Провадження № 2-а/760/639/24
Справа № 760/17551/23
17 липня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua) про визнання протиправною та скасування постанови,
Рух справи
03.08.2023 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов вказаний адміністративний позов, датований 01.08.2023, за підписом позивача, в якому вона просить суд:
- Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 384601 від 27.07.202 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення;
- Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на рахунок ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Шереметьєву Л.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.08.2023 зазначений адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.08.2023 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 334 від 22.02.2024 у зв'язку з звільненням у відставку головуючого судді Шереметьєвої Л.А., було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кушнір С.І.
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 924 від 05.04.2024 у зв'язку з звільненням у відставку головуючого судді Кушнір С.І., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що 27.07.2023 інспектором УПП у м. Києві було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 384601 від 27.07.2023, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,0 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Зазначається, що з гідно фабули постанови, «-».07.2023 року о «-» год. «-» хв. в м. Київ, на просп. Лобановського, 94а, водій керуючи ТЗ здійснив (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11., чим порушив п. 17.1. ПДР.
Позивач вважає, що постанова серії БАД № 384601 від 27.07.2023, про адміністративне правопорушення винесена з порушенням чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене та ч. 3 ст. 122 КУпАП, а інспектором всупереч вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна вина позивача у вчиненні такого правопорушення.
Зі слів позивача, 27.07.2023, вона ( ОСОБА_1 ) рухалась по просп. Лобановського, в подальшому була зупинена патрульною поліцією. Після зупинки на вимогу поліції, до неї підійшов інспектор, та повідомив, що вона порушила правила ПДР, а саме здійснила рух по смузі для маршрутних транспортних засобів. Позивач заявила клопотання про ознайомлення з доказами, але доказів пред'явити інспектор не зміг, посилаючись на технічні причини.
Позивач зазначає, що так як вона їхала по дорозі під гірку, інспектори стояли за нею, то фактично вони не могли бачити, як рухався транспортний засіб.
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що нею були дотримані вимоги п. 17.1. ПДР, оскільки вона не рухалась по смузі для маршрутних ТЗ.
Як зазначає позивач, інспектором в постанові було зазначено, що єдиним доказом по справі є відео з нагрудної камери. Так, як переконання позивача, нею були дотримані вимоги ПДР, то вона ставить під сумнів вказаний в постанові доказ та дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин.
Щодо правової позиції Департаменту
02.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 29.09.2023, за підписом представника Департаменту - Щур І.В. (діє на підставі довіреності), в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відповідача відмовити в повному обсязі (а.с. 36-40).
Департамент вважає, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Так, у відзиві вказується, що відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 о 11 год. 10 хв., керуючи автомобілем «DODGE JOURNEY», номерний знак « НОМЕР_2 » в м. Києві, по просп. Валерія Лобановського, 94А, здійснила рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушила п. 17.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) та скоїла адміністративне правопорушення, за яке ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 680,00 грн.
У відзиві звертається увага на те, що як вбачається з відеозапису нагрудного відеореєстратора № 473830, о 11:08:38 інспектором було помічено рух «DODGE JOURNEY», номерний знак « НОМЕР_2 » по смузі для руху маршрутних транспортних засобів по просп. Валерія Лобановського, 94А, в м. Києві. Після цього інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Підійшовши до водія, належним чином представившись, інспектор пояснив причину зупинки, суть правопорушення, та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР. Позивачу було роз'яснено, що вона порушила п. 17.1 ПДР та що в її діях присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення вимог ПДР, в тому числі за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Виходячи з наведеного, на думку відповідача, інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано винесено постанову серії БАД № 384601 від 27.07.2023 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
27.07.2023 об 11 год 10 хв інспектор поліції УПП у м. Києві склав постанову серії БАД № 384601 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8), за змістом якої водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «DODGE JOURNEY», номерний знак « НОМЕР_2 » в м. Києві, по просп. Валерія Лобановського, 94А, здійснила рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушила п. 17.1 Правил дорожнього руху, та скоїла адміністративне правопорушення, за яке ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
У зв'язку з зазначеним позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.
У пункті 7 вказаної постанови «до постанови додаються» вказано: «запис б/к № 473648».
Позивач не погоджується із інкримінованим їй правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, стверджує, що вона не рухалась по смузі для маршрутних ТЗ.
Департамент стверджує, що як вбачається з відеозапису нагрудного відеореєстратора № 473830, о 11:08:38 інспектором було помічено рух «DODGE JOURNEY», номерний знак « НОМЕР_2 » по смузі для руху маршрутних транспортних засобів по просп. Валерія Лобановського, 94А, в м. Києві. Після цього інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Підійшовши до водія, належним чином представившись, інспектор пояснив причину зупинки, суть правопорушення, та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР. Позивачу було роз'яснено, що вона порушила п. 17.1 ПДР та що в її діях присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення вимог ПДР, в тому числі за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Судом досліджено доданий до відзиву диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора № 473830, на який йде посипання в оскарженій постанові (а.с. 42).
Огляд вказаного відео свідчить про те, що на ньому зафіксовано момент зупинки транспортного засобу позивача та процедуру складання оскарженої постанови.
При цьому, на початку відео зафіксовано, що позивач просить інспектора поліції надати докази вчинення нею правопорушення, на що їй повідомлено про відсутність такої технічної можливості.
Отже, на відеозапис з нагрудного відеореєстратора № 473830 вчинення позивачем адміністративного правопорушення на зафіксовано.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з Законом України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами ст. 14 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки відеозаписом з нагрудного відеореєстратора № 473830 вчинення позивачем адміністративного правопорушення на зафіксовано, а відображено лише зупинку транспортного засобу позивача та процедуру складання оскражувнаої постанови.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення (див. постанову Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).
При цьому, рапорт працівника поліції також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 524/4668/17, адміністративне провадження № К/9901/33802/18).
Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо судових витрат
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 грн (а.с. 7), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАД № 384601 від 27.07.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич