Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5904/23 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 30 Доповідач Шевчук А. М.
03 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №285/5904/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, визнання недійсним договору купівлі-продажу
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Літвин О.О. у м. Звягелі,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Семенька Василя Михайловича звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, сірого кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , укладений в Територіальному сервісному центрі №1844 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області 23 лютого 2023 року; визнати вказаний вище автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказаний вище автомобіль та виділити його ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, сірого кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , в сумі 139 242,73 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 06 січня 2015 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який рішенням суду від 02 серпня 2023 року розірваний. За час шлюбу та спільного проживання з відповідачем ОСОБА_2 подружжям 16 лютого 2019 року придбано легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, сірого кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , який був зареєстрований на відповідача ОСОБА_2 . Без її відома та згоди 23 лютого 2023 року ОСОБА_2 зняв із обліку вказаний вище автомобіль та продав його своєму родичу відповідачу ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки ОСОБА_2 не припинив користуватися спірним автомобілем, а дії здійснені, щоб позбавити ОСОБА_1 права власності. У позивача документи на автомобіль відсутні. Відомості щодо вартості транспортного засобу віднесено до конфіденційної інформації, яка може бути поширена лише за згодою особи. ОСОБА_2 надати копії відповідних документів відмовляється.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2024 року за клопотанням представника позивача призначена судова автотоварознавча експертиза.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції вирішив питання, про яке адвокат позивача в письмовому клопотанні не заявляв, а саме, зобов'язав ОСОБА_3 надати експерту спірний автомобіль для проведення експертного дослідження. Крім того, на вирішення експертизи винесено питання щодо визначення середньої ринкової ціни конкретного автомобіля, а не будь-якого автомобіля відповідної марки та моделі, певного року випуску та об'ємом двигуна, як заявлялося у клопотанні про призначення експертизи. Зазначає, що його представник у судовому засіданні не заперечував проти призначення експертизи на умовах та в обсязі, про які зазначив в своєму клопотанні представник позивача, але про те, що хтось має надати експерту автомобіль для огляду в даному клопотанні не йшлося. У судовому засіданні дане питання взагалі не обговорювалося, суд не виносив такого питання на обговорення сторін, не з'ясовувалася думка учасників справи. Вважає, що суд першої інстанції за власною ініціативою протиправно вийшов за межі заявленого адвокатом позивача клопотання, при цьому в ухвалі, яка оскаржується у апеляційному порядку, навіть не навів роз'яснень та мотивів вчинення такої дії. Надання експерту права на коригування питання, зазначеного в ухвалі суду про призначення експертизи, вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки здійснення вказаної дії дозволяє експерту здійснювати безпосередній вплив на хід судового процесу, адже він може на власний розсуд корегувати поставлене йому питання в будь-який зручний для нього спосіб без погодження із сторонами. Крім того, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції також закрив підготовче провадження, що є явним порушенням норм ЦПК України та неправильно роз'яснив межі апеляційного оскарження.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтує на тому, що представник ОСОБА_2 у підготовчому засіданні заявив клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, але суд першої інстанції, не вирішивши це питання, закрив підготовче засідання у даній цивільній справі та зупинив провадження у справі. Вважає закриття підготовчого провадження у справі є передчасним, оскільки надані не всі докази в справі. Крім того, надання експерту права коригування питання, зазначеного в ухвалі про призначення експертизи, є порушенням вимог ст.104 ЦПК України.
Відзиву на апеляційні скарги не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підтримав та просить її задовольнити, - ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Адвокат не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 .
Представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 підтримала та просить її задовольнити, - ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Адвокат не заперечила щодо задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.122,129). Адвокат спрямував до суду заяву, у якій просить провести судове засідання за відсутності позивача та її представника, пославшись на перебування на лікарняному. Одночасно просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. За змістом положень частини другої ст.372 ЦПК України неявка учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
За положеннями частин другої та третьої ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
При вирішенні питання щодо призначення судової експертизи в справі, суду належить керуватися положеннями діючого на момент вчинення відповідної процесуальної дії законодавства, з обов'язковим врахуванням додаткових інструкцій, роз'яснень, правил, які регулюють означене питання.
Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Дульський проти України" (заява №61679/00) від 01 червня 2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Порядок призначення судової експертизи, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», ЦПК України, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (з подальшими змінами) роз'яснено, що у разі, коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.
Також у пунктах 1 та 2 зазначеної вище постанови ВСУ звернута увага судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
Відповідно до правового висновку, відображеного у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №683/1084/21 суд наділений правом не приймати на віру будь-який висновок експерта та оцінювати його відповідно до ст.89 ЦПК України.
У постанові від 11 квітня 2018 року в справі №910/24880/15 Верховний Суд наголосив, що висновок здійснений не в результаті проведення судової експертизи не є обов'язковим при оцінці доказів у справі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Абзац 1 ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відтак, із метою визначення вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, р.н. НОМЕР_2 , 2009 року випуску, що має значення для правильного вирішення справи, для забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення в справі автотоварознавчої експертизи.
Встановлення вартості спірного транспортного засобу потребує наявності спеціальних знань, якими володіє експерт у галузі товарознавства. Отже, суду слід встановити фактичні дані, що входять до предмета доказування - вартість спірного транспортного засобу. Інші засоби доказування могли б замінити висновок експертизи, але письмові докази відповідачами з цього приводу не надані, а у позивача вони відсутні. Вартість спірного автомобіля учасниками справи не визнається, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно необхідності призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_2 на те, що на вирішення експертів винесено питання щодо визначення середньої ринкової ціни конкретного автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, р.н. НОМЕР_2 , 2009 року випуску, а не будь-якого автомобіля відповідної марки та моделі, певного року випуску та об'ємом двигуна, як було завлено у клопотанні представника позивача про призначення відповідної експертизи, спростовуються положеннями частини четвертої ст.103 ЦПК України, якою унормовано, що питання, з яких має бути проведена експертиза, яка призначається судом, визначаються судом.
Разом із тим, суд першої інстанції, призначивши у справі судову автотоварознавчу, надав експерту право коригувати питання, зазначене в ухвалі суду, відповідно до призначеної експертизи.
За положеннями п.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), експерт має право, зокрема у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення поставлених експертові питань; указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.
Отже, чинне законодавство не надає експертові права на коригування поставленого питання на вирішення експертизи. У разі виникнення сумнівів експерт наділений лише правом звернутися до суду, який призначив експертизу, для уточнення поставленого йому питання, а тому делегування судом повноважень експерту на власний розсуд коригувати питання не відповідає положенням закону та є незаконним, оскільки обмежує учасників справи у реалізації їх процесуальних прав.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції зобов'язав ОСОБА_3 надати експерту спірний автомобіль для проведення експертного дослідження, хоча адвокат позивача в письмовому клопотанні цього не просив, не ґрунтуються на положеннях закону. Так, зміст положень частини першої ст.107 ЦПК України передбачає, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. Які матеріали необхідні для проведення експертизи остаточно визначає суд.
Доводи апеляційних скарг відповідачів щодо неврахування думки учасників справи при визначенні необхідних матеріалів для проведення експертизи та відсутності мотивів з цього приводу не є обов'язковими підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на помилку відносно не зазначення в ухвалі суду першої інстанції про право на оскарження ухвали про призначення експертизи спростовуються тим, що допущена судом першої інстанції помилка жодним чином не призвела до порушення прав учасників справи, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи відкрито та справа призначена до розгляду. Тобто право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи не порушено та реалізація такого права апеляційним судом забезпечена.
Доводи апеляційних скарг відповідачів на безпідставне закриття в ухвалі про призначення експертизи підготовчого провадження є передчасним. Стаття 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи та зупинення провадження у справі. Заперечення на ухвалу суду першої інстанції щодо закриття підготовчого провадження, щодо не залучення до участі третьої особи можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Із огляду на викладене вище та відповідно до положень ст.376 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції належить змінити, виключивши із резолютивної частини посилання на надання експерту права коригування питання, зазначеного в ухвалі суду, відповідно до призначеної експертизи. У решті ухвала залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 березня 2024 року змінити, виключивши із резолютивної частини посилання на надання експерту права коригування питання, зазначеного в ухвалі суду, відповідно до призначеної експертизи.
У решті ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: