Справа № 761/45011/23
Провадження № 2/761/4575/2024
(заочне)
11 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,
при секретарі: Панчоха Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в особі свого представника адвоката Проскурня Т.В. з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) про стягнення грошових коштів, у якому просить: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7 900 000,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики. ОСОБА_5 не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 7 900 000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача. У зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
28 грудня 2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду.
05.01.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем в особі свого представника адвоката Проскурня Т.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 09.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 761/45011/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення грошових коштів.
16.01.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем в особі свого представника адвоката Проскурня Т.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 17.01.2024 заяву задоволено частково. У порядку забезпечення позову накладено арешт на садовий будинок загальною площею 276,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1637452032218, що зареєстрований за Відповідачкою 2 - ОСОБА_7 - до набрання законної сили рішенням суду по справі № 761/45011/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення грошових коштів. В іншій частині заяви - відмовлено.
31.01.2024 через підсистему «Електронний суд» позивачем в особі свого представника адвоката Проскурня Т.В. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 02.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 761/45011/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відзив від відповідачів не надходив.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату та час повідомлені належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалює проводити розгляд у заочному порядку за відсутності відповідачів, на підставі наявних в справі доказів.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики.
Відповідно до пункту 1 Договору позики, ОСОБА_1 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 7 900 000,00 грн (сім мільйонів дев'ятсот тисяч гривень 00 копійок), що за курсом АТ «ПРОКРЕДИТБАНК» на дату укладення договору становило 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США, а ОСОБА_5 прийняв від ОСОБА_1 та зобов'язався повернути позикодавцеві отриману суму до 01 грудня 2023 року без нарахування відсотків.
Одержання грошових коштів ОСОБА_4 за Договором позики підтверджується розпискою від 03 березня 2023 р., написаною власноруч.
Договір позики укладено ОСОБА_4 за згодою дружини ОСОБА_3 , про що свідчить заява - згода від 03 березня 2023 року.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В силу ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Частиною 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Згідно з ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час розгляду справи відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження виконання умов договору позики. Також, відповідачі не надали заперечень щодо обставин, викладених позивачем. При цьому, враховуючи предмет позову, саме на відповідачів покладається обов'язок щодо доведення обставин, які б свідчили про належне виконання ними прийнятих за договором обов'язків.
Враховуючи, що між позивачем та відповідачами було укладено договір позики від 03.03.2023 р., умови якого позивачем були виконані шляхом передання належної йому суми грошових коштів відповідачам, але останні взяті на себе за договором зобов'язання не виконують.
Тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 13 420,00 грн.
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2024, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7 900 000,00 грн. (сім мільйонів дев'ятсот тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок).
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2024, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_5 - РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_9 - РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя: