Справа № 761/25977/22
Провадження № 2/761/878/2023
20 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Аббасової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,
учасників справи:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору,
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідачка) про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору, відповідно до якого просить суд:
-зменшити розмір аліментів, які ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 500 євро на кожну дитину до розміру прожиткового мінімуму на кожну дитину для кожної дитини відповідного віку;
-внести зміни до договору між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, участь у вихованні та додаткових витратах на дітей, який був укладений та нотаріально посвідчений 25.07.2019 ОСОБА_7 , приватним нотаріусом КМНО за реєстровим номером № 1667, а саме до п. 2.1 шляхом його викладення в редакції: «Батько, ОСОБА_3 , зобов'язується сплачувати щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, на утримання дітей аліменти у розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину для кожної дитини відповідного віку.»
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.01.2010, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2016. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сторони скористались положенням ч. 4 ст. 157 Сімейного кодексу України та уклали Договір між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, участь у вихованні та додаткових витратах на дітей (далі - Договір), який був укладений та нотаріально посвідчений 25.07.2019.
Положеннями Договору визначено порядок та розміри аліментів на дітей, зокрема згідно п.2.1 Договору Позивач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 500 євро на кожного з дітей щомісячно.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що зміна даного Договору можлива за згодою Сторін, у зв'язку з істотною зміною таких обставин: розірвання трудового контракту (договору) Батька, як поточного, так і майбутніх, втрата працездатності, зміна матеріального становища платника, дефолту, інфляції, падіння курсу валют та купівельної спроможності та інше, про що має бути укладена додаткова угода, що потребує нотаріального посвідчення.
На час укладання договору позивач працював у Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі на посаді радника з питань виборів; період роботи з 01.10.2015 до 30.09.2022, що підтверджується Атестаційним листом HRU/119/22 з місця роботи.
30.09.2022 контракт позивача з Бюро з демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі було розірвано (припинено), що підтверджується Атестаційним листом HRU/114/22 з місця роботи.
На час укладення договору дохід позивача складав 5 465,44 Євро на місяць.
Після припинення контракту позивач є безробітним, додаткових джерел доходу не має, тобто, суттєво змінилося матеріальне становище.
Окрім того, у позивача змінився сімейний стан - 30.05.2017 між позивачем та ОСОБА_11 було зареєстровано шлюб, дружина вагітна та перебуває на утриманні позивача. Також позивач має батьків пенсійного віку, які потребують постійної фінансової допомоги позивача.
У зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено п. 6.1 Договору, позивач звернувся до відповідачки з вимогою про внесення змін до Договору в частині розміру аліментів. Відповідачка вказану вимогу отримала, проте не надала відповідь на неї. У зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.
Крім того, позивач просив суд врахувати, що 25.07.2019 ним було укладено договір дарування частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого позивач безоплатно передав у власність дітей належні йому частки квартири з метою забезпечення дітей житлом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2022 цивільну справу № 761/25977/22 передано судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою суду від 09.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 19.07.2023 поновлено представнику відповідача ОСОБА_4 процесуальний строк на подання відзиву у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору.
Як зазначає представник відповідачки у відзиві на позовну заяву, відповідач не заперечує щодо можливості перегляду умов договору, проте вважає, що сума аліментів до який просить зменшити позивач є недопустимим та вкрай недостатнім. Представник вказує, що відповідачка разом з дітьми у зв'язку з війною перебуває на території Польщі, власного доходу на даний час немає, допомогу від держави як переселенець не отримує. У відзиві також вказано, що на думку відповідачки, позивач продовжує роботу в структурі ОБСЄ, проте на іншій посаді, відповідачкою також надано розрахунок мінімально-достатніх витрат на дітей, а також зазначає, що у разі прийняття судом рішення про зменшення розміру аліментів просить встановити розмір аліментів до 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача. При визначенні такого розміру аліментів просить врахувати, що до укладення договору про сплату аліментів з позивачем, питання визначення розміру аліментів на дітей було предметом судового розгляду. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 у справі № 761/39947/16-ц, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції було установлено такий самий розмір аліментів з позивача на утримання дітей - 1/3 частина від усіх доходів ОСОБА_3 щомісячно.
24.07.2023 на адресу суду надійшла заява від представника позивача, яка по суті є відповіддю на відзив на позовну заяву. У вказаній заяві представником позивача викладено доводи, на спростування доводів, викладених у відзиві на позов. Зокрема, як вказує представник позивача, станом на даний час позивач не має трудових відносин з ОБСЄ, що підтверджується Атестаційним листом HRU/114/22 з місця роботи та Довідкою - підтвердженням, виданою 27.05.2023 ОБСЄ. При цьому, доводи відповідача щодо доходів та майнового стану відповідачки представник позивача вважає такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, так само як не підтверджені витрати на дітей.
18.07.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, зазначивши що на даний час позивач не перебуває в трудових відносинах та не має доходу.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував щодо зменшення аліментів до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та зазначив, що відповідачка погоджується до зменшення розміру аліментів до 1/3 частини доходів позивача, як це було установлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.01.2010, актовий запис № 25.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2016 у справі № 761/13406/16-ц шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу позивач та відповідачка мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком О.В., за реєстровим номером 1667, посвідчено Договір між батьками про сплату аліментів на утримання дітей, участь у вихованні та додаткових витратах на дітей.
Положеннями вказаного договору визначено порядок та розміри аліментів на дітей, які позивач зобов'язаний сплачувати відповідачці, врегульовано порядок участі батька у додаткових витратах на дітей, а також особисті немайнові права та обов'язки батьків щодо участі у вихованні дітей.
Згідно п.2.1 Договору Позивач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 500 євро на кожного з дітей щомісячно.
В силу приписів п. 2.5 Договору у разі невиконання або неналежного виконання батьком обов'язків щодо сплати аліментів грошові кошти з нього можуть стягуватися за вибором матері на підставі виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017, справа № 761/39947/16-ц.
Разом з цим, п. 6.1 Договору передбачено, що зміна даного Договору можлива за згодою Сторін, у зв'язку з істотною зміною таких обставин: розірвання трудового контракту (договору) Батька, як поточного, так і майбутніх, втрата працездатності, зміна матеріального становища платника, дефолту, інфляції, падіння курсу валют та купівельної спроможності та інше, про що має бути укладена додаткова угода, що потребує нотаріального посвідчення.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо сторони не дійшли згоди, на вимогу однієї із сторін, у разі істотно порушення умов договору другою стороною та/або у разі істотної зміни обставин, спір вирішується у судовому порядку за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина друга статті 184 СК України).
Статтею 189 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
При зверненні до суду з позовом позивач посилався на обставини розірвання трудового договору (контракту) та те, що цей фактор, як і зміна матеріального становища визначені Договором як окремі підстави для зміни до умов договору.
Як вбачається із долученого до позову атестаційного листа HRU/114/22 від 03.10.2022 Організації з безпеки і співробітництва в Європі Бюро з демократичних інститутів і прав людини (Варшава, Польща), ОСОБА_12 працював в Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) на посаді радника з питань виборів Департаменту виборів БДІПЛ до 30.09.2022, листом HRU/119/22 від 21.10.2022 Організації з безпеки і співробітництва в Європі Бюро з демократичних інститутів і прав людини (Варшава, Польща), підтверджено, що ОСОБА_12 працював у вказаній установі з 01.10.2015 по 30.09.2022.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки - підтвердження ОБСЄ від 27.06.2023 HRU/275/23 (м. Варшава), на даний момент ОСОБА_12 не перебуває в жодних договірних відносинах з Бюро/ОБСЄ.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що представник позивача зверталася із адвокатським запитом до ГУ ДПС ум. Києві з метою отримання інформації про виплачені доходи та утримані з них податки ОСОБА_3 за період з 01.08.2022 по 20.10.2022.
З долученої до матеріалів справи відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 10.11.2022 вбачається, що відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків фізичної особи за ІІІ квартал 2022 року (з 01.07.2022 по 30.09.2022) можливо буде отримати після 21.11.2022, за ІV квартал 2022 року (з 01.10.2022 по 31.12.2022) можливо буде отримати після 22.02.2023.
З долученої до матеріалів справи відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 02.03.2023 вбачається, що в інформаційному фонді Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної податкової служби України відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків, зазначених у запиті фізичної особи ( ОСОБА_3 ) за період з ІІІ кварталу НОМЕР_1 по ІV квартал 2022 (з 01.07.2022 по 31.12.2022) відсутні.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
На переконання суду, у даному випадку підлягають встановленню не тільки обставини розірвання трудового договору, а й факт подальшого працевлаштування позивача та зміна його матеріального становища.Однак, позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження суттєвого погіршення свого матеріального стану. При цьому, надана позивачем довідка - підтвердження ОБСЄ від 27.06.2023 HRU/275/23 (м. Варшава), що на даний момент ОСОБА_12 не перебуває в жодних договірних відносинах з Бюро/ОБСЄ не може підтверджувати обставин того, що він є безробітним.
Довідка ГУ ДПС про відсутність у позивача доходів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 судом оцінюється критично, оскільки, враховуючи матеріали, додані до справи, позивач здійснює свою професійну діяльність поза межами України.
Вказані листи не підтверджують того факту, що він є безробітним.
При розгляді справ про зміну розміру аліментів слід приймати до уваги, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період. Відповідно висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 червня 2023 року (справа № 758/8284/21).
В даній справі позивачем не надано доказів на підтвердження свого дійсного матеріального стану.
Доказів про те, що позивач не має доходів, рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого він отримує або може отримувати доходи, до суду не надано, як і доказів про те, що він не є засновником юридичних осіб, не отримує доходи від підприємницької діяльності, тощо.
Посилання позивача на те, що положеннями п. 6.1 Договору визначається розірвання трудового контракту (договору), як поточного так і майбутніх, зміна матеріального становища платника, як підстава для зміни даного договору, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки розірвання трудових відносин з Бюро/ОБСЄ, не свідчить про відсутність трудових відносин у позивача станом на час розгляду справи.
Також як на підставу для зменшення розміру аліментів позивач посилався також на зміну свого сімейного стану. Зокрема, вказував, що ним 30.05.2017 зареєстровано шлюб з ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Крім того, на момент звернення з даним позовом до суду дружина була вагітною, та перебувала на утриманні позивача, а під час розгляду справи у суді, у позивача народилася дитина - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить скорочена копія свідоцтва про народження, видана Офісом реєстрації актів цивільного стану м. ст. Варшави, місце народження (Варшава, Польща) (а.с. 66).
Так, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст. 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
В даному випадку позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що його дружина перебуває на його утриманні. Доказів на підтвердження матеріального стану дружини позивача, зокрема про те, чи перебуває вона у відпустці по догляду за дитиною та чи отримує доходи, в матеріали справи не надано.
Отже, доводи позивача про перебування на його утриманні його дружини є недоведеними, а сам по собі факт реєстрації ним шлюбу не впливає на обсяг його обов'язків щодо утримання дітей від попереднього шлюбу.
Також позивач посилається на ту обставину, що його батьки є особами пенсійного віку, непрацездатними, мати позивача є інвалідом 2 групи. Батьки позивача до 24.02.2022 проживали у м. Чернігові, однак, у зв'язку із бойовими діями у м. Чернігові були змушені покинути місце свого проживання та зараз проживають у Німеччині у статусі біженців та потребують фінансової допомоги позивача.
На підтвердження таких обставин позивачем надано копію свідоцтва про народження та пенсійне посвідчення матері ОСОБА_14 , яка є інвалідом 2 групи. Однак, обставини виїзду батьків за кордон після повномасштабного вторгнення на територію України та перебування у статусі біженців у Німеччині так само і надання допомоги батькам, позивачем не підтверджено будь - якими доказами.
Відповідно до вимог закону позивач зобов'язаний утримувати двох своїх малолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Розмір аліментів, визначений у договорі між позивачем та відповідачем, становить 500 євро на кожну дитину.
В силу положень п. 6.1 Договору його зміна можлива за згодою сторін, у зв'язку із істотною зміною таких обставин: розірвання трудового контракту (договору) Батька, як поточного так і майбутніх, втрата працездатності, зміна матеріального становища платника, дефолту, інфляції, падіння курсу валют та купівельної спроможності та інше, про що має бути укладена додаткова угода, що потребує нотаріального засвідчення.
Як зазначалось вище, положеннями статті 192 СК України визначена можливість зменшення розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що позивач в такому випадку має довести, що зміна його матеріального чи сімейного стану перешкоджає йому сплачувати аліменти у попередньо визначеному розмірі. Положення ст. 192 СК України не передбачає зміну матеріального або сімейного стану платника аліментів обов'язковою та безумовною підставою для зміни їх розміру.
У даному випадку надані до суду докази не доводять наявності підстав для зменшення розміру аліментів, який було погоджено у Договорі про сплату аліментів на утримання дітей від 25.07.2019.
Стосовно доводів позивача про необхідність врахування при розв'язанні спору укладення ним 25.07.2019 договору дарування частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого позивач безоплатно передав у власність дітей належні йому частки квартири з метою забезпечення дітей житлом, слід зазначити таке.
В силу приписів статті 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Тобто, укладення договору дарування частки квартири, який укладено на користь дітей, може бути підставою припинення права на аліменти для дітей, однак, не має юридичного значення у розрізі вирішення позовних вимог про зменшення розміру аліментів, розмір яких визначено у договорі між батьками про сплату аліментів на утримання дітей.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ними цілей. Проте у ході виконання договору можуть виявитися обставини, які хоча і не були враховані сторонами при укладенні договору, але можуть істотно впливати на інтереси однієї чи обох сторін. Саме на ці випадки розраховані правила статті 652 ЦК України, які допускають можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Застосування цієї статті є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
За загальним правилом зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (частина 1 статті 652 ЦК України).
Стороні, що вимагає зміни або припинення спірного договору про сплату аліментів, при неотриманні згоди іншої сторони надано право звернутися до суду з позовом про зміну або розірвання договору.
Матеріали справи дійсно містять досудові вимоги позивача про зміну умов договору, однак це не позбавляє його права звернутись до суду за захистом своїх прав, виходячи з фундаментальних положень права особи про зміну умов договору у судовому порядку.
Суд, надавши оцінку долученим до справи доказам, не встановив обставин зміни матеріального стану позивача, як платника аліментів, що може бути підставою для зміни умов договору.
Обставини, на які посилається позивач, не є істотними та достатніми для внесення змін до договору про сплату аліментів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Окремо слід зазначити, щодо доводів відповідача стосовно визначення розміру аліментів у вигляді 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача.
Як установлено судом, до укладення договору про сплату аліментів з позивачем, питання визначення розміру аліментів на дітей було предметом судового розгляду. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 у справі № 761/39947/16-ц, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції було установлено такий самий розмір аліментів з позивача на утримання дітей - 1/3 частина від усіх доходів ОСОБА_3 щомісячно.
У свою чергу, положеннями п. 2.5 Договору обумовлено, що у разі невиконання або неналежного виконання батьком обов'язків щодо сплати аліментів грошові кошти з нього можуть стягуватися за вибором матері на підставі виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017, справа № 761/39947/16-ц.
Тобто, відповідач не позбавлена права у разі неналежного виконання позивачем договору реалізувати право на стягнення з відповідача аліментів у розмірі, установленому судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 258, 259, 264, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та внесення змін до договору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Н.В. Аббасова