зобов'язання у зведеному виконавчому провадженні № 50927822, оскільки стосується лише судового рішення, ухваленого на користь ВАТ «Морський транспортний банк», у якому ОСОБА_2 є солідарним боржником.
Доказів виконання боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судового наказу № 2н-348/2008 від 07.07.2008 про стягнення заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» матеріали справи не містять і суду таких обставин не доведено.
Таким чином, за недоведеності заявником факту виконання обов'язку, покладеного на нього судовим рішенням, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, вжиття усіх необхідних заходів для виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для обмеження заявника у праві виїзду за межі України, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права на фактичним обставинам справи.
Сам лише факт знищення виконавчого провадження за відсутності доказів належного виконання боржником свого зобов'язання за судовим рішенням не є належною та достатньою підставою для скасування обмежувальних заходів, яких було вжито судом з метою спонукання боржника до погашення заборгованості та виконання зобов'язань за рішеннями суду по зведеному виконавчому провадженню № 50927822 на загальну суму 39 539,95 грн.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги представника ПАТ АБ «Укргазбанк», який є стягувачем у виконавчому провадженні, є обґрунтованими та заслуговують на увагу, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням з цього питання нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року скасувати та постановити з цього питання нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна