17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1477/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Жайворонок Т. Є., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського
квартирно-експлуатаційного управління,
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024,
за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест"
про визнання недійсним договору,
У квітні 2024 року Харківське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Управління, позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" (далі - Товариство), в якій просило суд: визнати недійсними договори про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 29.01.2019 № 354/19, від 18.02.2020 № 1354, від 18.03.2021 № 1354, від 13.07.2021 № 1354/242, від 15.11.2021 № 1354/355, від 15.12.2021 № 1354/400.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що з 06.12.2021 по 17.02.2022 аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту проведена оцінка діяльності установи щодо використання фінансових та матеріальних ресурсів, стану функціонування системи внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності установи, за результатом якої складено аудиторський звіт від 17.02.2022 № 535/31/4. За результатами перевірки висновками аудиту встановлено безпідставне витрачання бюджетних коштів внаслідок завищення вартості наданих послуг з вивезення побутових відходів, і, як результат встановлено неправомірне укладення у період 2019 - 2021 років КЕВ м. Харків договорів з ТОВ "Мегатранс Інвест", яке не було зазначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території м. Харкова та Харківської області, що є порушенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про відходи» та оплата зазначених послуг за тарифами, які перевищували встановлені органом місцевого самоврядування. У зв'язку з зазначеним, просить визнати недійсними шість договорів про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 29.01.2019 № 354/19, від 18.02.2020 № 1354, від 18.03.2021 №1354, від 13.07.2021 №1354/242, від 15.11.2021 № 1354/355, від 15.12.2021 №1354/400.
Господарський суду Харківської області ухвалою від 01.05.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, позовну заяву Управління у справі № 922/1477/24 повернуто заявникові.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем при зверненні з позовом було порушено пункт 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і, як наслідок, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, у зв'язку з чим позовну заяву повернуто заявникові.
Позивач, звернувся 28.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (повний текст постанови виготовлено в той же день) у справі № 922/1477/24; направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано та не здійснено належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються визнання недійсними договорів про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, об'єднання позовних вимог дало б можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Управління, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому, об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на окремих договорах.
Суди попередніх інстанцій також зазначили, що спільний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню усіх обставин справи, з'ясуванню спірних правовідносин сторін, оскільки позов подано на підставі шістьох договорів, кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо, здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку, зокрема, істотним умовам договорів, які є різними, встановити наявність / відсутність підстав для визнання дійсним кожного з договорів.
Однак, сумісний та одночасний розгляд всіх заявлених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного договору, що суттєво утруднить вирішення спору в межах однієї справи.
Виконання зобов'язань за кожним договором є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні договори про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів тощо).
Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що порушення правил об'єднання позовних вимог, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи їх не роз'єднає, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позовні вимоги Управління ґрунтуються на окремих договорах, а саме на договорах про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 29.01.2019 №354/19, від 18.02.2020 № 1354, від 18.03.2021 № 1354, від 13.07.2021 № 1354/242, від 15.11.2021 № 1354/355, від 15.12.2021 № 1354/400, укладених між Управлінням та Товариством, за результатами відкритих торів з закупівлі послуг.
Таким чином, підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є шість окремих договорів про надання послуг, кожен із яких (незважаючи на однаковий суб'єктний склад) породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів (які укладені в різний період часу, мають різний об'єкт дослідження, обґрунтування різними доказами, зокрема, змістом конкурсної документації з проведення відповідних конкурсів щонайменше трьома різними органами місцевого самоврядування та не є однорідними. Також ці вимоги не є похідними).
Отже, зазначені вимоги не пов'язані за принципом однорідності та підставами виникнення, а також не є похідними. При сумісному розгляді указаних вимог вирішення спору буде утрудненим та потребуватиме значного часу для дослідження доказів та надання оцінки всім цим обставинам у сукупності.
Аналізуючи викладене, суди дійшли висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що заявлені позивачем вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та не пов'язані поданими доказами, а тому не можуть вважатися однорідними, а відтак і норми статті 173 ГПК України в даному випадку не можуть бути застосовані.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем при поданні позову вимог статті 173 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог, оскільки звернення про визнання недійсним договору стосується виконання / невиконання різних договорів про надання послуг та не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами.
Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог вкрай ускладнюватиме вирішення спору в межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексу України, та перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Виходячи з наведеного, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 зі справи № 922/1477/24 на підставі частини другої статті 293 ГПК України у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, статті 173 і пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України) судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківському квартирно-експлуатаційному управлінні ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 зі справи № 922/1477/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Жайворонок
Суддя І. Колос