Справа №760/15473/20
4-с/760/102/21
03 липня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києві в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», -
16.07.2020 до Соломянського районного суду м. Києва надійшли матеріали скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», у якій скаржник просив суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько Миколи Миколайовича в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), які надходять від Пенсійного фонду України на банківську картку № НОМЕР_2 в АБ «Приват Банк» як пенсія за віком, протиправними;
- скасувати арешт з банківської картки № НОМЕР_2 в АТ «Приват Банк», на яку нараховуються кошти ОСОБА_1 пенсійним фондом України, як пенсія за віком.
17.07.2020 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.07.2020 року, скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», - було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
10.08.2020 ОСОБА_1 подано до суду заяву про усунення недоліків та скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця в новій редакції, на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2020 року про залишення скарги без руху, у якій скаржник просить суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько Миколи Миколайовича в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , які надходять від Пенсійного фонду України на банківську картку № НОМЕР_2 в АБ «Приват Банк» як пенсія за віком, протиправними;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько Миколи Миколайовича від 25.06.2020 року, в частині арешту на банківську картку № НОМЕР_2 в АТ «Приват Банк», на яку нараховуються кошти ОСОБА_1 Пенсійним фондом України, як пенсія за віком.
Скаргу мотивовано тим, що 25.06.2020 скаржнику стало відомо про накладення арешту на його кошти, які розміщені на картці № НОМЕР_2 у АТ КБ «Приватбанк», яка має цільове призначення для виплат пенсії за віком, що є рахунком зі спеціальним режимом.
Вказує, що даний арешт був накладений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько Миколи Миколайовича, винесеної 25.06.2020 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4. відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 2-4129/12, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 27.04.2020.
Зазначає, що накладення арешту на карту з цільовим призначенням для виплати пенсії є протиправним, оскільки це суперечить ст. 46 Конституції України, правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №642/6675/18, оскільки такий арешт позбавляє скаржника джерел до існування та порушує його право на соціальний захист.
З урахуванням викладеного вище, просить суд скаргу задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.05.2024 року, прийнято справу до провадження Солом'янського районного суду м. Києва, відкрито провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та призначено справу до судового розгляду.
03.07.2024 до суду від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. надійшли письмові заперечення на скаргу, у яких приватний виконавець просить відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що скаржник не навів жодних об'єктивних та обґрунтованих доводів та доказів щодо підстав зняття арешту з рахунку боржника, у своїй скарзі не вказав конкретного номеру рахунку, з якого просить зняти арешт.
Вказав на те, що ним вчинено усі дії у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів у сфері виконання рішення.
При цьому, приватний виконавець звернув увагу суду на те, що 29.05.2023 на адресу приватного виконавця надійшла від боржника заява про визначення для здійснення видаткових операцій поточного банківського рахунку від 23.05.2023, в якій боржник просив визначити поточним для здійснення видаткових операцій банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 .
Вказану заяву боржника розглянуто та винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 29.05.2023.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 21.06.2023, постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника для здійснення видаткових операцій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 виконано.
Боржник ОСОБА_1 з 21.06.2023 користується картковим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», на який отримує пенсійні виплати, а отже можна зробити висновок, що відсутній спір.
Розгляд справи просить проводити без участі приватного виконавця Солонька миколи Миколайовича.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причин поважності неявки суд не повідомили.
В силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої скарги.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За змістом ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 від 23.06.2020 з виконання виконавчого листа № 2-4129/12, виданого 27.04.2020 Солом'янським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом в сумі 42 292 доларів США 08 центів, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 10 квітня 2012 року 337 702 грн. 26 коп.. заборгованість за відсотками в сумі 21 490 доларів США 21 цент, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 10 квітня 2012 року 171 599,34 коп., пеню в сумі 200 000,00 грн.
23.06.2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-4129/12, пунктом 2 постанови зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
В ході проведення виконавчих дій, 25.06.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ та на адресу боржника вимогу приватного виконавця про надання інформації щодо залишків на рахунках боржника та реквізитів банківських рахунків.
07.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Внаслідок чого було накладено арешт, зокрема на рахунок, що відкритий у АТ КБ «Приватбанк», який належить боржнику.
Так, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, які надані суду приватним виконавцем, від АТ КБ «Приватбанк» на адресу приватного виконавця надійшла відповідь про те, що арешт був виконаний банком 26.06.2020, проте від АТ КБ «Приватбанк» не надходила відповідь про залишок коштів на рахунку, а також банком не надано відомостей про те, що боржником відкрито рахунок, на який заборонено звертати стягнення та який має спеціальний режим використання.
Обґрунтовуючи подану скаргу, заявник посилається на приписи Закону, які визначають процедуру арешту коштів боржника та перелік випадків, у яких такий арешт не може бути накладений.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 48 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ст. 73 закону України «Про виконавче провадження» існує перелік коштів, стягнення на які заборонено законом, а саме:
1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М., який діяв законно при примусовому виконанні рішення суду. Оскаржуваними діями приватного виконавця не були порушені права заявника, оскільки судом не встановлено, що на грошові кошти не могло бути звернено стягнення, а у постанові про арешт його коштів є застереження про те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України будь-яких даних відносно того, що рахунки боржника в АТ КБ «ПриватБанк», є рахунками із спеціальним режимом використання або іншими рахунками, звернення стягнення на які заборонено законом, боржником суду не надано.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок їх виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Саме на АТ КБ «ПриватБанк», нормами статті 52 Закону україни «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунках банком виконано.
Матеріали справи не містять даних, з яких вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» повідомили приватного виконавця в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»про цільове призначення рахунків, що відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 та є рахунками із спеціальним режимом використання.
З правового аналізу п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Зважаючи на те, що саме на АТ КБ «ПриватБанк» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, матеріали справи не містять даних, з яких вбачається, що приватним виконавцем не було враховано положення п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Судом не встановлено будь-яких дій або бездіяльності приватного виконавця, які може бути визначено неправомірними, вчиненими з перевищенням повноважень та з порушенням норм закону, що призвело до порушення конституційних прав боржника.
Судом під час розгляду даної цивільної справи встановлено, що приватний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на рахунки боржника в АТ КБ «ПриватБанк», діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою стягнення заборгованості за виконавчим листом виданим судом. Будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.
При цьому, суд звертає увагу на те, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 29.05.2023 на адресу приватного виконавця надійшла від боржника заява про визначення для здійснення видаткових операцій поточного банківського рахунку від 23.05.2023, в якій боржник просив визначити поточним для здійснення видаткових операцій банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 .
Вказану заяву боржника розглянуто та винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 29.05.2023.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 21.06.2023, постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника для здійснення видаткових операцій у виконавчому провадженні НОМЕР_4 виконано.
Боржник ОСОБА_1 з 21.06.2023 користується картковим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», на який отримує пенсійні виплати, а отже можна зробити висновок, про відсутність порушення прав боржника.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі №712/9660/20 (провадження №61-5453св21) вважав, що аналогічний підхід повинен застосовуватися і під час виконання судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме: перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №2-812/11 (провадження № 61-7824св21)).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 76-81, 251, 259, 263-264, 268, 447-451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 16.07.2024.
Суддя: О.М.Букіна